Відправлено 23 липень 2010 - 19:20
Почну свою розповідь з того, що це моя перша вагітність і дуже бажана оскільки деякий час мені не вдавалося завагітніти. Дві рожеві смужечки на тесті було для мене найбільше щастя. На обліку вагітних я перебувала у рідному містечку на Тернопільщині так як вагітність моя проходила не дуже важко. Хоча й один раз знаходилася на збереженні в лікарні і без токсикозу не обійшлося. Та коли вже вагітність доходила до 7-ми місяців моя дитинка повернулася в неправильне положення і наполегливо продовжувала сидіти. І ми з чоловіком стали задумуватися де мені народжувати, бо хотілося щоб все було якнайкраще, а в нас вдома це ризиковано. І так через друзів чоловіка ми дізналися про дуже гарного лікаря-гінеколога і ту лікарню де я народжувала хоча це понад 200 км від нас. Мені до пологів за підрахунками наших лікарів залишалося 3 тижні а за моїми 1. І я кожен день наполягала щоби мене везли в лікарню на попередній огляд, так як я ще в того лікаря не була і хотіла знати ще його думку про свої пологи. І от ми в пятницю 26 лютого 2010 р. зібралися в дорогу на цей попередній огляд, але все ж таки я взяла з собою деякі необхідні речі, адже дорога далека і все може статися. Наші рідні чекали, що ми в цей день повернемося, бо на наступний день ми ще мали йти до свекрухи на день народження-ювілей (50 років). Але я не дарма взяла з собою речі, було якесь передчуття, що без дитинки я вже додому не повернуся. Приїхавши туди я в першу чергу пішла на УЗД де й підтвердили, що мені народжувати через тиждень і що дитинка в сідничному положенні. Лікар сказав: що надії нема на те що малюк повернеться і запропонував КР, так як це хлопчик, щоб уникнути будь-яких травм при народженні. І так як додому дорога далека (як для вагітної) призначив на наступний день операцію. Ми з ним погодилися. Ось так ми зробили нашій бабусі найкращий подарунок на ювілей - перший довгоочікуваний внучок, якого вона просто обожнює! Хочу відмітити, що лікар і мед. персонал справді дуже хороші (ну звичайно все було відповідно оплачено). Ми взяли палату сімейного типу, тому чоловік весь час від приїзду і до виписки був біля мене, у всьому мені допомагав, підтримував морально. В палаті всі умови і зручності, по виклику приходять медсестри безліч разів і без будь яких претензій. Ось так народився наш Артемусик, наше маленьке чудо-чадо :3 кг, 51 см.