Допомога
Божі дари – це такі дання, які повинна мати дівчина, а потім і жінка.
Перше дання – любов до всіх, власне, вміння любити всіх, зігрівати їх душею. Чужу радість поділити, чужу біду зрозуміти, людину в горі втішити й приголубити. Бути захистком і прихистком для душі і тіла. Оце – перше дання.
А друге і третє дання: бути дружиною і матір'ю. Буває – красива жінка, вродою аж сяє, а нема в ній дружинського хисту. Не поєднана її душа з душею чоловіка. Він щось думає, а вона не знає і серцем не чує... Чи – народить дитину, другу, третю. Має їх, а не чує їх, годує їх, а не любить їх. Справжня жінка з дітьми до неба злітає, а несправжня дітей своїх кляне, що такі-сякі, неслухняні, безсердечні... А вони й неслухняні й безсердечні, бо від матері душевного тепла не чують, не навчені любові, бо немає в неї причутлості ні до чоловіка, ні до дітей. Оце такий другий і третій жіночий карб...
Четверте дання: всім їсти наварити, напекти всього, нагодувати, насолити, насушити, нав'ялити. Хто це мусить робити? Тільки жінка! Хіба чоловік може? Він-то може бути й кашоваром, і пекарем, – але все одно: і каша, і хліб найсолодші з жіночих рук. Так жінкам на роду написано, для цього їх Богом сотворено...
І п'яте дання – а може, воно найперше! – жінка домівку тримає, на ній уся хата тримається, і добро, й гаразди в хаті – все на ній. Як ото пташина гніздо складає, а потім писклят висиджує. Солов'їха на гнізді сидить, а соловей їй їсти носить та пісні співає, – але ж якби вона гнізда не тримала, то хіба б він пісні співав?
Шосте дання. Воно велике, воно славне, воно тілові й душі людській потрібне. Це – уміння прясти і ткати, вміння гаптувати і шити, вміння хату побілити, півників та узори помалювати, а ще уміння пісню дитині заспівати та казку розказати – і не тільки ту, що від діда-баби чула, а й самій, може, щось придумати. Одне слово – красу творити...
А сьоме дання: це вміння ізціляти, вміння людські страждання знімати... Не тільки травинкою, не тільки ліками, а й стравою, даною до речі, тишею, шептанням, заговором; рукою доброю і теплою біль зняти можна;чи просто зробити, щоб у хаті тихо було і темно, щоб вуха й очі не напружувати... Бог жінкам давсилу відчувати людську неміч і силу рятувати людину од немочі... Є й серед чоловіків добрі та славні лікарі, але ж то – тільки деякі. А жінки повинні всі бути зцілительницями!
А восьмий дар – пояснити важко. Он – яблуня у дворі така гарна. І кожна брунечка відчуває себе частиною всієї яблуні – і коріння її, і сусідніх гілок, і тих гілок, які потім будуть... Жінка чує в собі своє минуле, своїх бабусь і прабабусь, а вийде заміж та народить дітей – і відчує в собі дідів і прадідів свого чоловіка, – і тоді вона відчує майбутнє. Чоловік про нього не думатиме, діти – теж, бо малі, а жінка думатиме, бо – мати, бо в ній – самозбереження народу, в якому живе...
А дев'ятий талант, дев'ятий хист, дев'ятий Божий дар – бути красивою в очах свого чоловіка... Тільки красивою... Все життя... І якщо Бог дасть сто літ – то щоб і тоді була красивою.
(З книжки Станіслава Тельнюка "Яром -долиною" )
джерело
Текст, що розкривається
Прихований текст
Бути жінкою - велике мистецтво. Мабуть, кожна з нас усім серцем прагне оволодіти ним досконало. Запрошую всіх до розмови про жіночий талант, жіночу долю...
! Під одну гребінку? 
Відправлено 19 липень 2010 - 09:12
. Ну от є в мені ця внутрішня свобода, аж пре з мене. І не маю на увазі вседозволеність. 
