[Оленка-Зеленка]

Сьогодні до мене прийшло якесь "прозріння" і я усвідомила що хочу розлучитися з чоловіком. Якихось дійсно вагомих причин, таких як алкоголізм, бійки і т.п. немає, але назбиралося всього такого дрібненького,але багато. І не можу сказати що я його розлюбила, от просто хочу розлучення і все! Вирішила, що завтра з ним серйозно поговорю і скажу йому про це. А як ви думаєте, може не варто ? Чи було в когось таке от бажання і чим це закінчилося?

[Ananaska]

Оленка-Зеленка, нічого собі, ну й бажання. В мене такого бажання ніколи не виникало, хіба що була дуже зла на нього і під час сварки могла таке ляпнути " що хочу з ним розлучитись" та потім дуже жаліла про ці слова, навіть страшно собі уявити, що він міг серйозно відповісти "давай ".
Чесно, то якось дивно виглядає, як таке можна хотіти без причини, тим більше бачу що ви не так вже й давно одружені. Може ви просто втомились, маленька дитина, не звично це все як для вас так і для нього, може надоїла одноманітність. Але це все з часом пройде, просто поговоріть з ним, про це що у вас робить в душі. І я думаю що не варто йому казати про розлучення, не відому як він відреагує.
Знаєте зруйнувати саме легше, така моя думка, не знаю дуже важко зрозуміти з цих пару речень, що робиться у вас в сім'ї.

[Mysterious]

Оленка-Зеленка, тепер за розлучення треба 1000 грн платити :)
а якщо серйозно, то розійтись завжди можна. спочатку попробуйде окремо пожити, тоді і буде видно чи хочеться ще бути окремо чи ні.

і взагалі якщо я хочу розійтись то не питаюсь на форумі поради чи варто. ну звідки ми можемо знати які у вас почуття, яка сім''я, який чоловік. з яких причин ви одружились. тут важко щось радити, бо ніхто конкретно нічого не знає. а взагалі думаю якщо ви питаєтесь у нас чи варто чи ні, то самі цього насправді не хочете. ви просто хочете змін.

[Mila.it]

Краще ще нічого не говори, почекай коли дитині виповниться більше року, а то все на купку навалилося на тебе і ти вже шукаєш що б це зробити. Я скажу що в мене було таке саме, він ревнував до дитятка, хотів уваги якої я не могла дати, от і обіжався на мене, відчував себе покинутим, почав з друзями зависати, я ще на тривогу не била, але намагалася його трошки відтрясти, казала що розведуся, так після пів року він мені сказав вперед.......

Користувач подумав і додав через 3 хв.:

Ірина І (16.7.2010, 0:38) писав:

Оленка-Зеленка, тепер за розлучення треба 1000 грн платити :)
а якщо серйозно, то розійтись завжди можна. спочатку попробуйде окремо пожити, тоді і буде видно чи хочеться ще бути окремо чи ні.

і взагалі якщо я хочу розійтись то не питаюсь на форумі поради чи варто. ну звідки ми можемо знати які у вас почуття, яка сім''я, який чоловік. з яких причин ви одружились. тут важко щось радити, бо ніхто конкретно нічого не знає. а взагалі думаю якщо ви питаєтесь у нас чи варто чи ні, то самі цього насправді не хочете. ви просто хочете змін.

я трошки не згідна, на форумі начиталася історій кожного, і бачу що таке відбувається у кожній другій сімї, і стає легше, бо розумієш що то не тільки в тебе, крім того багато можна почерпнути.

[romaschka]

Розлучатись навіть не думайте! Це у вас, напевно, криза двох років та ще й дитина маленька, що постійно потребує догляду і вашої уваги. Втомилися ви, напевно. І вам дійсно потрібні зміни. Але зовсім не такі.
Ну хіба що можна полякати чоловіка, трошки розійтися, щоб потім стосунки заново набули новизни і яскравості... але лякати обережно, бо то ж можна догратися і до справжнього розлучення.

[LANYSKA]

Оленка-Зеленка, і в мене шось подібне було на третьому році спільного життя - кажуть психологи, що 3, 7 рік - переломний. а причина - дурниці всякі, одним словом побут затягнув. сварились, як дурні, і то , як шо чесно - виводила чоловіка з себе я, тепер аж стидно за таку поведінку(((((. Але головне, що зуміли сісти і нормально поговорити, і ЗБЕРЕГТИ сім"ю. так шо не треба вам ніяких розлучень. як кажуть росіяни - ламать - не строить. ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!!!!!

[romaschka]

Оленка-Зеленка (15.7.2010, 23:02) писав:

Чи було в когось таке от бажання і чим це закінчилося?

Таке бажання у кожної з нас, напевно, протягом життя виникає, коли стосунки з чоловіком заходять в глухий кут... Але то від втоми, злості і проблем... Тож саме з цим треба боротися.
В мене теж таке бажання виникало, але я навіть не подумала б ніколи його всерйоз реалізовувати. Бо я завжди знаю, що попри все я дуже люблю свого чоловіка (як і ви, до речі, теж про це пишете). Ми говорили про проблеми, я намагалася пояснити чоловікові що мене не влаштовує, десь в чомусь старалася пробачити йому його недоліки, розуміючи, що він мені теж багато чого пробачає - і ми це проходили разом. А стосунки від випробувань тільки міцніють.

[romaschka]

Я тут так активно вас відмовляю, але вам видніше, звичайно. Просто я допускаю розлучення тільки у крайніх випадках, а у вас він, здається, не такий уже і крайній...

[Аня Тет]

Думаю, що в кожної із нас виникало таке бажання, як наслідок втоми, переживань, якоїсь домашньої одноманітності... Я також хотіла розлучення багато-багато раз через те, що чоловік почав пити, повертатися додому пізно. Це, повірте, набагато гірше, ніж просто посваритися чи дутися один на одного.
Зараз ми не розлучені, але живемо окремо, бо я просто-напросто не витримала його запоїв, після яких він став іншою людиною...

[Оленка-Зеленка]

Ірина І, в тому то й справа, що він зараз від нас далеко, ми ще від квітня не живемо в одній хаті, тільки зідзвонюємося раз в день. А над причинами я продумала півночі. Ну просто несерйозний він! Ну прямо дитина якась ще й перехідному віці! Мені просто здається що краще зараз спокійно розійтися ніж потім зі скандалом, а я так бачу що до того напевне таки дійде:(

[M@rtik 1+1]

Оленка-Зеленка (16.7.2010, 8:36) писав:

Ірина І, в тому то й справа, що він зараз від нас далеко, ми ще від квітня не живемо в одній хаті, тільки зідзвонюємося раз в день. А над причинами я продумала півночі. Ну просто несерйозний він! Ну прямо дитина якась ще й перехідному віці! Мені просто здається що краще зараз спокійно розійтися ніж потім зі скандалом, а я так бачу що до того напевне таки дійде:(

Він живе в своєї МАТУСІ ???Чи можливо за кордоном ? Подумайте з яких причин він не живе з вами???................. Можливо ви самі цього захотіли...
В мене бажання розлучитись було частенько....тоді я відправляла його до мами "на виправні роботи...роздуми" і він завжди за місяць-півтора повертався іншою людиною.... тут всього наболілого не опишеш..... Зважте собі всі за і проти У всякому разі вирішувати вам з чоловіком, а не нам...

[elena0709]

Оленка-Зеленка (16.7.2010, 7:36) писав:

Ірина І, в тому то й справа, що він зараз від нас далеко, ми ще від квітня не живемо в одній хаті, тільки зідзвонюємося раз в день. А над причинами я продумала півночі. Ну просто несерйозний він! Ну прямо дитина якась ще й перехідному віці! Мені просто здається що краще зараз спокійно розійтися ніж потім зі скандалом, а я так бачу що до того напевне таки дійде

А у чому причина того, що ви не живете разом(якщо не таємниця)? Саме через відсутність чоловіка поряду вас і виникають такі думки. Справа в тому, що ви уже живете як розлучені люди, а печатка у паспорті і 1000 грн. мита нічого не змінить. Можливо вам навпаки потрібно пожити разом і відчути якоїсь романтикик і зближення, поговорити. Я думаю це має вирішити ситуацію в одну або другу сторону.

[Sweet one]

Ірина І (16.7.2010, 0:38) писав:

Оленка-Зеленка, тепер за розлучення треба 1000 грн платити :)
і

ще офіційно ні. але у планах наших можновладців таке запровадити є.А взагалі, Ірина права- якщо жінка надумує розлучитися, поради у сторонніх уже не питає. Якщо ви задаєте таке питання, значить існують якісь сумніви.

Користувач подумав і додав через 4 хв.:

LANYSKA (16.7.2010, 0:47) писав:

Оленка-Зеленка, і в мене шось подібне було на третьому році спільного життя - кажуть психологи, що 3, 7 рік - переломний.

насправді, у кожної сім ї- свої "вікові" кризи. Особисто ми з чоловіком за 8 перших років жодного разу навіть не посварилися. А от коли народився син- саме у перші місяці його життя ми були "на взводі" і причин суттєвих для цього не було. Скоріше- перевтома, необхідність свідомості сприйняти новий стиль життя ( це коли розум "підготовлений" , а підсвідомість - ще ні), нові проблеми і т.п.

[Ніка]

Хочеться відповісти, як в анекдоті "Розвестися - ні, вбити - так!" Але тут, звичайно не до сміху...
Виникають звичайно і в мене такі думки. Думаю "І от з цим чоловіком я присягалася бути все життя?! А чи я хочу/зможу?.." Бувають, бувають такі думки. Але я про це йому не кажу, знаю, що ображу.
Для себе їх пояснила загальною нашою спільною втомою чи віддаленістю з якихось причин. А ще, як не дивно, своєю власною незадоволеністю: своїм виглядом, своїм життям (воно здалося пустим, ненасиченим, нецікавим передусім мені), відносинам з дітьми, близькими. І це відбивається на моєму ставленні до чоловіка. Головне виявити справжні причини, а це вже півшляху до виправлення.

[irabil]

Неодноразово виникала така думка, але то зазвичай у сварках чи після них, але якщо серйозно, то ми старалися миритися, обговорювати і не думаю, що я всерйоз колись хотіла розлучення.

[Оленка-Зеленка]

M@rtik 1+1, він закордоном, але чим довше він там тим менше він чомусь думає про свою сім'ю, а повертатися зараз не хоче :(

[Milana Y]

Чужа сімя-темний ліс!!!
Ми тут не можемо нічого знати про вашу родину. Може у вас просто депресія якась?
Для того щоб атмосфера у сімї була правильна і люди собі щасливо жили, потрібно старатися обом (при чому постійно)!!! В мене подібних бажань ніколи не виникало, Слава Богу. Коли сваримось і я зла, я завжди думаю що життя коротке і мені стає шкода тих хвилин не розмовляти чи злоститись, і все одразу проходить. Це я справді так відчуваю, а не внушаю собі чи настроююсь.

[Оленка-Зеленка]

Milana Y, та в тому то й справа, що єдине чого я боюся, то щоби дійсно через якусь депресію не наробити дурниць. А чи в суто психологічному стані зі мною все добре же не знаю, дуже важко самій з мацьопою, родичі мені звичайно помагають, але то все не те . А він ні морально мене не підтримує, і коли приїжджав, то зразу знаходилися якісь важливі справи, або починав тягнути мене разом з малюком на якісь шашлики-пікніки, може є дітки з якими можливі такі вилазки, а з моїм дальше подвір'я вийти неможливо, і в результаті він розважається а я дитину заспокоюю . Йому постійно хочеться якихось розваг, друзів, часто просто ігнорує мої просьби, або забуває про них, а як хто з друзів подзвонить щось попросить то зразу летить на допомогу. Коротше мені просто надоїло постійно бути на 10-му місці .

[Беременулька]

нормальне таке бажання! ти впевнена що ці дрібні негаразди варті того?
розберися спочатку в собі!

[Ksenya in love]

Мені теж деколи здається, що я в нього не на 1-му місці...
І в мене виникали такі думки після народження дочки (ми одружені 3 роки). Але коли подумаю з чого вони виникають, розумію, що думки ці несерйозні... Можливо це через те, що я сиджу дома з малою, а чоловік цілими днями на роботі, а деколи може сходити на пиво чи на чиєсь ДН. Може попробуй себе чимось зайняти, щоб не було часу на такі думки?

П.С. Здається розлучення не дають, якщо дитині нема року...