Дату операції назначили на 29 червня. Операція пройшла добре, все зайняло десь годину. Мені зробили спинальну анастезію, тож я весь час була при тямі. Почула перший крик свого синочка. Мені одразу його піднесли і я його поцілувала в щічку.
Навіть не можу передати свої почуття. Сльози щастя котилися рікою, а в горлі наче ком застряг. Ніколи не забуду цю мить. Синочка занесли таткові і бабусі в іншу палату, а я ще довго плакала від радості.
Поки мене зашивали наш татко теж плакав від щастя. Він так чекав народження сина!!!
Після операції мене забрали до реанімації. Там пролежала сутки. Не хочеться згадувати ті всі крапельниці, уколи, катетери. Словом, то все не так легко пережити як здається. Я все думала: "коли то все закінчиться?" Але згадуючи своє новонароджене диво, посміхалася незважаючи ні на що.
Наступного дня нас перевели в післяпологове відділення. Там зі мною кілька днів була моя мама. Не знаю як би я справилася сама, бо дуже важко було вставати, а ще до дитинки дивитися.
В пологовому нас протримали майже тиждень. Трохи було проблем, бо наш хлопчик народився з малою масою 2500, і кілька днів не хотів їсти. Лікарі сказали що він страждав в животику через неправильне положення.
Ось так ми народилися! Досі не можу повірити що все вже позаду. В ліжечку спить наше найцінніше хлопченятко! А ми з татком не перестаємо милуватися і тішитися своїм сонечком!!!

Допомога

































































