Допомога
Ми з чоловіком дуже хотіли дитинку і тому плідно над цим працювали.І ось перші довгожданні дві полосочки на тесті, велика радість яка виявилася марною після походу до лікаря, виявилась звичайна затримка.І ось через місяць знову, на цей раз навіть марно не тішились, вирішили почекати огляду лікаря. Зима холодно, слякоть, а я вийшла з кабінету лікаря і відчуття що на вулиці світить тепленьке весняне сонечко, я відчуваю що я іду і сміюся від радості, лікар підтвердила Я ВАГІТНА
!!!!!!Я на крилах побігла до чоловіка на роботу щоб все розповісти, а він був ладен нести мене додому на руках.І почалося...куча аналізів, здача крові(в мене резус -, а в чоловіка +), але все , слава Богу, з аналізами супер.36 тиждень малеча перевернулася попою в низ, лікарша наказала робити певні вправи, щоб вона лягла так як потрібно.38 тиждень, узі, доця перевернулася, мені відразу стало легше.І ось дата родів уже за горами (30 вересня), а я ще й не відчуваю що це скоро станеться.Підходить до кінця 40 тиждень, пора на прийом до лікаря.6 жовтня лікарь порадила лягти в патологію(а так не хочеться), виписала направлення сказала завтра лягти.Вечір щось тягне в низу живота , легенькі схватки через кожні 5 хв., поїздка в роддом, всього навсього передвісники, і мене відразу положили в патологію.З ранку прийшла завідуюча сказала що на цьому ліжку, де мене положили довго ніхто не затримується.9 жовтня 22.00 відчуваю що щось тече мені по ногах...у мене ВІДІЙШЛИ ВОДИ.Прийшли лікарі з роддома, оглянули сказали що доця закинула ручку за голову, якщо не вдасться перекунити на кесарів розтин, я в холоді ноги трусяться сижу на кріслі, а вони щось ТАМ мені роблять.Через пару хвилин кажуть що все добре, ручку донечка забрала.
Мене первели в род.зал, чоловіка не пустили, сказали лягати спати, що я ще не скоро народжу.Яке спати, думки то тільки про одне....За час коли я лежала змінилося 3 ЗМІНИ.13.00 10 жовтня нарешті впустили чоловіка мені відразу стало легше, як ні як а рідна людина поряд.17.00 в мене почалися болючі схватки. Душ, фітбол все як у всіх. 22.50 лікар показала на годинник і сказал що якщо все буде добре за пів години народжу.23.15 наша доця уже з нами, але щось не так вона чомусь не хоче сама дихати, її положили мені на живіт і наклали кисневу маску.Доцю забрали від мене, у мене серце обливається кровю, її положили в кювез.Попросила чоловіка щоб запитав у лікаря що з малечею і він пішов у коридор.Чому його так довго нема,що сталося?!Пройшло буквально 1-2 хв, а в мене було відчуття що ціла вічність.Чоловік повернувся з донечкою все нормально, вона уже дихає самостійно і нас разом переводять у палату
.І ось ми нарешті разом і більше ні на мить не розлучаємося.Це найщасливіший і найхвилюючіший день у моєму житті і згодна пережити його знову!!!
Хай ваша доця росте здоровою та щасливою дівчинкою, і приносить вам тільки радість 
!
