Допомога
Але почну я з того як все починалось.... Одружившись 28 жовтня 2006 року, ми з чоловіком вирішили, що буде все у нас як в казці- день весілля, а через 9 місяців народиться дитина. Так і сталось як ми планували, одразу після весілля я завагітніла, нашій радості не було меж!!!
Чоловік усе-усе робив для нас з малесеньким в животику, щоб нам було добре. Хоч і не завжди вдавалось, був і страшний токсикоз перших 3 місяці, і печія в останні 2, і слабість протягом усієї вагітності, але, слава богу, страшних проблем, які можуть бути під час вагітності у нас не було. Ми до останнього УЗД не знали хто у нас народиться, хлопчик чи дівчинка, а коли ми на 8,5 місяці пішли на УЗД, то дитятко нам накінець-то показалось і всій красі, донечка так розставила ножки на монітор, що вже точно не помилишся, хто там живе у животику. 
Ми довго вибирали ім"я Юля, Маргарита, Ніка...... Перерили весь інтернет, перчитали всі книги про ім"я, але зупинились на імені МАЙЯ, як бджілка із мультика. Так ось, підхожу я до самих пологів. Прокинулась я вночі о 00.30 з відчуттям ниючої болі в усьому животі. Потягнуло в туалет
Сходила раз, другий... Лягла спати, думала чимось отруїлась, чоловіка ще не бужу, бо вроді єрунда. Тількі засну, знов те саме, вже штурхаю чоловіка під бік, з словами "напевно їдем? здається, почалось..." На що чоловік мені відповідає, "ще трошки почекай, може пройде. якщо ні, то ще раз розбудиш" і знову заснув, ну а я не витримала і 30 хв., засікла час, а на годиннику була вже півдруга година ночі, інтервал між переймами був 10-15 хв. от і почали ми збиратись, хоча як збиратись- все було зібрано, залишилось тільки викликати таксі, що ми і зробили і вже через півгодини, в 02.30 ми були у пологовому будинку.Перейми були все частіші і болючіші, я вже почала боятися, чомусь стало так страшно, думала, що вже вмираю... Добре, що чоловік був поруч і мене заспокоював.
Коли при поступленні в пологовий мене оглядала лікар, то відійшли води і от тоді я вже по-справжньому відчула, що таке біль, але вже заспокоїлась, бо знала, що ще трошки і я побачу донечку, пригорну ї до себе. Біль була страшна, але психологічно я була зібрана, напевно підтримка чоловіка цьому допомогла. Поки я лежала, конаючи від перейм, то чуть не відкусила чоловікові пальця на руці 
, він тримав мене за руку, а я перехопила його і вкусила від тої болі (до сих пір мені згадує, каже добре, що не вкусила "щось інше" ). Пологи були стрімкі, я швидко почала родити, перейми швидко наростали, а час між ними зменшувався, а потім стандартно, перейми були постійні і тут почались потуги, вже в 06.25 я була на родильному столі, декілька потуг і вже в 06.30 народилась НАША ДОНЕЧКА МАЙЮСЯ!!!!!! Мені одразу на декілька секунд дали її потримати, боже, яке це щастя- вона така малюсінька, вся мокра і.... така прекрасна, а цей перший плач, аж серце розриває від радості, 
і чоловік не стримав сліз, я вперше побачила, як він плаче. Донечку загорнули і дали на декілька хвилин потримати татусеві, так татусь не міг натішитись, а ще більше його брала гордість за те, що перші слова акушерки "дівчинка... копія тата." Потім її приклали мені до грудей, я її пригорнула, ці відчуття... Просто не передати... Але це вже інша історія... ТРЕМТИ ЗЕМЛЯ, НОВЕ ЖИТТЯ З"ЯВИЛОСЬ!.....
Повідомлення відредаговано Alisa_Alexa: 05 липень 2010 - 21:43
Нехай Ваша донечка росте здоровенькою і розумненькою на радість Вам! Дякую за хорошу розповідь!
. Ви молодець, що були правильно настроєні !
! Нехай Ваші малята ростуть здоровенькими та завжди радісними, а ангелочки їх охороняють 
