[Yul]

Я так давно збиралася написати про народження мого хлопченятки. Минув рік, а пам’ятаю все-все, особливо тепло цієї маленької грудочки, яку поклали на мій живіт. Ми з чоловіком дивилися і не могли повірити, що це – наш син, наш Мирон. Перше, що я запитала у чоловіка, було: «Мирон?» і він відказав: «Мирон». Це був надзвичайно щасливий день мого життя. Але йшли ми до нього довгих чотири роки. Було все – мої істерики, наші сварки, сльози, сум, але перемогла ВІРА у гарне майбутнє.

Моя вагітність проходила дуже добре, я чудово себе почувала і насолоджу валась своїм станом. До пологів готувалися серйозно, ходили з чоловіком на курси, вчилися дихати, одягати памперси на пупсів. Боялася, готувалася до жахливого болю, купувала манюсінькі лашки.
Термін був 18 травня (понеділок). Прийшла до лікарки, в якої стояла на обліку. Вона сказала, що передає мене у руки лікаря, який прийматиме пологи (як я ходила з ним домовлятися – окрема історія). Пішла до нього. Каже: «Не хвилюйся, народжувати у сорок тижнів необов/язково, є ще два тижні як мінімум». Потім питає: «А ти коли хочеш?» Пояснюю, що дуже хочу подивитися футбол, фінал кубку УЄФА 20 травня. Після огляду лікар каже, що можу спокійно дивитися футбол вдома. А час то йде, приятельки телефонують і починають розмову питанням Ти ще вдома? Починаю дратуватися. 20 травня я собі приймаю рішення на питання Коли ти вже родиш? відповідати: Завтра. Подивилися футбол. Шахтар переміг, кубок в Україні. Ляаємо спати, кажу чоловікові: «Ну от, можна і народжувати».

21 травня прокинулася раненько, ще не було навіть шостої години, від болю. Боліло так собі, терпіти можна. Чоловіка не будила, згадувала все, що вчили на курсах про поведінку під час переймів. Ходила, дихала, почала слідкувати за регулярністю. Паузи то 20 хв,то 15, то 25. Нічого не розуміла. Встав чоловік, поговорили, пропонував сніданок, але я не хотіла. Так якось добули до 10 години ранку, я подумала, що перейми ці тренувальні, сказала чоловікові, щоб йшов на роботу. Подруга (вона лікарка) зателефонувала, наче щось відчула. Я їй розказала, а вона каже: «Але ти безсовісна, надумала родити, коли я на конференції». Коротше кажучи, о 12 все припинилося, я подзвонила подрузі і сказала, що то 100 відсотків тренувальні перейми. Поспала. На 16 і 17 годину у мене було призначено два заняття з дітьми. І ось тут о 16 годині я розумію, що все починається. Наступні дві години я провела у такому режимі: проводжу заняття і паралельно записую час перейм. До 18 години інтервал становив 12 хвилин. Приїхав чоловік, подзвонив лікарю, домовились, що приїдемо, коли інтервал буде 5 хвилин. Поки зібралися, доїхали, то було вже 21.30. Я все чекаю того нестерпного болю, а він якийсь стерпний. Так, боляче, але головне не стояти і дихати, дихати, дихати. Приїхали ми, лікар оглянув і аж присвиснув: розкриття 8 см. Після цих слів я заплющила очі, що називається занурилася «в себе». Решту подій я чула, але не бачила. Чоловік з лікарем (один в ногах, другий біля мого плеча) балакають собі, а я народжую. Лікар питає: «Як ти себе почуваєш?» Я: «Добре» Лікар: «Нормально?» Я: «Ні, не нормально, а добре» Лікар: «А чого тоді мовчиш?» (це він про те, що я не реагувала на його жарти). Кажу: «Ліньки рота відкривати» Лікар: «Ясно, поважаю». Це вже потуги йшли. Далі лікар сказав, що треба гарно потужитись і ббільше не буде боліти. Я подумала, що це народиться голівка. Зібралася з силами і ... відчула тепло на своєму животі... Це був він. На годиннику була 23.45. Нас залишили втрьох, але навіть якби навколо було тисячі людей, я б нікого не помітила. Ми з чоловіком дивилися і не могли повірити, що це – наш син, наш Мирон.
Я безмежно вдячна Богові за це щастя – бути мамою (ну, і чоловікові вдячна, не без його участі все сталося).
Щось я довго все розписувала, вибачайте, якщо занудно, я й так багато моментів випустила.

[Феєрія]

Yul, ото молодець! Воєнна витримка у мамусі! Бажаю всій сім"і здоров"я міцного і щастя у всьому! Ну а Мирону братика або сестричку через декілька рочків.

[м@рійк@]

А синочок, напевно, футболістом буде. А мама - молодець, так мужньо трималася. Щастячка і здоров'ячка вам всім!

[Елла]

Yul дякую за розповідь. Нехай Мирон росте здоровий і щасливий. Бажаю Тобі і надалі бути такою ж сильною!!! І хай береже Вашу сім"ю Господь!!!

[dansegirl]

Ви просто молодець, терпіли некричали, я як згадаю себе то я так верещала що то було щось! Хай ваш синочок росте на радість тату і мамі!

Повідомлення відредаговано dansegirl: 19 червень 2010 - 14:34

[Оленка-Зеленка]

А Ви смілива жінка! Хай Ваш синочок росте таким сміливим і сильним хлопчиком, як його матуся!

[Ангел мрій]

Дякую за розповідь, дуже цікава і в одночас пізнавальна, так тримати!!! Ви виріли і отримали свого синочка, буду брати приклад) Здоров"язка синочку і успіхів у всьому)

[MoonRise]

Приємно, гарно та позитивно... всім би таку витримку... і всім таких пологів!
Ростіть здоровенькі!

[Ira+kola]

Дякую за розповідь. Ви молодець. Синочку бажаю щастя.

[talia]

Що ти - зовсім не нудно, а дуже дуже цікаво!!!! Дякую!!! Бажаю Вашій сім"ї щастя і нехай синочок тішить своїми успіхами!!!!

[Anichka_P]

Здоровя синочку, а вам терпіння.
П.С. Мій теж народився о 23.45

[Jullietta]

Дякую за розповідь!! Так мужньо терпіла! Дала приклад своєму Мирончику)) Ростіть здоровенькі!

[Atem des Lebens]

Дякую за розповідь! Нехай Мирончик росте здоровий, щасливий і такий мужній як його мамуся.

[Беременулька]

гарна розповідь! здоров"ячка вам!!!!!!!!

[Niki]

Молодець, оце витримака!!!! і все тки що значить позитивно себе настроїти!!!! Ще раз МОЛОДЕЦЬ. Ростіть здорові

[marjashka_s]

Яка ви мужня і терпляча Щастячка і здоров"ячка вам та вашій сім"ї

[sun*]

Дякую за розповідь !!! Бажаю щастя і здоровья синочку !!!

[Canadiya]

Дуже класна розповідь, і навіть не занудна... Здоровячка Мирончику!

[Ksenya in love]

Дякую за цікаву розповідь! Ти просто молодець!

[Оленка2008]

Дякую! Гарна, оптимістична розповідь!
Здоров"я батькам та синульці!