Допомога
12 січня останні візит до мого лікаря, в цей день він мене заспокоїв: головка зафіксувалася, живіт опустився; - завтра вечором чекаю тебе з речами в пологовому, сказав лікар, так як у мене закінчувався 42 тиждень.
І чесно кажучи у мене від цього вже була паніка! Але так склалися обставини, що донечка вже не могла дочекатися наступного вечора і 12 січня в 23 год ми вже в пологовому на Мєчнікова, мене оглянув черговий лікар і констатував відкриття на 1 палець, вколимо тобі заспокійливе поспиш і завтра будеш родити! І як назло, 13 січня, у мене ніби нічого не було вчора, стало зрозуміло те, що сьогодні я вже не буду родити! І так я зрозуміла, що я маю щось робити, 
ось так я почала активно підкорювати сходи в пологовому будинку; 1-4 поверх і назад, 1-2-3-4, 4-3 і т. д. 
Яким же було моє здивування вечором, все ж не даремно я ходила по тих сходах - у мене почала відходити пробка: УРА!!!!!Старий Новий Рік, так як шампаське не можна, його і не було, ну це зрозуміло (хоча мені його, ну так сильно тоді хотілося), я вирішила відсвяткувати це свято пляшкою смачненного кефірчика з шоколадкою і закусити треба було це все солодким-солодким гранатом....
І о чудо 4 год ранку, здається у мене щось починається!!!!! Звоню лікарю, мене швиденько оглядає і каже завтра в обід йдемо в пологовий зал, назад в палату, але доня моя мені показує, що ні я вже йду!!!! Інтервал між переймами ставав все менше і менше і тут сталася не дуже приємна річ, у мене почалася кровотеча, мене негайно відправляють в пологову залу. 5:30 ранку, дзвоню своєму коханому, кажу , що скоро вже з'явиться наша донечка-сонечко!, на що з просоння він мені говорить: - я вже їду 
але нажаль пологів разом з татом не могло бути, бо був карантин! 6.30 мені вкололи заспокійливе, щоб я хоч трошечки відпочила в передпологовій палаті, 8.00 в пологовому залі, перейми все сильніші, але матка ну дуже пагано відкривається, почали мені щос колоти, о Боже як же боляче, матка по трохи відкривається, знову щось колять, потім майже одночасно два гарячих уколи підряд, капельниця, до 12 год дня, я ще потрохи літала по родзалу і по коридору і думала, що не так вже й боляче, але після цього моя думка з цього приводу ну дуже змінилася. Але заради моєї донечки треба терпіти і робити все щоб їй було легенько вийти до мами! Між тим наш тато чекав появи донечки в приймальній і діставав весь персолнал, щоб вони казалди як ми там, навіть говорив по телефону з акушеркою....
14.00 мені вкололи обезболююче, між переймами я ніби засипала і це давало мені ще більше сил і терпіння!
16.00 лікар з полегшенням повідомляє, ще трошки і буде дитинка на руках у мами! Лікар дуже хвилювався за донечку мою, кожні 10-15 хв слухали її серцебиття, а донечка у мене із силою волі ого-го якою і теж не здавалася, сердечко гарно стукало
між тим я молила Бога! 17.30 я вже на родовому кріслі і ось головний період в моїх довгоочікуваних пологах. Перша потуга Є, трошки відпочили, друга потуга Є. Бачу голівку, радісно повідомив лікар, третя потуга: - давай-давай!!!, підбадьорює мене акушерка О, я відчула як головка вийшла і ось секунда і моя кохана квіточка вже лежить у мене на животі 18.10 
сльози величезного ЩАСТЯ!!!!! 3кг 200 г 52 см. Навколо починають метушитися лікарі: неотатолог, акушерки і т. д., але це все вже не важливо, все добре моя дівчинка зі мною, сильно плаче, але нічого все буде добре моя зірочка, мама поруч, я нікому не дам тебе образити...... 
Ми вже в палаті, наша перша ніч разом, але це вже зовсім інша історія, яка буде тривати все життя.....
Повідомлення відредаговано Snegunka: 18 червень 2010 - 22:07
і щасливої долі!!! 
!!! Міцного здоров"ячка зимовому подаруночку :)!!!
