[NaTa!]

Щоденник не народженої дитини

5 жовтня. Сьогодні почалось моє життя, хоч мої батьки про це поки що не знають. Я дівчинка, у мене буде русяве волосся і голубі очі. Все вже визначено, навіть те, що я буду любити квіти.

19 жовтня. Дехто вважає, що я ще не людина. Але я справжня людина, також як маленька крихта хліба все ж таки є справжнім хлібом. Моя мама є, і я також є.

23 жовтня. Я вже вмію відкривати рот. Подумати тільки, через рік я навчусь сміятись, а потім і говорити. Я знаю, що моїм першим словом буде «мама».

25 жовтня. Сьогодні почало битись моє серце.

2 листопада. Я кожного дня помалу росту. Мої руки і ноги починають приймати форму.

12 листопада. У мене формуються пальчики – смішно, які вони маленькі. Я зможу гладити ними мамине волосся.

20 листопада. Тільки сьогодні лікар сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Яка ж вона, напевне, щаслива!

23 листопада. Мій тато з мамою мабуть думають, як мене назвати.

10 грудня. У мене росте волосся, воно ніжне та русяве.

13 грудня. Я вже трошки бачу. Коли мама принесе мене в світ, він буде наповнений сонячного світла і квітів. Як хочеться по швидше побачити свою маму.

24 грудня. Цікаво, чи чує мама тихий стук мого серця? Воно б’ється так рівно. У тебе буде здорова маленька дочка, мама!

28 грудня. Сьогодні моя мама мене вбила…

Давно, ще напевно в підлітковому віці, почула цей щоденник і мало не плакала, а тепер вже будучи мамою ще глибше переживаю ці рядки. Приємно що серед форумчан більшість непрпустимо ставиться до абортів навіть на ранньому терміні в 3-5 днів (видно з теми про контрацепцію). Але в мене питання: чи зустрічав хтось подібний щоденник, але народженої дитини? я його теж чула, але не знаю чи це може просто хтось сам переробив, бо в інеті не знаходжу.

[Красунечка]

Знаєте, NaTa, те що ви тут написала дуже засмучує і сльози на очах.... Та найстрашніше, що це все залишається на совісті і на душі у мами, що робить аборт. Це їй потім сниться, як вона вбила дитинку. А батьки, зазвичай, про це швидко забувають.

[Time Out]

Я читала і плакала.
Так усе гарно починалося, і так препаскудно закінчилося.
Мене дивує ставлення лікарів до цих речей, якесь на диво цинічне, ніби не до маленької живої істотки, а до куска м"яса, адже в багатьох випадках жінку можна відмовити від вбивства однією простою розмовою. Але ж простіше "нарубати бабла".

[OOksana]

О Боже, це жахливо!!!
Невже потім цих жінок не картає сумління?!...

[zajka]

Чому ж не картає...
Є навіть таке поняття "постабортний синдром". Це дуже страшно. Ось його симптоми: скорбота і біль, почуття вини, страх, злість, раптове припинення гормонального циклу, почуття нездійсненності, страх перед батьківством, материнством, недовіра, цинізм, порушення сну, криза жіночої ідентичності, проблеми виховання інших дітей, депресія, психосоматичні захворювання. Є така книжка "Міраім..Чому ти плачеш?Страждання жінок після аборту", це цитата із неї. Її дуже важко читати, бо там не лише результати досліджень і пояснення вчених, а й розповіді жінок, що пережили аборт. Крім того, не тільки жінка відчуває наслідки аборту, але й чоловік, діти...

А про щоденник народженої дитини, то раджу почитати книжку Віллі Брейнгольста "Як я живий і здоровий з"явився на світ". Я читала, будучи вагітною, дуже сподобалося. А ще у нього є книжки для молодих батьків "Привіт, мамо! Привіт, тату!", "Мама- найкраща у світі".

мамаПашіЖені (23.5.2008, 9:21) писав:

Я читала і плакала.
Так усе гарно починалося, і так препаскудно закінчилося.
Мене дивує ставлення лікарів до цих речей, якесь на диво цинічне, ніби не до маленької живої істотки, а до куска м"яса, адже в багатьох випадках жінку можна відмовити від вбивства однією простою розмовою. Але ж простіше "нарубати бабла".

Почему я перестал делать аборты
На разных медицинских отделениях Белградского университета я слышал одно и то же: "Ребенок начинает жить только с первого крика. До этого это только орган его матери, подобно ее зубу, аппендиксу или ее почке". Нас так учили наши профессора в эпоху коммунизма. Судебные вердикты того времени были основаны на той же идее: "ребенок жив с момента его первого крика".
Я был воспитан и обучен в той же манере, как и мои учителя. Я начал специализироваться по гинекологии и акушерству. Я смело начал делать искусственные аборты, так называемые "прерывания беременности". Однажды я встретил священника, которого я знал поверхностно. Мы начали переписываться по Интернету. Он спросил меня, делаю ли я аборты, и я гордо ответил: "Конечно, я делаю их под местной анестезией, чтобы женщина оставалась в сознании. Я все время с ней разговариваю, чтобы она даже не заметила (при условии, что я дал ей точную дозу анестетика), что аборт закончен". Потом он спросил меня, знаю ли я, что ребенок в утробе жив и что, таким образом, я убиваю живое создание. Посмеиваясь над этой мыслью, я сказал ему: "Вы говорите чепуху. Там еще ничего не сформировано".
Время шло, появился ультразвук с его возможностями. Я начал его часто использовать и совершенствоваться в ультразвуковой диагностике. И это принесло мне очень много сюрпризов. Я увидел плод, его бьющееся сердце, его движение, как раскрывается его рот. Разглядывая плод более позднего срока, я увидел, как он сосет большой палец, а когда диагноз беременности был подтвержден, эта женщина была направлена в отделение абортов для проведения аборта. Ручка, которая двигалась еще минуту назад, теперь лежала на инструментальном столе обездвиженно-мертвая. Пальчик, который плод сосал минуту назад, тоже лежал здесь же - мертвый. И я начал думать: может, он еще живой.
Однажды мне пришлось делать искусственный аборт женщине, чей муж был моим близким родственником. Когда я начал работу, я был очень уверен в себе. Я раскрыл шейку матки и извлек инструментом первый обнаруженный мной кусочек. Я вытащил ручку плода, бросил ее на вспомогательный инструментальный стол и увидел нечто! Нерв ручки упал на ту часть медицинской салфетки, которая была пропитана раствором йода. Йод раздражал нерв, и ручка начала сжиматься в судороге. Такое происходит очень редко, а со мной такое никогда не происходило. Медсестра сказала: "Похоже, как будто она живая." Я снова проник в матку, зацепил что-то и вытащил ножку. Я подумал про себя: "Осторожнее, чтобы этот ишемический нерв не соприкоснулся с йодом, чтобы не было судорог ноги". Осторожно я переносил ногу на другую часть стола, но внезапный звук в соседней комнате испугал меня, и я невольно раскрыл инструмент, и нога выскользнула. И нерв снова попал на йод. Нога и рука сжимались в судорогах. Вполголоса я сказал себе: "Ну, теперь мне еще не хватает здесь бьющегося сердца". И снова я проник в матку, зацепил что-то и вытащил бьющееся сердце. В шоке я остановил работу, так как внезапно понял, что совершил убийство. Не знаю, как я выглядел, когда услышал голос медсестры: "Доктор, что с вами? Вам плохо?" Я испугался. Молча, я молился Богу и просил Его: "Господи, пожалуйста, вытащи меня из этой ситуации, в которую я попал по своей глупости". Я продолжил работу и без осложнений завершил эту печальную операцию, которую наши необразованные, примитивные люди называют "чисткой". В результате всего случившегося я принял решение прекратить делать аборты, которые я делал более 25 лет, став признанным экспертом в этом грустном деле.
Мое осознание того, что человеческий плод живой с самого начала и является человеком, и что это не мать, не отец, а совершенно отдельное третье лицо, не стало результатом каких-то теологических доктрин, как это часто утверждают атеисты и феминистки. Такое мое осознание начала человеческой жизни является результатом моих знаний биологии, ультразвука и медицинских и биологических законов. Это мое осознание совпадает с теологической точкой зрения о том, что человек живет с момента зачатия… Эти две точки зрения - два подхода к одной цели…
Д-р Стожан Адашевич
Фрагменты статьи, опубликованной
в журнале Сербской Православной Церкви

[Time Out]

zajka (23.5.2008, 10:38) писав:

Чому ж не картає...

А про щоденник народженої дитини, то раджу почитати книжку Віллі Брейнгольста "Як я живий і здоровий з"явився на світ". Я читала, будучи вагітною, дуже сподобалося. А ще у нього є книжки для молодих батьків "Привіт, мамо! Привіт, тату!", "Мама- найкраща у світі".

Обов"язково прочитаю. Сподіваюся, в Інтернеті є.

[Сеструлька]

Грустно до ужаса...:(
Я читала в инете дневник малыша, там очень длинный, по месяцам каждый день расписан, с картинками, оч. прикольно. Если найду дам ссылку.
А вообще всегда была против абортов, но когда училась в мед. мы присутствовали на аборте, ужас увиденного не передать, на столько печально все это, просто не понимаешь как же так можно...

[Каріна]

Насправді страшно уявити, що відчував той лікар. Але хочу сказати: не подумайте, будь ласка, що я безсердечна, але огляньтесь, що ми бачимо навколо!!! Наприклад передачі про діточок, які живуть у підвалах, коляться мало не з 10 років і тому подібне. Мабуть ця жінка-матір, яка колись народила, була відговорена від аборту. А ці дітки уже в свідомості і відчувають, знають, що скоро помруть, якщо не від хвороб, то від холоду, голоду чи передохування.
Насправді це теж страшно. Це теж, частково, але вбивство!

[Щасливий татусь]

От і наше сімейство проти абортів. Ми навіть не уявляємо як можна вбити дитинку, навіт якщо виникнуть труднощі. Але навіть найбільші труднощі для нас не аргмент для смерті ненеродженого дитяті. Бо зачате дитя - це вже живий організм, це часточка кожного з нас, жнищення його, означає прочаток зничення нашої любові, спільного життя, спільної любові, спільного майбутнього і просто родинног затишку і щастя! Щастя отримувати насолоду від прийдешніх поколінь! Якими б вони не були!

[Каріна]

Щасливий татусь (23.5.2008, 14:01) писав:

От і наше сімейство проти абортів. Ми навіть не уявляємо як можна вбити дитинку, навіт якщо виникнуть труднощі. Але навіть найбільші труднощі для нас не аргмент для смерті ненеродженого дитяті. Бо зачате дитя - це вже живий організм, це часточка кожного з нас, жнищення його, означає прочаток зничення нашої любові, спільного життя, спільної любові, спільного майбутнього і просто родинног затишку і щастя! Щастя отримувати насолоду від прийдешніх поколінь! Якими б вони не були!

От якби всі розмірковували, як ви з дружиною... То таких злочинів було б менше!

[Time Out]

Каріна (23.5.2008, 14:04) писав:

От якби всі розмірковували, як ви з дружиною... То таких злочинів було б менше!

Починати змінювати світ на краще завжди треба з себе.

[Каріна]

мамаПашіЖені (23.5.2008, 14:49) писав:

Починати змінювати світ на краще завжди треба з себе.

Ви знаєте, особисто я, теж думала раніше над цим запитанням.
Коли ми з чоловіком почали працювати над тим, що з'явилось поповнення в сім'ї, у нас вийшло, але я ще не знала. Так от в той час у мене дуже велика фізична нагрузка була: в Універі аеробіка, крім того я ще на латино-американські танці ходила, от і сталось небажанне- міні аборт, я навіть не знала. То до чого я веду, мене постійно мучать думки, а яка б ця дитинка була, хлопчик чи дівчинка, з голубенькими, чи з карими очима... Це так важко... Навіть не хочу уявляти, що думають, як почуваються жінки після абортів.

[Сеструлька]

Каріна, лушче не думай об этом, тут не твоя вина, плод, который жизнеспособен держится так, что танцы его не сорвут.
А вообще думала над этой печальной темой и пришла к выводу, что все ж хорошо, что у нас аборты законны, иначе женщин, которые бросают деток было бы больше и нищиты больше, ведь очень часто именно они и делают аборты. А еще если женщину изнасиловали, то что ей остается делать...

[Сеструлька]

Вот ссылка на дневник про который говорила, кому было интересно читайте, называется"Исповедь маленького негодника" http://serg.spb.ru/l...ett/1/index.htm

[NaTa!]

Сеструлька (23.5.2008, 15:20) писав:

А вообще думала над этой печальной темой и пришла к выводу, что все ж хорошо, что у нас аборты законны, иначе женщин, которые бросают деток было бы больше и нищиты больше, ведь очень часто именно они и делают аборты. А еще если женщину изнасиловали, то что ей остается делать...

А я принципово і категорично з цим не згідна. Хто має право зробити вбивсто законним? Невже ті, хто дозволили, виконують чи роблять аборти мають на це право? Хто подарував людям життя і цю саму здатність народжувати? Не хто інший, як наш Творець і дав заповідь "любити ближнього як самого себе", а хто ще може бути блищий, як наша кров і плоть? Хто взагалі має право вирішувати потрібна ця дитина на землі чи ні? Краще б влада заміість дозволяти аборти потурбувалась аби ті діти, які стають бездомними,голодними і холодними мали що їсти, де голову прихилити. Я чесно кажучи не читаю тем про зброю, але якщо взяти статистику скільки коштів викидається на озброєння, то думаю можна було б нагодувати і то не аби як не одну тисячу діток, яких просто викидають. От пишу і серце крається, бо ж хтось страждає, бо не може мати дитинку, а хтось по кілька десятків викидає. Як на мене все починається з виховання молоді, формування в них правильних моральних принципів, бо в сімї рідше зважуються на таке, а от молода дівчина, яка немає хорошого тилу у вигляді чоловіка частіше йде на аборт, а потім часто коли зявляється тил вже не може мати діток. я щиро співчуваю тим, хто з якихось причин втрачає ще не народжену дитинку, але коли це робиться свідомо, то вважаю гріхом, за який людина відповідатиме не тільки перед власним сумлінням, але й перед Богом.

[Сеструлька]

NaTa!, накормить бездомных наше государство не может и не хочет и это факт, от оружия отказываться нам нельзя, хватит и так уже отказались от атомного, американцам на радость.
А запретить их тоже не правильно как по мне. Во-первых резко увелиится кол-во домашних абортов, а это повлечет смертность и утрату здоровья, а во-вторых повышения бездомных, брошенных детей. Да и вообще тут уж права женщин будут нарушены по закону...И опыт стран, отказавшихся от абортов это подтверждает.
Как это не ужасно, но есть такие люди, которым без этого никак. А за свои грехи отвечать будет каждый.

[Каріна]

NaTa!, Ви праві, але насправді держава, хоч і мало, але піклується про таких діточок, вони самі втікають з тих домів, алу тут як говориться 2 сторони медалі: від хорошого не втікають, а з другого боку є й іші причини!

[Каріна]

Сеструлька, , очень хорошо написали

[Антік]

все це дуже неприємно і страшно! Найбільше вражають масштаби таких-от операцій. І найгірше те, що заборонити їх держава не може. Є перелік причин і хвороб, за яких дозволяються аборти.
Але навіть якщо б в державі вони були заборонені, все одно ж знайдуться лікарі, акукшери, які будуть їх робити незаконно за великі гроші.
А яким же чином можна боротися із цим злом?
Думаю, дієвим способом буде соціальна реклама, яка б показувала маленьких діточок на різних стадіях внітріутробного розвитку і що з ними стається внаслідок аборту.

[Сеструлька]

Antic, думаю бороться с эти должна каждая сознательная семья в своем конкретном случае, бороться прежде всего методами контрацепции и планирования.
Запретить гос-во себе не может позволить т.к. не может обеспечить нормальной жизни своим гражданам, не может заботиться о уже существующих бездомных детях. И вот еще вспоминаются истории, услышанные по телевизору и прочитанные в газетах о том, как девочек 6-10 лет насиловали и они потом в свои годы рожали...и что потом...?