Допомога
Текст, що розкривається
Я пригадую все-все...все,що передувало тому моменту і що було опісля...
Цей рік найщасливіший в мому житті!
Стільки для себе переосмислила,стільки нового дізналась,навчилась...зі стількома новими людьми познайомилась...моє життя зараз дуже різноманітне і цікаве.І це пишу я,мамуся в дикретній відпусці,яка до того вісім років віддавалася уся роботі і "кар"єрі"...!Зараз також мрію про роботу,але по-інакшому...Вірю,що мої задумки стосовно того здійсняться.Уявити не могла раніше,що настільки змінюсь із появою донечки.
Із появою ще однієї дитинки.
Із збільшенням нас вдвічі...Спершу нас було двоє,потім з"явилась маленька частинка від нас-синочок,а тепер нас вдвічі більше:є ще одна частинка нас хі-хі...як чудово усвідомлювати,що мої задуми здійснились,що омріяне збулось,що ми є!!!
Певне,час написати історію про пологи? Не можу до цієї "історії дійти",адже,самі пологи для мене не є такі вже суть важливі...Важливим була уся вагітність,те як ми до неї прийшли,і те,що було потім.
Доля завжди мені робить дарунки,в тому плані,що все що не стається в мому житті-стається на краще.
Моя остання робота була для мене, свого роду, одним з трамплінів ,що пролягає на шляху до відкриття власної справи.Я ще не маю свого бізнесу,але ,думаю,ще пару трамплінчіків перестрибну,чи один...хто-зна?...Я пішла на ту роботу із превеликим пересиленням себе і в "ущерб"родині. Керівна посада в великій компанії,з повною самовіддачею,з витратами нервів і зусиль,без вихідних,спокійних вечорів в родиннім колі...це було моєю жертвою.Я 1,5 роки свого життя не пам"ятаю.Вони вирвані з м"ясом з мого життя!Я не відпочивала,не була на багатьох Д.Н.своїх рідних і друзів,син закінчив перший клас невідомо як...Чоловік почав досить часто казати мені про звільнення і другу дитинку.Я казала,що ще трошечки,ще чуток...І ось,в черговий важкий час,мені запропонували чудову роботу в іншій компанії.......що я тоді пережила....Мене негарно залишили остронь,в той час,як на своїй основній роботі,я вже написала заяву.
І тут ,той що все бачить,послав нам вагітність!!!Він послав нам наще щастячко.Мою донечку!Ми про неї мріяли все життя.Але все відкладали зустріч із нею на потім.Певне,вона чекала,щоб допомогти мамі зрозуміти хто і що є насправді важливими в цьому житті.Не знаю,що би було зі мною і з нашою родиною,якби не цей янгол-МОЯ Настунечка!!!Я завагітніла.Чи це не щастя??!?!?!?
Спершу,все ж ,робота,мені "застилала очі",про що шкодую і прошу вибачення в свого золотка!Але...я насолоджувалась цією вагітністю так,ніби зі мною відбувається щось неймовірно чудове і неповторне.Я з великим теплом згадую ті миті...так-так,миті,адже пролетіли вони надзвичайно швидко!!!
Згадую,як я,син і чоловік налаштувались на один лад,на одну хвилю,хвилю любові і очікування дива,прислухались до кожного руху тієї жабки в животику,син цілував її ідучи спати ,і ідучи в школу...........вони і зараз надзвичайно люблять одне одного........а зв"язок між донею і чоловіком ще тоді був неймовірний,що казати про тепер!
....не знаю..не можу я написати про пологи....що це буде за розповідь?
Розповідь про те як я неймовірно сильно боялась?Про те як я сильно хотіла родити сама ,але після першого КР мені жоден з лікарів не давав шансу на те?Про те,як виглядало домовляння з лікарями?Як їхали до пологового на планове Кесарево?Про те ,як відходила від наркозу чи ще щось в тому роді?
Є,що би я хотіла написати про те хорошого!Але то,всього пару стрічечок...коротких і дуже дорогих мені...
Я побачила свою доню!!!Ще в операційній,не в змозі розплющити очі спитала,чи все з нею гаразд.Почувши,що все добре,знову впала в наркоз,після якого за 30 хв.вже прикладала до грудей своє ЩАСТЯЧКО!!!А всі ті 30хв.наша манюня лежала на грудях в татка!!!!Це також є дуже важливим,адже малявочка не почувалась ті довгі 30 хв.самотньою і покинутою.
Вісім років тому мого сина після операції забрали і привезли мені на 10 хв.аж через 12 годин.:(Я собі того не можу пробачити і досі,але тоді були такі правила!
Не знаю.Чи ті декілька слів можуть передати мої відчуття?Я відчула тоді безмежне щастя!І весь біль після операції забувся,а те ЩАСТЯ я пам"ятаю так,ніби зараз і сльози підступають до горла ТАК,що немає сил...Люблю її!Вдячна їй!За те,що повернула мене сім"ї.За те,що нагадала мені,що я вмію любити.Що я можу любити ще і ще...
Цей рік найщасливіший в мому житті!
Стільки для себе переосмислила,стільки нового дізналась,навчилась...зі стількома новими людьми познайомилась...моє життя зараз дуже різноманітне і цікаве.І це пишу я,мамуся в дикретній відпусці,яка до того вісім років віддавалася уся роботі і "кар"єрі"...!Зараз також мрію про роботу,але по-інакшому...Вірю,що мої задумки стосовно того здійсняться.Уявити не могла раніше,що настільки змінюсь із появою донечки.
Із появою ще однієї дитинки.
Із збільшенням нас вдвічі...Спершу нас було двоє,потім з"явилась маленька частинка від нас-синочок,а тепер нас вдвічі більше:є ще одна частинка нас хі-хі...як чудово усвідомлювати,що мої задуми здійснились,що омріяне збулось,що ми є!!!
Певне,час написати історію про пологи? Не можу до цієї "історії дійти",адже,самі пологи для мене не є такі вже суть важливі...Важливим була уся вагітність,те як ми до неї прийшли,і те,що було потім.
Доля завжди мені робить дарунки,в тому плані,що все що не стається в мому житті-стається на краще.
Моя остання робота була для мене, свого роду, одним з трамплінів ,що пролягає на шляху до відкриття власної справи.Я ще не маю свого бізнесу,але ,думаю,ще пару трамплінчіків перестрибну,чи один...хто-зна?...Я пішла на ту роботу із превеликим пересиленням себе і в "ущерб"родині. Керівна посада в великій компанії,з повною самовіддачею,з витратами нервів і зусиль,без вихідних,спокійних вечорів в родиннім колі...це було моєю жертвою.Я 1,5 роки свого життя не пам"ятаю.Вони вирвані з м"ясом з мого життя!Я не відпочивала,не була на багатьох Д.Н.своїх рідних і друзів,син закінчив перший клас невідомо як...Чоловік почав досить часто казати мені про звільнення і другу дитинку.Я казала,що ще трошечки,ще чуток...І ось,в черговий важкий час,мені запропонували чудову роботу в іншій компанії.......що я тоді пережила....Мене негарно залишили остронь,в той час,як на своїй основній роботі,я вже написала заяву.
І тут ,той що все бачить,послав нам вагітність!!!Він послав нам наще щастячко.Мою донечку!Ми про неї мріяли все життя.Але все відкладали зустріч із нею на потім.Певне,вона чекала,щоб допомогти мамі зрозуміти хто і що є насправді важливими в цьому житті.Не знаю,що би було зі мною і з нашою родиною,якби не цей янгол-МОЯ Настунечка!!!Я завагітніла.Чи це не щастя??!?!?!?
Спершу,все ж ,робота,мені "застилала очі",про що шкодую і прошу вибачення в свого золотка!Але...я насолоджувалась цією вагітністю так,ніби зі мною відбувається щось неймовірно чудове і неповторне.Я з великим теплом згадую ті миті...так-так,миті,адже пролетіли вони надзвичайно швидко!!!
Згадую,як я,син і чоловік налаштувались на один лад,на одну хвилю,хвилю любові і очікування дива,прислухались до кожного руху тієї жабки в животику,син цілував її ідучи спати ,і ідучи в школу...........вони і зараз надзвичайно люблять одне одного........а зв"язок між донею і чоловіком ще тоді був неймовірний,що казати про тепер!
....не знаю..не можу я написати про пологи....що це буде за розповідь?
Розповідь про те як я неймовірно сильно боялась?Про те як я сильно хотіла родити сама ,але після першого КР мені жоден з лікарів не давав шансу на те?Про те,як виглядало домовляння з лікарями?Як їхали до пологового на планове Кесарево?Про те ,як відходила від наркозу чи ще щось в тому роді?
Є,що би я хотіла написати про те хорошого!Але то,всього пару стрічечок...коротких і дуже дорогих мені...
Я побачила свою доню!!!Ще в операційній,не в змозі розплющити очі спитала,чи все з нею гаразд.Почувши,що все добре,знову впала в наркоз,після якого за 30 хв.вже прикладала до грудей своє ЩАСТЯЧКО!!!А всі ті 30хв.наша манюня лежала на грудях в татка!!!!Це також є дуже важливим,адже малявочка не почувалась ті довгі 30 хв.самотньою і покинутою.
Вісім років тому мого сина після операції забрали і привезли мені на 10 хв.аж через 12 годин.:(Я собі того не можу пробачити і досі,але тоді були такі правила!
Не знаю.Чи ті декілька слів можуть передати мої відчуття?Я відчула тоді безмежне щастя!І весь біль після операції забувся,а те ЩАСТЯ я пам"ятаю так,ніби зараз і сльози підступають до горла ТАК,що немає сил...Люблю її!Вдячна їй!За те,що повернула мене сім"ї.За те,що нагадала мені,що я вмію любити.Що я можу любити ще і ще...
Замерла от счастья я сегодня ночью...
Просто мне подумалось…*у меня есть Доча*
Удивляюсь каждый день, заново как будто
У меня есть девочка, как так и откуда-то?
Много или мало, мало или много…
Просто это счастье данное мне Богом.
Поцелую ручки, пяточки поглажу
Остальное вроде, все не так уж важно.
Длинные реснички, не мои…но все же
Взгляд моей малышки мне всего дороже.
Как же в этих глазках слез ее не видеть.
Как бы с ней не ссориться, как бы не обидеть.
Как бы мне помочь ей, улыбаться чаще
Как же рассказать ей, что такое счастье.
Постараюсь милая, постараюсь честно
Быть тебе хранителем, ангелом небесным.
Поцелую носик, поцелую глазик.
Счастья тебе милая, счастья Бога ради.
Замерла от счастья я сегодня ночью...
Просто мне подумалось…*у меня есть Доча*
Повідомлення відредаговано Nataly^: 11 червень 2010 - 21:37
