[futurefather]

Порядна галицька родина починається з того, що майбутнє подружжя ходить до церкви на навчання, сповідують 10 заповідей, сповідаються, вінчаються, але потім через 5-8 місяців народжується дитина… Це трохи дивно для порядних молодих людей, але так уже виходить. Ми з чоловіком одразу вирішили, що у нас буде по-іншому. Ніяких незапланованих дітей, ніяких „зальотів“. А вже за тиждень до весілля ми різко передумали і вирішили, що втрьох нам зовсім не буде тісно в нашому житті. Ми уявляли собі появу маляти дуже розпливчато. Наше бажання було якесь майже по-дитячому наївне: хочу – і все! Але минали місяці, бажання поступово перетворювалось у нав’язливу ідею. А пошук проблем і причин ставав схожим на біг з перешкодами, коли наступна з’являється після того, як усунуто попередню. Коли вперше прийшла забирати аналізи чоловіка і почула, що проблема в ньому, просто розридалась. Лікарка, яка пояснювала мені значення тих усіх цифр, позначок і т.д., почала перепрошувати, адже моя реакція була настільки несподівана, що вирішила, ніби чимось мене образила.
З того часу минає вже п’ятий рік. Ми змінили кількох лікарів. Тепер знайшли СВОЮ лікарку. Вона вважає, що у нас є всі шанси і робить для нас усе. Але виявляється, що ми здорові, але результат незмінний. Ми стали товстошкірі: кожну нову звістку, що нічого не вийшло, сприймаємо майже спокійно. Але насправді серце прискорено б’ється щоразу, коли пильно дивишся на тест у пошуках другої червоної смужки. За ті кілька хвилин, поки тест проявляється, „Господи-будь-ласка“ вимовляю мільйон разів, скоромовкою. Але смужка знову й знову одна.
І от ― чудо! Після нового способу з першої ж спроби наша затримка затягується на тиждень. Набираюся сміливості, набираю повітря в легені і йду на чергове випробування у ванну. Так, тест простий, але скільки сили треба, щоб подивитись на результат! Ура! Дві смужки! Дві чіткі смужки! Та ні ж, моя ще темніша за контрольну! Це якраз Різдвяні свята. До Дня закоханих лишається місяць ― дрібниця, можна дотягнути, щоб зробити чоловікові сюрприз. Але хіба ж приховаєш ці сяючі очі? Хіба втаїш таке щастя, коли воно просто рветься з горла сміхом і щасливими криками? А він і не сумнівається в тому, що я там побачила: „Я навіть не питатиму…“
Тепер нас троє. Третє ― це ще воно, тобто Дитя. Щодня його стає більше. Ми читаємо інтернет-щоденники, щоб знати, як ростемо, змінюємось, розвиваємось. У мами (мами ― невже?) трошки болить живіт. Але вона переконана, що так має бути. Щодня біжимо на роботу. Ніхто ні про що не здогадується, а ми тішимося. У п’ятницю ― перше УЗД. Наша лікарка напередодні тішиться за нас: „Я дуже рада!“ Аж раптом ― кров! Звідки? Чому? Цілий день ― біганина по лікарях: аналізи, результати, знову аналізи, щоденний тест на вагітність. За тиждень стає зрозуміло, що концентрація гормонів вагітності впала. Друга смужка стає все світлішою. І це безповоротний процес…
Ці тести я досі зберігаю. Вони нагадують мені про нашу ненароджену дитину. Нас називають дуже гарною парою, але ми хотіли б бути гарною сім’єю. Ми вже навчились піклуватись одне про одного, розуміти і підтримувати. Ми готові поділитись любов’ю. Ми чекаємо ще одного шансу. Так хочеться, щоб якесь Янголятко вибрало нас, щоб прийти у цей світ…

[Yul]

Я не знаю, які слова підібрати, але не можу не відреагувати. Ми одружилися, коли нам було по 21. Чоловік дуже хотів дитину, а я вважала, що треба стати на ноги, зробити кар"єру. Шаленно боялася завагітніти (якби ж то я знала, як непросто це зробити). Написала дисертацію, захистила. Ну, все, тепер можна, - подумала я. Довгих чотири роки (чи навіть п"ять) ми чекали на появу нашого синочка. Лікарі казали, що в нас все гаразд, але нічого не відбувалося... Ми вірили. Коли в мене починалася чергова істерика, чоловік казав: Все буде гаразд. Це банальні слова, але вони мене рятували.
futurefather, У вас все буде гаразд. Ваш найкращий у світі малюк обов"язково до вас прийде.

[Cherika]

futurefather (2.6.2010, 12:07) писав:

Нас називають дуже гарною парою, але ми хотіли б бути гарною сім’єю. Ми вже навчились піклуватись одне про одного, розуміти і підтримувати. Ми готові поділитись любов’ю. Ми чекаємо ще одного шансу. Так хочеться, щоб якесь Янголятко вибрало нас, щоб прийти у цей світ…

Ви справжня сім"я, просто поки що ваша сім"я складається з люблячих мами і тата, а ваше малятко поки що знаходиться на шляху до вас!!! Але прийде час і Бог пошле вам найкраще Янголятко серед усіх і ваша сім"я, ваша любов стане ще більшою! Дякую що розкрили нам свою душу, я розумію ваш біль, тримайтеся, вірте і не здавайтеся, ваш шлях складний але і нагорода що вас чекає буде теж особливо щедрою!

[cherri]

Хотіла написати вам у приват та не відправляється
Привіт! Не знаю якими словами виразити підтримку, та скажу, що все у Божих руках, а бажання ваше велике. Нещодавно подзвонила мені кума і запитала чи немаю пар знайомих, які з якигось причин немають дітей. Наша спільна знайома, можливо ви чули про неї Зореслава Городенчук буде мати семінар для таких пар. Я таких знайомих немаю тому не питала детальніше. Та прочитавши вашу розповідь подумала, а може це потрібно вам. Якщо вас це цікавить, я запитаю і відпишу більше, а може ви й самі дізнаєтесь. Тримайтеся все у вас складеться добре.

[LiG]

Так багато всього хотілося б сказати, але хіба якісь слова можуть вилікувати біль, котрий з кожним днем наростає в душі. Ти ховаєш його від чужих очей вдень, але він мучить тебе ночами, вривається у твої сни. Це все знайоме до болю, кожне слово знаходить відгук у моєму серці... Це важко, це страшно. І нема на клавіатурі тих букв, які передають відчуття, яке живе десь глибоко всередині. Це біда лише двох, і тільки вони знають, як важко морально, який тягар лежить на душі.
Підтримуйте один одного, тільки від вашої любові залежить те, чи зможете достойно витримати це випробовування, чи збережете свої почуття, чи дочекаєтеся зрештою найважливішої звісточки у своєму житті.

[Жаринка]

Мені напевно важко вас зрозуміти хоча частково можу бо також чекала і бігала по лікарях, не так довго як ви.близько року не получалося завагітніти але це були найгірші місяці в моєму житті.місяці чекання надії, безконечної купівлі тестів.я дуже вірила своїй лікарці.вона мене дуже підтримувала.я багато молилася.і напевно Бог почув мої молитви і послав маленького ангелика в подобі моєї маленької донечки Юлинки.я розумію що банально говорити що може вам треба ще трошки почекати бо сама вже вмирала від чекання в той час коли інші викидали своїх дітей на смітники.може це таке випробовування в житті.може коли воно зявиться ви будете його більше цінити і любити, хоча дитину і так любиться безбожно.я не знаю що ще написати.просто не змогла залишити це повідомлення непрокоментованим.

[Графиня Уварова]

Сльози котяться по щоках. Не знаю як можна підтримати і що сказати... У моїх дуже близьких друзів була схожа проблема, вони довго чекали на народження свого ангелика і сталося це після купання в озері св.Анни (біля Рівного). Недавно у них народилася красива, здорова дівчинка. Вірте і сподівайтесь і в жодному разі не здавайтесь, бо ваше щастя десь поруч.

[Svetka.]

Я непрочитавши й половини заплакала.

[poiu]

Я вас розумію, в нас також було важких 5 років, але ми дочекалися.Тепер нас не тільки троє тепер нас четверо. Знаю вірити стає дедалі важче, але ви вірте, вірте і воно обовязково буде, ви обовязково дочекаєте того дня коли почуєте перший плач свого маляти, той день близько памятайте.

[MoonRise]

Вірити і не здаватися! Не легко, але Бог таки дасть вам ЩАСТЯ життя ....

[Беременулька]

знайома ситуація!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Вірте, підримуйте один одного і Бог пошле вам дитятко!

[Mriyka]

futurefather,
Дуже хочеться вас підтримати.
Цей біль, істерики, сльози - все це дуже знайоме і нашій сім"ї.
Ми одружені вже 2,5 роки, за цей час сталося вже 3 викидні. Але бажання мати дитину таке сильне, що ми знов і знов ідемо по лікарях, шукаємо причину та намагаємось її виправити.
Головне - що ви з дружиною розумієте і кохаєте один одного.
Вірте, моліться, і Боженька обов"язково вас почує!

[бестия]

Прочитала та й плачу, сльози котяться по щоках і капають на клавіші і просто не можу їх зупинити, наче комок в горлі став, бо згадала як я була такою ж і чекала ці дві довгожданні смужечки, а вони все ніяк не з' являлись, але надія в серці ніколи не вмирала і ми настирно йшли до своєї мети, яка через деякий час все ж таки збулася. Ніколи не втрачайте надії та не опускайте руки і ваше щастячко прийде, такі випробовування нам дає доля щоб переконатись, чи справді ми можемо долати всіляки негаразди і чи дійсно родина є справжньою і міцною, бо тільки в таких сім'ях народжуються маленькі янголятка. Надії, терпіння та кохання вашій сім'ї і нехай все задумане збудеться.

[Оленка2008]

Нехай Господь пошле Вам ласку стати БАТЬКАМИ!
Віри Вам та терпіння!

[Оксанаа]

моя тітка 11 років чекала свого щастя, перших 5 років їздила по всіх лікарях і знахарям, всі обіцяли, но результату не було. Свою любов віддавала нам - мені і сетрі, я її також мамою називала. Потім почала просто жити і молитися і все вийшло. В 30 років народила першого синочка, потім рік за роком ще 2 хлопчики. Так що вірте і надійтеся, успіхів.

[Danaka82]

на все свій час.кажуть Бог дає нам стільки випробовувань,скільки ми можемо витримати.сили вам і терпіння.все буде добре,основне-бути в цьому впевненим.

[Хвилинка до...]

бажаю вам терпіння і віри в те що ВАШЕ маля скоро знову оселиться в животику

[marjashka_s]

Любіть один одного, підтримуйте і ні в якому разі не втрачайте віри і все у вас вдасться

[futurefather]

cherri (2.6.2010, 12:49) писав:

Хотіла написати вам у приват та не відправляється
Привіт! Не знаю якими словами виразити підтримку, та скажу, що все у Божих руках, а бажання ваше велике. Нещодавно подзвонила мені кума і запитала чи немаю пар знайомих, які з якигось причин немають дітей. Наша спільна знайома, можливо ви чули про неї Зореслава Городенчук буде мати семінар для таких пар. Я таких знайомих немаю тому не питала детальніше. Та прочитавши вашу розповідь подумала, а може це потрібно вам. Якщо вас це цікавить, я запитаю і відпишу більше, а може ви й самі дізнаєтесь. Тримайтеся все у вас складеться добре.

Дякую Вам за Ваші хороші слова! Ми не втрачаємо надії. Завтра я йду знову здавати аналізи і знову починати лікування! Сподіваюсь, що у цій клініці мені вже реально допоможуть або хоча б скажуть, в чому причина наших невдач. У дружини все гаразд, це підтвердила лапароскопія.
А щодо Вашої пропозиції - то, звичайно, дуже радий буду отримати інформацію.

[olyalya83]

в таких прекрасних людей (я чомусь впевнена, що ви саме такі) обов'язково мають бути дітки, я в це вірю! я просто впевнена, що так буде)))!!!

Повідомлення відредаговано olyalya83: 02 червень 2010 - 17:38