[romaschka]

Давно хотіла написати. Нарешті вирішила… Почну спочатку…
Дитину я, як і кожна жінка, хотіла мати давно. Проблема була, де знайти чоловіка, який зміг би стати гідним батьком. Шукала довго… чекала…Страшенно щаслива, бо знайшла… Надійного, відповідального, вірного, порядного, працьовитого, ініціативного, завжди тверезомислячого, розумного, врівноваженого, доброго і …коханого… Для мене, для якої все дитинство і юність мій тато був центром всесвіту, це важливо - щоб моя дитина мала те, що завжди мала я (і, на щастя, маю ще й досі) – чудового люблячого батька, від якого завжди можна чекати підтримки, розуміння, поради, - батька, яким можна пишатися…
-------------------------------------
Одружилися ми в травні, коли нам обом було по 28 років. Я дуже боялася того, що з якихось причин не зможу завагітніти (багато ж зараз людей лікуються, не все так просто, і мені – вже не 18), чоловік навіть думки такої не припускав. Десь за місяць після весілля ми збиралися на море в Крим, тому дитинку поки не дуже планували, але і не дуже старанно запобігали її появі… Поїхали, відпочивали, ходили дуже багато пішки, плавали… А тим часом у мене в голові закрадалася думка, чи я часом не вагітна? І розуміння, що я дуже цього хочу … а потім після моїх догадок і тесту на вагітність зрозуміли, що мені вже треба було берегтися, а не навантажувати себе… Чоловік спочатку навіть не міг повірити, був напевно, трошки в шоці, зовсім не знав, як реагувати. Він ще добре не усвідомив, як це бути одруженим чоловіком? А тут – вже й майбутнім батьком!
Приїхали додому вже з проблемами, тому що в мене почалися кров’яні виділення і радість від вагітності в мене з самого початку затьмарилася страшними переживаннями (я сумнівалася, чи все добре, чи то не позаматкова, чи не завмерша вагітність). Відразу я пішла на УЗД, мені сказали, що вагітність є, але є відшарування… досі пам’ятаю слова лікарки «якщо хочете зберегти цю вагітність, то вже треба лягати на підтримку». Звичайно, хочу!!! Інакшого і бути не могло. Моя вагітність стала для мене найважливішим у житті!
І почалося… безкінечні уколи, капання, лікарняне ліжко, лежачий режим вдома і т. д. А ще – я ні за що в світі ще так не переживала, я ще нікого в своєму житті так не боялася втратити… А моя малесенька дитинка спочатку чомусь зовсім не хотіла в мені триматися… мене виписали додому, потім знову все повторялося і це при тому, що я майже завжди лежала, сама себе вже колола купою уколів (при цьому страшно боялася, щоб це не зашкодило дитині, але нічого не робити теж страшно боялася), тяжкого не підносила і себе берегла… Мені вже навіть дехто казав, що раз щось йде не так, то треба відпустити ситуацію, може так буде краще, буде другий раз… Для мене це було якимось «святотатством», я не могла допустити думки, що в мене не буде цієї дитини, саме цієї, адже вона вже була в мені, я вгадувала, яка вона? Чи будуть у неї чоловікові голубі очі, а може мої сіро-зелені? Чи буде вона світловолосою і кучерявою, як чоловік, а може темно-русявою, як я? А може зовсім іншою? Які у неї будуть риси обличчя? Який характер? І, взагалі, якою вона буде?
…І коли в лікарні мені сказали, що сумніваються, чи є там що рятувати, - у мене світ закрутився…
Ніколи не забуду, як стояла під кабінетом УЗД… Молилася, просила Бога, щоб не забирав у мене мою надію, просила свою малесеньку дитинку, щоб вона залишилася зі мною, обіцяла їй все на світі… Називала її Катрусею (хоча ми не думали ще зовсім про імена, ми, звичайно, не знали ще і статі дитини…) І вона мене послухала… І Бог почув мої молитви… Сталося диво. Може, це і є прояв Божої любові у моєму житті? Мені сказали, що у дитинки б’ється серце! Це напевно, був найщасливіший і переломний момент моєї вагітності. Відтепер я вже точно знала, що я нікому не віддам свою дитину, що я через все пройду, але вона буде жити! І дальше помаленьку все владналося…
Я не знала, що таке токсикоз, животик в мене почав рости десь на четвертому місяці (я не могла цього вже дочекатися), перші рухи я почула 27 вересня (пам’ятаю ці відчуття), дитинка гарно розвивалася, активно рухалася (особливо активно тоді, коли мама починала пояснювати щось дітям на уроках в школі).
…Але нас чекало ще одне випробування. Я здала аналіз крові на ХГТ. Було два різних аналізи, перший виявився в нормі, а другий - ні… Лікар сказав, що це свідчить про якусь ваду у дитини (яку саме, він сказати не міг). Не розуміла, що може бути, адже на УЗД все у дитини показувало в нормі – ножки, ручки, головка, все на місці... Вона жила і розвивалося… Я передумала вже всі найстрашніші варіанти, картала себе, навіщо пішла здавати той аналіз, адже точно сказати і тим більше чимось допомогти моїй дитині все одно ніхто б не брався. Лікар радив вже їхати в Львів, дивитися якимось новітнім приладом УЗД, і у разі підтвердження чогось страшного казав, що навіть буде радити переривання вагітності… От і все, що він міг порадити… Страшно було це почути… Але про таке я не думала, це не для мене, цього варіанту я не розглядала. Вирішила - як буде, так і буде… Тим більше, що всі оті діагнози під час вагітності – ніколи не бувають 100%. Повторно здали той самий аналіз у іншій лабораторії – і виявилося, що він …ідеальний!!!
Після всього, що ми пережили, це було трохи неймовірно, але так і мало бути. Бо я вірила, свято вірила, що все буде добре…
--------------------------------------
Мені завжди хотілося родити весною, термін у мене був на 1 березня, але…
27 лютого 2009 року о пів на першу в мене почали відходити води… Це було трохи дивно, бо і у моєї мами, і в сестри води відходили вже перед самими пологами, а в мене зовсім не було переймів, зовсім ніяких болів, просто відійшли води. Я вже не змогла чекати до ранку, хоча чоловік радив ще поспати, раз нічого не болить, але де мені вже було до сну!
Зібралися ми, поїхали в лікарню, там мені вкололи щось стимулююче, а в мене – ефекту ніякого. Ходжу собі, нічого не болить і думаю, що я тут роблю? До ранку я вже змучилась ходити, захотіла спати, але прийшов лікар, подивився, сказав, що розкриття ще майже нема, ще щось вкололи і сказали, що біля 11.00 будуть ставити крапельницю. Я запитала, чи надовго (бо вже трохи вимучилася, і хотілося поскоріше народити)? Коли мені сказали, що десь до 17.00-18.00 вечора, я подумала, що лікар пожартував. Невже хтось витримає під крапельницею 6-7 годин? Виявилося, що то були не жарти… Вже аж під крапельницею в мене почалися перейми… Я лежала, корчилася, стискала бильце ліжка … і саме тоді в повній мірі усвідомила слова з Біблії, адресовані жінці :«ти в муках народжуватимеш дітей»… А ще – я страшно хотіла спати… мені навіть здається, що я умудрялася відключатися поміж болючими переймами… Все це, здавалося, тривало безкінечно довго… Десь біля 18.00 мені порадили встати з ліжка (сама я не додумалася, що з крапельницею можна ще й ходити) і тоді в мене перейми стали набагато сильніші, але я була рада, бо зрозуміла, що це таки колись закінчиться… Родила я тяжко, не розуміючи, коли і що треба було робити і що від мене всі вимагають… Лікар нервував, весь час вибігав курити, мені найбільше чисто по-людськи допомагала санітарка, бризкала на мене водою, говорила якісь заспокійливі слова… В якийсь момент я подумала, що помру, так і не ставши мамою… в якийсь момент дуже пошкодувала, що мене не взяли на КР… в якийсь момент відключилася, бо потемніло в очах... Що радувало – це серцебиття дитини, яке при прослуховуванні весь час було в нормі.
А тим часом надворі кружляли рясні, лапаті, красиві сніжинки… Ним захоплюватися бігали до вікон медсестри, вголос коментуючи своє здивування…
І ось… о 20.40 ввечері, коли у мами вже зовсім не було сили, Ти народилася… наша маленька, вимолена мамою (і татом теж не менше), Богом дарована Дитина…
З тобою все було гаразд. Ти важила 3кг 200г, зростом 49 см. Мені показали тебе, і першими словами, які тобі сказали в цьому світі - були слова твоєї мами про тебе - «…яка вона гарна»…
А я пережила такі відчуття, що всі труднощі і проблеми в ту ж мить забулися - істинне безмежне щастя, блаженство, яке досі мені було невідоме…
Я це зробила… Ми пройшли це РАЗОМ…
Відтепер у нас попереду довгий шлях, протягом якого ми з татом будемо вчитися бути БАТЬКАМИ, а ти будеш просто ЖИТИ…

[Zhuravlyk]

Читала і стримувала сльози,ти-відважна жінка!!!Молодець,так боролась за свою Катруську,за свого маленького ангелика,таку гарнюню кучеряву дівчинку. Дай Бог вам здоров"я,наснаги,бажання,щоб поповнити світ ще дитятком ( знаю,що ти мрієш,навіть не про одне).Чекаю про другу розповідь про пологи,думаю,що скоро побачимо в лінієчці-пузіку...тижнів,залишилось...тижнів

[LOLO]

Дуже дакую за гарну розповідь. Добре, що всі ваші переживання і труднощі закінчилися народженням манюні.
Бажаю вам і вашій крапельці міцного здоровя і щастя у сімї.

[marjashka_s]

Я вже 10 раз починаю щось писати і витираю бо слова якісь безглузді Вітаю тебе з твоєю лялічкою, хай росте здоровенька батькам на радість і можу сказати одне - Твоїй крихітці дуже пощастило з матусею

[LudaM]

Молодчинка))) що вірила, надіялась... і все перетерпіла. Маєш донечку і це саме головне))) Здоров'ячка Вам і здійснення мрій)))

[Елла]

Така гарна розповідь ! Здоров"ячка донечці і Божого благословення!!!

[мама хлоп`яток]

Прекрасна,зворушлива розповідь!Здоров"я Вашій чудовій сім"ї і поповнення пошвидше,бо такі добрі люди мають мати бааааагато діток,адже зможуть виховати їх справжніми людьми.

[LiG]

Дуже гарна, ніжна і зворушлива історія!
Хай Катруся росте здоровенька і щодня тішить мамочку з татком новими досягненнями!!!

[liya]

Читала зі сльозами на очах і ще раз пережила всі ті емоції,коли носиш маля під серцем,коли народжується твоя кровиночка.Дякую за чудову розповідь !Хай доця росте здоровенька!

[Ira+kola]

Дуже гарна розповідь, дякую! Щастя вашій дитинці і вам!

[poiu]

дякую за гарну розповідь. Народження дитинки це завжди щастя, а біль забувається дуже швидко.
Нехай доня росте здорова.

[Nemira]

romaschka (1.6.2010, 17:17) писав:

перші рухи я почула 27 вересня (пам’ятаю ці відчуття)

Дивовижно, наші дітки не лише в один день народились, але й в один день дали про себе знати із животика. В цей день був ДН свекрухи і саме в ресторані я відчула перші поштовхи :)
Дякую за зворушливу розповідь! Нехай Катруся росте вам на радість здоровою і слухняною!

[Катрусик]

romaschka, ви молодчинка! Дякую за гарну розповідь! Нехай донечка росте здоровенька на радість батькам!

[Солька]

Прикро, що шлях до зустрічі з донею був таким нелегким, молодці, що все так мужньо витримали :). Здоров"ячка вам та вашій сім" ї!!!

[азалія]

Розповідь чудова! Дякую!!!

[Юляшка]

ох і пережили ви... мурашки бігали, коли читала.
Нехай Катруся дарує тільки приємні миті вам, а ви-батьки - їй!

[IGORA]

дуже -дуже-предуже гарна ваша розповідь ви молодець
....я плачу....від щастя

[Ananaska]

Прочитала один разі і ще захотілось прочитати, дуже гарна розповідь, написана з такою любов'ю, ніжністю. Я рада за вас що все добре пройшло, щастя і здоров'я вашій сім'ї!

[alabama]

Молодець! Така зворушлива розповідь

[gordenka]

Дуже гарна розповідь!Ви молодець!Щасття вашій сім*ї!!!Господь вам в допомогу!