я відразу вирішила що буду народжувати з чоловіком,
не так сталося як гадалося... все почалось а 00.04 ..я запідозрила що тут щось не так, але начитавшись про ЛОЖНІ схватки вирішила зачекати, в 4.20 ми вже поїхали до лікарні, з інтервалом в 5-10хв...розкриття було на 3 пальці...нас відразу опреділили в палату величезну з різними прибамбасами (мат, шведська стінка, м"яч і т.д.) але все що мені було потрібне - це поле для моєї спортивної ходьби...я незупинялась не нахвилину (мені було так добре) я собі щось співала, щоб час швидше йшов, так проходила до 8 і тут мені пробили води...в мене відняло мову, і щасливий медперсонал, який думав що мені так добре що я навіть не стону і не кричу, розійшовся по кабінетам...а я в умі кричала АНАСТЕЗІЮЮЮЮЮ...але мене ніхто не чув....ще 2 години ходьби і вже не співу а хлопання в долоні і мене відпустило...матка розкрилась і можна було народжувати..
тут мене садять на стілець спеціальний...ШтУКА ПРОСТО БОМБЕЗНА..не лежачи не стоячи, не раком не боком..а тільки сидячи буду народжувати весь час...вибачте за такі чарівні вислови..але просто як в туалет сходила по великому...от і всі роди яких так боявся мій чоловік...він стояв за спиною і тримав мене за плечі...
коли я побачила свого хлопчика все забулось, всі болі, я сама ходила і сиділа після родів в палаті...за 2 години була повна палата родичів, всі пили за наше здоров"я.
а через 2 доби нас виписали...
Повідомлення відредаговано гра з вогнем: 01 червень 2010 - 18:44

Допомога




























































