[Люська*]

Свою вагітність я планувала давно. До неї поставилась дуже серйозно. Поздавала купу аналізів, пройшла курс лікування. І тоді коли найменше сподівалась завагітніла. Пам’ятаю як чекала місячні, а їх все не було. Нарешті я буду мамою, нарешті здійсняться мої мрії та надії.
Вагітність протікала досить добре. Токсикоз турбував на 5-10 тижні. Відчула як штовхається моя ляля на 15 тижні. Відчуття були чудові та хвилюючі. Пузік ріс мій погодинам. Живіт на останніх тижнях був досить великий. Всі питали чи часом не двійня? От і настав найхвилюючий момент. Прокидаюсь о 1.20 від того, що мене розбудив чоловік зі словами «Люся, не хропи.». Після чого я вже не могла заснути. Часто почала бігати в туалет і почало поболювати в спині. «Думаю, ну от і настав той довгоочікуваний момент. Сьогодні неділя, а це означає, що на обід народжу і у вівторок мене вже відпустять із синочком додому». Позитивно налаштувала себе і почала по кімнаті намотувати круги. Десь о 5 ранку прокинувся чоловік і не розуміє, що я блукаю. Я йому сказала, що готуйся ТАТКУ прийшов час. Сходила в душ, привела себе в порядок, і потрохи почали збиратись. Не дарма чоловік питав чи часом прицеп не чіпляти до машини, кульків назбиралось 5шт. Потім приїхала тітка чоловіка, яка погодилась бути зі мною при пологах
Десь о 8 годині ми вже були у пологовому будинку. Дуже здивувало, що перше, що мене спитали «Чи я із кимось домовлялась?». Це питання звучало ще не один раз. Далі мені виділили палату і принесли м’ячик. Дуже корисна річ, я із нього майже не злізала.
Прийшов мій лікар, оглянув і сказав, що розкриття ще нема, що можна було ще дома сидіти. І взагалі в мене все як книжка пише: схватки між 39-40 тижнем, почались вночі і до обіда може і народжу. Сижу пригаю на м’ячику, всі мене забавляють: чоловік анекдоти розповідає, тітка щось цікаве, фельдшер історії із життя. Час від часу заходять різні лікарі і питають чи вчили мене дихати на курсах матерів, і що я не правильно дихаю, але ніхто із них так і не каже як правильно. Дихаю як виходить. Тут вже пройшло 4 години, а розкриття так і нема. Десь о 15 годині розкриття так і не було, тоді припустили, що напевне тренувальні схватки, вирішили вколоти препарат (назви навіть не пам’ятаю), або може взагалі доведеться робити КР, на що почули тверду відповідь «Я хочу народити САМА». Сказали, що якщо тренувальні то засну, а якщо справжні, то піде розкриття. Після того уколу почались справжні схватки. Фельдшер сказала, що от зараз тільки із такими схватками я мала прийти у пологовий. А я рахую зірочки і думаю, а що то було до тепер!?
Час летів швидко і о 18 годині розкриття було тільки на 1 палець. Тоді вирішили зняти родову плівку, щоб пришвидшити процес. Налаштувалась, що буде дуже боляче, а насправді нічого і не відчула. Далі схватки ставали все сильніші. Вже о 20 вечора я була виснажена, а розкриття було тільки на 2 пальці. В черговий раз почула, що можливо прийдеться робити КР, оскільки дитина поміняла положення, і головка не вставляється. Мій маленький почав дуже копатись у животику як ніколи за весь час вагітності. Почали слухати серцебиття дитини, воно доходило до 190 ударів/хв. Сказали, що може бути аретмія серця. Знов вкололи якиїсь препарат і малий перестав так копатись. Тоді я почала питати за стимулювання, нащо лікар сказав, що у моєму випадку не радить. Дитина судячи по животі крупна і може застрягнути тоді доведеться тягнути щипцями, що для дитини не дуже добре. Розуміючи, що КР неминучий, сказала, щоб різали.
Пам’ятаю, як плакала, що не побачу свого хлопчика, що не поставлять мені його на животик. Я так цього хотіла, так мріяла. Мене заспокоїли, що через 2 години я прокинусь і мені відразу принесуть дитину. Коли везли на операцію, то я тримала чоловіка за руку і дуже просила, щоб взяв нашого хлопчика на животик, щоб він знав, що не сам на цьому світі.
Я думала, що гірше вже не буде, але коли поставили мене на цей крижаний стіл, де нема навіть за що вхопитись, а схватки продовжуються, обмазування йодом, і вставляння катетера – щось жахливе. Тут підійшла лікар і каже – дихай рівненько. А далі все як у тумані.
Під час операції виникнули складнощі, і прокинулась тільки через 6 годин. Відкрила очі і перше, що спитала «Де моя дитина?» Мені відповіли, що мій хлопчик народився о 22.05, Вага – 4кг, Зріст – 56см. Все добре і мені його принесуть тільки вранці. Дійсно принесли Миколу вранці і тільки на 15 хв. Навіть не змогла його приголубити, тільки поцілувала коли медсестра забирала.
Потім мені сказали, що я б все одно не народила, оскільки щось було не те із плацентою. «Не все ж може бути так як книга пише».

[indipes]

Дякую вам за розповідь!!!!!
Я вже також хвилююсь як все пройде.
Ви молодці, що все пережили!!!! Здоров"ячка вам і радості побільше :))))

[Riki_tiki_tavi]

Дякую за розповідь!!!
Добре, коли все добре! :)
Здоров,ячка вам з Миколкою!!!

[poiu]

Дякую за розповідь. Саме головне що все добре скінчилося. Нехай Миколка росте здоровий.

[Ira+kola]

Дякую за розповідь. Щастя вашому синочку.

[Валюська]

Тяжко читати про такі переживання...
Здоров'ячка вам і вашому малюку!!!

[мартуська]

Хай Вам і ВАшому малюкові щастить

[Time Out]

Ти МОЛОДЧИНКА! Кесарів розтин - не найстрашніше, головне - що все закінчилося добре і для мами, і для лялі.
Здоров"ячка Вам і спокійних ночей!!!

[Елла]

Дякую за розповідь. У мене теж КР і дуже розумію Вас і бажання народити самостійно. Не судилося... Але це не основне, головне, що дитина здорова. Божого благословення!!!

[romaschka]

Всім нам би хотілося, щоб і вагітність, і пологи були "як книжка пише". Але хіба важливо це потім, коли бачиш результат своїх молитов, переживань і страждань - малесеньке ЩАСТЯ, так схоже на тебе чи на твого коханого... головне, щоб дитинка була здоровою і мала щасливу долю! Бажаю цього вашому синочку! А вам - незатьмареного нічим щастя материнства, радості, сімейного затишку і любові...

[Беременулька]

гарна розповідь!!!!!!!!ростіть здоровенькі!

[talia]

Дякую за розповідь!!! Нехай ваш синочок росте здоровеньким!!!

[Оленка2008]

Дякую за розповідь! Нехай синулька росте здоровенький!
За те, що був КР, не жалкуй. Дякувати Богу, що лікар та Ти вчасно прийняли правильне рішення!

[LudaM]

Гарна розповідь))) Вього найкращого Вам і Вашому мацьопі)))

[МАSЯ]

Дякую Вам за розповідь!!! Бажаю здоров'ячка всій вашій сімї'!!!!!!

[Лі*Куся]

дійсно в нашому житті не завжди так є як ми плануємо, і тим паче так як пише книжка........
Люська*, ти молодчинка, ростіть здоровенькі з Миколкою!!!!!!

[LiG]

Дякую за ніжну і гарну розповідь. Найголовніше, що синочок з Вами, що все вже позаду. Хай Миколка росте здоровенький і тішить мамочку своїми усмішками!!!

[liya]

Головне-це здорова дитинка!Хай синок росте здоровенький і тішить батьків!

[nesmiyana]

ай-ай-ай, сльози набігли . дякую за таку чуттєву оповідь. справді, не завжди воно все так, як ми собі плануємо, але головне - що всі здорові. чого і надалі бажаю вашій сім"ї; і багато-багато радості від малечі. ви молодці!

[Atem des Lebens]

"Людина планує, а Бог керує", але головне, що все добре закінчилося, Вам і синочку здоров'ячка!!!