Допомога
Дитинку ми планували, але зразу в нас не получалось. Через 1,5 року переживань, сліз і тестів показалось дві смужечки, чоловіка не було вдома так що я йому повідомляла телефоном, він не повірив і мені прийшлося іти в аптеку за другим тестом. Радості повні штани
. Вагітність була трошки важка 3міс. токсикоз, на 8 тижні збереження,тонус матки але чоловік від мене не відходив і підтримував кожну хвилину. Було важко ще через роботу хоча не важка, але сидяча, а було літо, але я добула навіть до 8 місяця ( звичайно з щорічною відпусткою і лікарняними).Кінець 8 місяця я народжувати мала у сверухи (100км від дому), ми зібрали речі іпоїхали домовлятись з лікарем. Мене оглянули сказали старіння плаценти і маловіддя, приписали вітаміни і сказали якщо до 16 не народжу лягати в патологію. Я була впенена що народжу швидше, але 16 прийшло а в мене навіть натяків на пологи не було. Положили мене в патологію, де я кожного дня слухала як хтось народжував а в мене нема і нема. Коли почався 42 тиждень чоловік який кожного дня приходив до роддому( в середину не впускали буВ карантин) відпросив мене у завідуючого на прогулянку. Після прогулянки на 2 день в 6 год. ранку відійшла пробка я зійшла до лікаря ( на щастя чергував мій) сказав до 3 днів народиш. В мене перша дитина ось я чекаю третьго дня, але 11 почалися легенькі перейми, думаю так має бути і не звертаю уваги, ну а коли в 4 год. не можливо терпіти іду до лікаря мене оглядає завідуючий говорить повне відкриття визиваєм твого лікаря і швидко в родзал. Швидко неполучилось, ішла присідаючи. Чоловіку на жаль не можна карантин. В 6 00 я вже терпіти не могла питаюсь чи ще довго, акушерка говорить на нашій зміні народиш ( зміна міняється в 7), щось не дуже вірилось. Мене посадили на крісло з якого я весь час хотіла злізти бо стоячи легше. Зміна помінялась мене другий раз на крісло де я тільки просила санітарку потримати мене за руку, говорила щобільше не можу, але чучуть надрізали пару потуг і синочок вже кричить в медсестри на руках. Далі зашивання але мене не дуже болить синочок на животику. . дві години відлежала в родзалі, де повідомила чоловіка він зразу хотів приїхати але я відмовила. Мене відвели з синочком в палату де я його ще години 2 тримала за ручку і думала що милішої дитини нема на світі. Зранку звичайно всі родичі і купу привітань.
Ось така наша історія народження найбільшого щастя у світі.
здоровячка мамі та малечі!!!!!!
!!!
