[Muwk@]

Бог дав жінці надзвичайний дар - бути матір'ю!!! Це найвідповідальніша робота, це найважливіший іспит у житті, це найважча праця, І ЦЕ НЕЙМОВІРНЕ ЩАСТЯ, передати яке не зможуть жодні слова в світі.

Ми з чоловіком жили в щасливому щлюбі вже 1 рік і 10 місяців, обоє хотіли діток, але мабуть не настільки сильно, бо завжди говорили: "Закінчимо перший поверх будинку тоді дітки.....накриємо дах на будинку тоді дітки......." і т.д. Але час проходив, знайомі сімейні пари вже агукалиь зі свїми маленькими щастячками, а ми лише любувались, та все не наважувались... Влітку 2009 року поїхали на відпочинок, тепле море, ніжний пісок, романтичний настрій....мені здається, що саме там ми зрозуміли, що готові, але не зізнавались одне одному. Повернувшись з відпочинку все пішло як завжди, робота, дім, зустрічі з друзями. Пройшов місяць і одного чудового ранку я роблю тест і бачу дві найпрекрасніші смужки в світі, спочатку мені не віриться, але ще 2 тести підтверджують результат. За вечерею чоловік отримує згорточок в бантику і коли він його розпакував, я вперше побачила його сльози......
Ось так почались 9 щасливих місяців очікування.....ось так зародилось нове життя....
Вагітність проходила нормально, токсикозу майже не було, з нетерпінням чекали перших рухів, насолоджувались кожною хвилинкою, вже з перших днів були впевнені, що буде хлопчик, тому коли УЗД підтвердило наші думки, ми навіть не здивувались. Нажаль в коханого був підписаний контракт і на останні місяці вагітності він відлітав, а я переїхала до батьків. День за днем, тиждень за тижнем ось і прийшов 9 місяць. На 35 тижні на УЗД я отримала такий стрес, що не знала, як прийти до тями: багатоводдя, гіпоплазія плаценти, передчасне старіння плаценти......не дочекавшись лікаря, прийшла додому, забила в гугл свій діагноз і такого начиталась, що ніхто вже не міг мене заспокоїти....
ШАНОВНІ МАЙБУТНІ МАТУСІ, не повторюйте мою помилку, якщо ви хоть трішки вразливі, обов'язково поговоріть з лікарем і ніколи не шукайте самі відповіді на свої запитання, для цього є спеціалісти, а не інтернет чи знайомі.
Через день лікар мене заспокоїла, проблемка є, але вона вирішується. Я взяла себе в руки, попросила пробачення в свого ангелочка за пережитий стрес і нерви, почала молитись Богу, багато гуляти, пити необхідні ліки і більше спілкуватись з малюком......
За тиждень до пологів, мене поклали в патологію, адже все одно не все так гладко було, УЗД показало вже маловоддя, плацента зовсім "ніяка" і можна сказати вже не допомагає, а шкодить, до того ж плід великий біля 4 кг і голівка, як у справжнього богатиря.... Лікар сказала, тягнути немає часу, малюку там погано, дитинка доношена, завтра будемо стимулювати..... я була готова на передчасні пологи, але чомусь зовсім не на стимуляцію, заспокоювало лише те, що скоро буду тримати на ручках свого малюка і йому вже буде добре. Але через 2 години після огляду відійшла пробка, на наступному огляді я чую чарівні слова: "сьогодні завтра народиш, шийка матки повністю готова!!!" Пройшло сьогодні, прийшло вже і завтра і нічого, легкі перейми і все.... Оскільки чоловіа не було поруч, мама викликалась йти зі мною на пологи (про що потім я дуже шкодувала, бо вона пережила стрес більший чим я, бачити як мучиться твоя дитина, найбільша мука)....7 травня в п'ятницю в 9:45 ранку мені пробили води, вони були зеленуваті, я думала, що в мене остаточно опустяться руки, але лікар сказала, поки все нормально, за малюком стежимо, чекаємо.... в 10:30 схватки йшли по 3-4 хвилини з інтервалом 5-6 хвилин, я почала радіти, але пройшла година, друга, третя, схватки сильніші і частіші, а шийка як була відкрита на 1 палець так і залишалась, почали відкривати вручну, діло йшло, але повільно, за 5 годин, шийка відкрилась на один палець, сили вже закінчувались, почали приходити різні лікарі, перешіптувались, спорили, чомусь (чому я дізналась лише на 2 день після пологів) прийшов анастезіолог і не відходив від мене, поставили крапельницю, потрібно лише лежати, а так хочеться походити, наступний огляд і знову відкриття шийки вручну, мені здавалось, що більше я не витримаю, але в 17 годині відкриття вже було майже на 4 пальці, я починала відчувати тиск, опускалсь голівка, лікарі дивились і махали головами, я запитувала, що там, відповідали поки все нормально, мені страшенно не сподобалось слово "поки"... в 18:00 моє "майже повне відкриття" зробили повним, знову вручну і я почула чарівні слова: "готуємось в родзал" .... дві лікарки, акушерка, анастазіолог (який декілька годин сидів біля мене) і я перейшли в родзал, де мені надзвичайно полегшало і звідкись взялись сили, біль зник, його ніби зовсім не було, було тільки відчуття, що йде схватка і неймовірне бажання тужитись.... Потуги тривали 20 хвилин, я дуже чітко відчувала голівку, відчувала як проходить родовим шляхом малюк і всіма силами намагалась допомогти йому, навіть краєм ока побачила як вийшла голівка.... ще одна потуга і неймовірне полегшення, потім темнота, не знаю тривала вона 2 секунди чи 2 хвилини, але з неї мене вивів дитячий крик, такий сильний та рішучий..... і одразу я відчула на животику щось тепленьке і рухливе, розплющла очі......ЦЕ БУВ ВІН......МІЙ КОХАНИЙ СИНОЧОК....МІЙ ЦЕНТР ВСЕСВІТУ!!!! Родзал одразу став яскравим та світлим, мені навіть здалося, що я бачу сонце, хоча надворі вже темніло і лив дощ. Мою крихітку приклали до грудей, він активно смоктав, та дивився кругом своїми оченятами, милуючись синочком, я не помічала, як бігають поруч лікарі, як кажуть готуватись анастезіологу, як акушерка говорить, що потрібно швидше щось робити, синочка забирають, я не хочу, прошу залишити, кажуть зважити і зміряти, анастезіолог щось запитує, гладить по руці і....... знову темнота......виходячи з наркозу я 200 разів запитала де моє янголятко, як він, скільки в нього пальчиків, який в нього носик і губки, які в нього ніжки та ручки, через туман чула, що синочок здоровенький, по Апгар має 8-9 балів, важить 3700 грам, 54 см, має гарну велику голівку і вже вміє плакати слізками...
Нас перевезли до палати і моє котенятко лежало біля мене та спало, поруч були рідні мамуся та татусь, а в телефоні, за три тисячі кілометрів, через сльози звучали слова вдячності за сина.
Я була повністю порвана та порізана, як сказала лікар, в любу секунду, навіть після довгих схваток могли кесерити і слава Богу що синочок зміг сам вийти....Але ці слова вже не мали жодного значення, бо один погляд, на крихітний комочок, який лежав поруч і сопів тихенько, змушував забути про все.
Я вдячна Богу, матусі і лікарям, що допомогли мені народити моє кохане сонечко.
ВСІМ МАЙБУТНІМ МАТУСЯМ БАЖАЮ ЛЕГКИХ ПОЛОГІВ І ПРОШУ ВАС, ВІРТЕ ЗАВЖДИ В ТЕ, ЩО ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!!!

[Amanda]

Muwk@, дуже зворушлива розповідь! Я щойно ніби все це пережила разом з Вами! Дякую за те, що поділилися з нами! Всього найкращого вашій сім"ї, і міцного здоров"я синочкові!!!

[м@рійк@]

Вітаю Нехай синочок росте здоровий

[Lada777]

Дякую за розповідь. Дай Бог здоров"я вашій родині!!!

[Liliana]

Muwk@, вітаю вас з найдорожчим скарбиком! дуже Гарна розповідь!
Бажаю здоров"ячка синочку і вам всього найкращого!

[LiG]

Дякую за чудову, дуже ніжну історію (обридалася я)! Ти так багато пережила, але ж воно того варте, правда?Хай твій синочок росте здоровеньким і кожного дня тішить мамочку своїми досягненнями!!!

[Ira+kola]

Гарна розповідь, дякую. Хай синочок росте, щасливим, здоровим і розумним хлопчиком.

[indipes]

Muwk@ яка ти молодчинка, що все це пержила і написала історію в такому позитиві, не зважаючи на все. Здоров"ячка по більше тобі і синочкові Бережіть одне одного

[Елла]

Прекрасна розповідь! Вітаю з синочком!!! Хай росте здоровий!!!

[@Iryna@]

Ви молодці

[romaschka]

Гарна щира і позитивна розповідь! Дякую! Щастя і радості вашій сім'ї, здоров'я і гарної долі синочку!

[talia]

Я плачу, так зворушливо!!!! Щастя вам і здоров"я!!!!!

[liya]

Розповідь просто бере за душу.Хай синок росте здоровеньким!

[Мавпуся]

Вітаємо вас!!!!!
Ви молодці!!!!!!!
Нехай вашу сімю береже Господь!!!!!!

[K_y_c_a]

немогла стримати сліз.Дякую за таку історію.Ти молодчинка!Здоровячка тобі синочку!

[Lenusja]

я також не могла стримати сліз..і думка мене завжди така: що дійсно нам данно Богом бути сильними і витривалими, напевно ніхто б не зміг крім нас справитись з таким , бажаю Тобі і твоєму синочку міцного здоровячка, гарної вам долі і щастя !

[Muwk@]

Всім дуже дякую за відгуки!!!! Для мене дуже важливим було поділитись з вами своїми емоціями і почуттями, можливо я писала про речі, які майбутні матусі будуть читати з жахом, але писала як є, і щиро і відверто ще раз можу сказати, що ВАША КОХАНА ЛЯЛЯ ТОГО ВАРТА, а все болюче проходить, ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ЛЮБОВ, ЩАСТЯ І РАДІСТЬ!!!

[Катрусик]

Muwk@, ти молодчинка! Стільки витерпіла! Але головне, що все добре закінчилося! Тримайся і швидше поправляйся! А синочок нехай росте здоровенький!

[Galk@]

Ваша розповідь пронизує душу.Не можу втримати сліз.Дуже рада що з вами і вашим янголяткм все добре))Здоровячка вам))

[NeYa]

Від вашої розповіді сльози (позитивні) котяться по щокам :)
Щастя вашій сім"ї!!!!! Здоров"ячка вашій лялі :)