Допомога
Відправлено 19 травень 2010 - 17:13
або Магія чисел
Частина друга
ДОНЕЧКА
Після народження синульки пройшло зовсім небагато часу, як чоловік потішив фразою: "Ну, що, робим захід на друге?"
"Е, ні, дорогенький, не раніше як через п"ять років!!!" (Треба було в той момент прикусити язика, бо "бійтеся бажань своїх")Коли Назарчику виповнилося три роки, ми відчули, що пора йому вклепати менького родича. Почалися важкі трудові ночі
Але успіхів не було, окрім відточеної майстерності у "тій" справі.Два довгих роки ми міряли базальну температуру, задирали ноги, утримувалися від контактів і навіть лікувалися, але лелека так і не прилітав. В пошуках істини і причин такої дивної поведінки птаха, я і віднайшла МАЛЕЧУ (чому страшенно рада і досі :)).
В травні місяці минулого року, коли ми розслабилися і перестали жити за графіком, на тесті з"явились дві смужки. Одна була яскрава, а інша ледь помітна. Швиденько збігала в аптеку за новим тестиком, але результат аналогічний - слабка друга смужечка. Озброїна двома доказами рушила в напрямку чоловіка, який тихенько посапував на дивані. Питаю: "В якій руці?" Хоча, яке це мало значення, від його вибору вже нічого не залежало ;)
Так, за 4 місяці до Назарового 5-річчя, ми дізналися, що нас стане четверо.
Вагітність протікала важко. Перші три місяці страшний токсикоз, коли вернуло навіть від погляду на їжу, далі тонус і загострення пієлонефриту, лікарня, уколи в дупу, варікоз і розтяжки. Короче, відчула всі радості вагітності, які мене оминули першого разу:) Проте було й багато-пребагато позитиву: довишивала все, що розпочала раніше, перечитала массу літератури, вчила з малим букви і, головне, активно ухилялася від хатніх справ.
Доню ми чекали 28.01, але я сподівалася, що вона, як і братик, прийде до нас швидше. Х-ха, - подумала доня, і виходити не збиралася.
До животика ми зверталися на ім"я Оксанка (гарне воно, в душу мені запало та й іменини зимою). Проте, всі друзі і знайомі сміялися з мене, що народиш на Тетяни, чим страшно мене дратували (я сама Таня і мати дома тезку в мої плани не входило).
25.01.10р., рівно в Тетянин День і акурат на сьому річницю нашого подружнього життя, мацьопа стала проситися на світ Божий. О 5-й ранку почали підтікати води, чому я шалено зраділа, бо за синульою мені їх пробивали. За пів години з"явилися і перші перейми. Супер, все відбувалося так як я собі і спланувала (ну, майже все). Головні вимоги до пологів в мене були такі: ясний і сонячний день (бо вночі я неадекватна і страшно метеозалежна) + коханий чоловік поруч. Погода не підкачала, а от жаби в пологовому відмовлялися пускати чоловіка, бо карантин. Але ми без бою не здалися, кілька телефонних дзвінків, здивовані очі молодшого медперсоналу і ось ми вже в сімейному родзалі:) На годиннику 10 ранку, перейми і інтервалом в хвилину і руки чоловіка, на яких я фактично повисла. Прийшов добрий дядя лікар, подивився і сказав дзвонити, коли буде сильно тиснути на низ. Не встиг він вийти з палати, як я прошу чоловіка: "Дзвони!!!!!!!!!!!!!!!!"
А далі традиційно: стіл, великі очі чоловіка, три потуги і ДОНЯ. Малючку приклали до грудей і татко кинувся нас обціловувати! В цей час лікар зашивав все, що тре було зашити (правда, не признався яким швом: гладдю чи хрестиком:)) і це реально було малоприємно.
Ось так, 25 січня ми познайомилися з матусиним ангеликом і нашим подаруночком на річницю весілля - Тетянкою!
Пе.Ес: А дата хрещення припала на 14.02 (так сталося випадково, спеціально ми не вибирали).
Дівчата, ну чим не магія ;)
. Швиденько народила свою красотульку 
. Хай твої діточки ростуть здоровенькі, чемненькі і тішать мамочку з татком щодня своїми успіхами і досягненнями!!!
