Допомога
Наша історія починалася з того що ми й не думали що будемо колись вагітні, тому що мені поставили діагноз полікістоз правого яйника,а лівий яйник в той період спав.В мене були затримки ,нерегулярні місячні,і я постійно купувала тести ,але без жодного результату,і мій чоловік(ми були вже розписані) казав щоб я себе не мучила,бо бачив постійне розчарування в моїх очах!!!! Але одного прекрасного дня,я йшла з нічної зміни вирішила ще раз купити і провірити чи можливо затримка вже буде на 9 очікуваних місяців?На наступний день,я зробила тест,і "о чудо"2 полосочки!!!!Правда в мене була 2-га не зовсім чітка, і я почала сумніватися,але коли сказала свому чоловікові то він був трішки в шоці....і сказав щоб я не переживала що ми підемо на УЗД і будемо знати точно.
Пішли ми на УЗД і нас потішили що ми вагітні!!!! Ми були на 100000 небі від щастя.Почали придумувати імена як ми назвем якщо це буде дівчинка(а ми були чомусь в тому дуже впевнені
),і на хлопчика також мали пару імен в запасі....Та коли на наступний раз на УЗД сказали що буде дівчинка, то ми тільки з чоловіком переглянулись,і тішились як малі діти!!!
Вагітність проходила без жодних ускладнень,але 9-й місяць це було випробовування для нас двох,тому що я була дуууууже вредна.По ночах хапалася за чоловіка щоб перевернутися в ліжку, мала постійно якісь депресії.....але ми витримали,і чоловік на мої вибрики не зважав уваги.....
Постійно сиділа в форумі,нікуди вже й сама не попрешся на останньому місяці, та й в слизько під ногами.Мене дівчатка не могли спекатися в роддом.І коли пішо 41 тиждень,я вирішила попробувати випити касторку....Скільки можна......Фу яка вона противнюча.....Через силу я ледь випила.....І тепер сама не знаю чи то мені так касторка допомогла чи то термін просто підійшов,але мені на наступний день відійшла пробка якась така рожева,а ще на наступний 2-й кусочок,і тоді я почала прислухатися чи бувва ще не рожу,але це не так швидко якби хотілося.Були в мене і під час вагітності коли гуляли якісь болі,але вони швидко відпускали. Два дні я проходила прислуховуючись,бо ніби щось і нило, але всі кажуть що то має сильно боліти,то я зрозуміла що то тренувальні перейми,але вночі пів 2-га як тільки я задрімала я почула сильний біль внизу живота,я зрозуміла що то вже скоро прихід донечки,і почала засікати інтервал між переймами,і ходила з ліхтарико по кімнаті щоб не розбудити чоловіка,бо прийшов з роботи дууууже замучений.Спочатку були що 15 хв.а потім що 10.Я розбудила чоловіка і кажу що я рожу.Він сказав:"Ну нарешті"!!!!
Почали потрохи збиратись.Розбудили ще мою сестру,вона мені зробила клізму,я помилася,і почали думати як ми маєм добратися до пологового.Сидіти мені тяжко,стояти також,а от ходити я можу.Я сказала що вони як хочуть а я йду пішки,бо в таксі під час схваток можу послати таксіста,або кричати від болю,а я не хотіла щоб ще хтось попав під гарячу руку
. Хіба я погоджувалася їхати між переймами,не відомо чи б таксіст встиг..... Ми зібралися і вирушили.Це була 5 година.Уявіть собі таку картину вагітна,і 2-є людей з 4-ма великими мішками....
Нам не далеко було від Зеленої до мед.інституту.Але біля світлофору стояло таксі,і ви б побачили очі таксіста,як він на нас дивився
Напевно подумав що ми зажали гроші на таксі.... Прийшли ми в приймальне в роддом,покликали лікаря,він глянув і сказав що відкриття є на 3 см.Нас оформили і ми піднялися в родзал.Це була пів 6. Там ми з чоловіком на початку ще веселилися,жартували з нашим лікарем. Сиділи на мячику, ходили,чоловік постійно мені тер спину,аж шкіру стер
.Але я йому дууууже вдячна за таку величезну підтримку.Не знаю як колись жінки народжували.... 
Але перейми все частішали, і ставали все болючішими, і вже нам було не до жартів.Постійно акушерка контролювала серцебиття дитинки.Лікар постійно дивився скільки є розкриття. Ми питали акушерку скільки я ще так промучусь, то вона казала що до 2-ї народжу.А тут в 12 год.лікар подивився розкриття було на 8 см.,а через годину матка далі не відкрилася і залишилася 8 см. Тут все і почалося-ручна стимуляція....Це адські болі коли на час переймів ще й на лежачи стимулюють матку. Цю біль важко з чимось прирівняти. Тут мій чоловік і здався почав плакати.Я його заспокоювала,а сама боялася,бо не знала що не так,чи то щось з дитиною,чи зі мною щось не так?Пізніше мені сказав чоловік що плакав бо думав що все закінчиться КР,і сказав що йому було тяжко дивитися як я мучуся. Мене як не на кушетці то на кріслі мучили.А потім поставили крапельницю. Я думала що вже тортури закінчаться,але вони тільки починалися!!!! Знову брали на крісло,на кушетку,і так аж до пів 5 години.Коли взяли мене на крісло я сказала лікарю що рожу,він сказав ще треба трішки зачекати,але я почала відключатися і акушерка хлюпала мене водою,і він сказав щоб я тужилася...
Я 3 рази потужилася і побачила що акушерка взяла ножиці,я зрозуміла що то буде епізіотомія, і після почула що щось вийшло.Я зрозуміла що вийшла голівка,а потім почула ще щось таке дрібнесеньке,це були плечики,ручки,і ножки!!!!! Я НАРОДИЛА!!!!!! Коли мені виклали на живіт я була на 1000000 небі від радості!!!! Така малюсінька,беззахисна!!!! І вона жила в мені!!!!! Потім почали мене шити,але я нічого не чула,бо мала була на мені,і чоловік постійно мене тримав за руку і підтримував нашу донечку!!!Коли виклали донечку на живіт то вона відразу поповзла до циці,навіть не хотіла плакати!!!!!Ми пізніше пробули 2 год в родзалі,а потім перевели на палату!!!
Отак ми разом з чоловіком та Богом народили нашу довгоочікувану СОЛОМІЙКУ!!!!!!!
, і усій вашій сім"ї!!!
