Чого ви його шукаєте в чомусь глобальному? Воно от тут...біля вас...
Коли ви, попавши під зливу, приходите додому, а там вас чекає хтось...не важливо хто...батьки, кохана людина, папугайчик чи собака...
Коли ви йдете після... і маєте куди йти...і маєте до кого йти...
Коли весною звертаєте увагу на колір того свіжого листя, яке росте на деревах...
Коли хочеться літати між хмар.....
І коли не можете стерти з лиця усмішку і вам добре...
От то щастя!!!!! Просто придивіться і ви зрозумієте, що воно для вас є...і зовсім близько...
Історія перша
Ось уже минули президентські вибори-2004, надворі вирують політичні перепитії, в кожного в душі думка «Ми переможемо, ми сильні!», збираються «оранжеві» майдани з купою лозунгів, транспорантів, куплених і некуплених обличь.......
А я.....я просто сиджу вдома і чекаю свого часу...
В мене зовсім скоро має народитися первісток, мій коханий синочок, хоча не буду приховувати... мені хотілося донечки! Зате чоловік щасливий!
По акушерському терміну минуло вже п’ять днів як синулька мав народитися....і де ж це він забарився, якими довгими, нестерпними та мокрими через листопадеві дощі здавалися ці дні, години, хвилини чекання. «Та нічого ми скоро побачимося, адже ти не будеш сидіти в мене в животику вічність!», - з такими словами ми лягали спати і прокидалися зранку. І ось настав той п’ятий день, понеділок....15 листопада 2004 року.
Зранку прийшла в гості моя матуся, ми довго балакали, пили чай, ділилися враженнями про майбутнього малюка.
Після обіду я пішла покупалася, не буду ж зустрічати свого хлоп’ятка такою негарною. ;)
Весь цей час в мене підтікали води, так по трошки, що я не знала що робити, з лікарем не домовлялася і дурна, зелена чекала схваток, хоч якогось болю – бо це ж все-таки роди і я знаю, що вони мають бути з болем!
А ще я чекала вечора.....в сьомій годині повинні були відбутися дебати між Януковичем і Ющенком........і в голові закрадалася думка – невже я це видовище пропущу???!
І все-таки ........пропустила! мама подзвонила до знайомої акушерки і та бігом сказала їхати в пологовий. Їдемо за тобою мій синочку!!!!!
По дорозі телефоную друзям, знайомим – тримайте кулаки за мене, я їду за щастям!
Приїхали.......перезмінка.....годину в приймальній....оформили......переодягнулася......сіла на крісло.....відкриття два пальці.......болю немає!
А потім понеслася: клізма, укол, легкі болі внизу живота, потім частіше і частіше, знову крісло і за 10 хвилин розкриття на вісім пальців, та я навіть не стогнала, ходила по коридору і молилася, молилася Боженьці, щоб все швидко і легко минуло, щоб синочок був здоровий. Чую з родзалу лікарі між собою: «Що її не болить? Вона спокійна така!»
Так мене не боліло аж так сильно, я зціпила зуби і мовчки молилася......
Так пройшло пів години.......і враз мене почало так тиснути, що не витримувала......відвели мене те «преславуте ложе», і з установками як дихати і коли тужитися.......через три потуги... ми народилися!!!!!!!!! УРАААААААА!!! ЩАСТЮ моєму немає меж!
За тих кільканадцять хвилин я навіть не відчула, що мене розрізали...в дитини знизилося серцебиття і приймали такі міри. Зашивали мене під наркозом, я тільки бачила довгі коридори, кольорові лабіринти і відчуття того, що я ходж вздовж і чую як плаче моє маля, а знайти не можу.......прокинулася від болю......о Боже, та я родила і мене так не боліло, дошивали!!!!!! Та збагнувши, що я вже мама, я про все забула. Так народився мій синочок Юрчик! Моє перше щастячко!!! 15 листопада 2004 року о 22-45 год.
Минуло п'ять років.......
Історія друга
Так.........почався мій декрет
Як довго я мріяла про це,я буду найщасливішою. Я вже по-іншому й не говорю до пузика,я впевнена, що там ховається донечка! І мій хлопчик, ой який він вже дорослий, знає, що мама народить Каролінку, от так собі назвав і край......
1 квітня, я в декреті! Ну все, можна розслабитись, на роботу місяць лишній проходила, добре що змогла, що Бог дав здоров’ячка, вагітність була дуже легкою, проходила на роботу, аналізи завжди в нормі, токсикозу ніякого, ура! Ще трошки, ще один місяць і все, розв»яжусь з цим. А зараз головне відіспатися, приготувати дитячу все скупити.
.......Минув Великдень, з’їздили в село перед пологами останній раз, насмакувалася всього..(тоді ще не знала, що також в останній раз), сходила до церкви на сповідь, так легко стало!!!!!
9 квітня, йду з малим по магазинам щось купляти сестричці і йому- перепаде.
А жара на вулиці невиносима, трохи находилися, дещо покупляли, в мене вже виріс помічник, все вибирав сам! Дивлюсь на нього і не можу збагнути, що скоро буду мати другу дитину, таку малесеньку.......
10 квітня, погодка....хотілося б кращої, так похмуро....ще й дивний сон наснився вночі ,ніби вже народжую, і не встигаю нічого зробити, нічого ще не поскладано, не докуплено, ліків немає.....і чого б це! Все з понеділка іду купляти решту!
Ой, сьогодні субота, уборка, ну нічого трошки з шваброю поганяю, добре, що тьотка моя любима прийшла он вже з пилососом по хаті гудить!
15-00 Ой........що це?! Бігцем в туалет.........опа, це пробка?! Невже скоро, ох донечка хоче швидше на світ, напевне 1 травня не дочекаюсь. Може вже цього тижня народжу, та нічого, не панікую, як буде так буде! Щось животик почав нити низом, напевне від того, що ця штука слизька кров’яна вийшла. Потерплю.
І тут........понеслася ЖАРА.
15-20 болі стали періодичними....в мене паніка почалася, підняла тривогу, дзвоню до коханого на мобілку....мама мія в мене нічого не складено, невже сон починає ставати реальністю?! Ліків немає, все по різних шафах, нічого не готово! Тут до мене доходить Я НАРОДЖУЮ!!!!!!!! Бігом у ванну, помитися, розчесатися, сумка.....обмінка....паспорт.....простиня....та де ж вона в біса ділася?!
15-50 схватки вже через три хвилини, чоловік ліки купив, в хаті армагедон, одягаюсь, синочок бігає і слухає мої стогони, Боже як мені його шкода.....я сильна я витримаю..........аааааааааааааа.......ні не можу, не можу одягнути штани, вже пре....ну де ж ця швидка, щоб її.........я вже не можу зосередитись чи все взяла? Чи щось забула, чоловік штани одягає, синуля бігає приносить туфлі, куртку......о.нарешті вже є....Нащо мені носилок, сама дійду!!!!! Болить.......тисне, голівка лізееееееее!!!!! Не дай Бог, Богородице допоможи нам!!!!!!!!!!! Господи ще трішечки!!!!!!
16-10 ми вже в цьому доробалі, яке називається швидкою, відчуваю кожну яму, цих довбаних доріг, кожну схватку я готова розірвати всіх і все! Це не машина а якась залізна коробка.....Рожжууууууу! щось робіть!!!!
16-18 фу.......нарешті ми в пологовому, бачу як мій чоловік біжить, несе мене на носілках, кричить розступіться, світильник один другий третій, поврот......ми в родзалі......лікарі забігали, знімають штани з мене.....коханий залишив кульки і побіг мене оформляти.
Кажу ліки в кульках шукайте, що треба. Слова лікаря «Наталя, вже нічого не треба, які можуть бути ліки! Голівку вже видно!»
Тужся........ще раз.......почекай......не можу воно само пре......порвешся, слухай мене.......тужся!!!!!!! ой лишенько......
16-25 моя маленька кнопочка в мене на животику!!!!!!!!!!!!!!!!! Радості немає меж.
Дівчинка, ще така вся біла в слизі, але моя і така любима, довгожданна, я так
Її люблю!
Тепер з упевненістю можу сказати – я НАЙЩАСЛИВІША МАМА!!!
Я знайшла своє щастя в діточках. Вони мої найдорожчі, мої кровинки, частинка мене, яку від мене ніхто і ніколи не відірве!!!!!!
Шукайте своє щастя і ви обов’язково віднайдете! Не бійтеся народжувати, це всього лиш мить болю, яка дарує потім щастя на все життя. Ми жінки сильні і все витерпимо і переживемо заради цих крихітних «комочків щастя», які такі беззахисні, так смачно сямкають молочко і тихенько посопують в ліжечку, які потребують маминого тепла і ласки, яких ми готові зацілувати і любити все своє життя............
У мене все......це лиш два невеликих моменти з мого життя.....але таких щасливих!

Допомога































































