Допомога
Завагітніла швидко, разом з чоловіком дуже чекали дитинку. Вагітність протікала без ускладнень, на 22 тижні поїхали на УЗД в Черкаси. Ми чомусь думали що у животику дівчинка, для нас було сюрпризом коли сказали що там хлопчик, тому одразу обрали ім’я для синочка, вирішили що назвемо Данилком!
Для нас було і є головним те, щоб дитина була здоровою!Підходив час все блище і ближе до пологів, на 38 тижні мене положили в пологовий будинок з набряками, пролежала я там тиждень.
Ми вирішили що народжувати буду у Районій лікарні, так як у міському пологовому будинку траплялось дуже багато трагічних випадків народжень дітей. Ризикувати ми не хотіли.
На 40 тижні лікар сказав лягати у пологове відділеня і чекати пологів. Минув 40 тиждень, розпочався 41....а я все чекала коли ж почнеться! На вихідні я просилась додому - мене відпускали...Потім знову приходила у лікарню, минав 41 тиждень, на вихідні знов відпускали... Мої рідні надсміхувались з мене і казали: "досить вже ходити, повертайся вже з малюком
!" теж не могли дочекатись коли ж я народжу 
Минав 42 тиждень, я вже не могла там находитись, дуже вже чекала хлопчика
43 неділя розпочиналася....мене направили зробити УЗД, на УЗД сказали що маю народжувати скоро, дитина дуже низько, сказали приблизну вагу дитини (4 150 - 4 200 кг)
Повертаюсь я з УЗД, пообідала
Близько 15 год у мене почались ниючі болі, я зрозуміла що НАРЕШТІ це воно! я народжую!
Біль все посилювалась і посилювалась, мене перевели в передродову палату, зробили клізму, і я в муках терпіла схватки, які ж вони болючі, а акушерка з лікарем через кожні півгодини провіряли розкриття шийки матки, така біль
Але я терпіла, а акушерка постійно повторювала: "терпи, це плід вашого кохання" . Мабуть, запам’ятаю ці слова назавжди.Мені так було боляче при схватках, що я мовчки сиділа і мучалась, а акушерка каже: "тебе що не болить? навіть не стогнеш?", я їй відповідаю: "що болить так, що немає сил на стони навіть
" Близько 20:20 години нарешті лікар сказав вилазити на пологове ліжко, я ледве залізла туди, сказав тужитись, я старалась як могла, але мабуть не виходила все, налякав, щоб не жаліла себе ато дитину будуть тянути щипцями, я так злякалась, що з останніх сил потужилась, лікар надавив наживіт і о ЧУДО!!!!
дивлюсь на руках у акушерки дитя і тут перший плач.......о 20,45 народився. Вага 4 150 кг, 56 см - ріст.
Дитину загорнули одразу в пелюшки, одягли, а мене тим часов рівно півгодини зашивали, мене не встигли чомусь розрізати, тому була дуже порвана
але то вже було не боляче, я дивилась на малюка і всі болі не відчувала.Потім мені дитину показали ножками щоб видно було що хлопчик
, далі поклали на мене, а він сопить, я аж трусилась від щастя і легенько поглажувала ручки, а вони такі м’якенькі ці відчуття пам’ятаю ще й досі...На 3 день нас виписали. Всі рідні дуже радіють, особливо у моїй сім’ї, так як хлопчиків у нас не було (маю 2 сестер)
Дякую Богові за те, що маємо такого прекрасного синочка Данилка!
і в сім"ї у нас одні дівчатка. Але основне, щоб здоровенькі дітки були!!!!!
!!!
пізніше подумаєм і про сестричку
