[Наталя777]

Сиджу і плачу...бо не знаю як правильно зробити вибір.Зустрічалася з хлопцем 4 роки( зараз мені 24 роки). Ну і знаю,що скоро запропонує вийти заміж. І ніби люблю його,але щось мені не хочеться ще виходити ...Може мені вже просто набридли ці стосунки і щось хочеться нового(Він був моїм першим коханням) А може це просто відраза до його мами,яка у всьому просто командує ним...і ініціатива вже одружуватися теж її(від її коліжанки знаю). Недавно ще й познайомилася з одним хлопцем- і я просто не хочу ще заміж....... Він мене і любить,піклується про мене як про маленьку-але все що не робить-радиться з мамою і я не впевнена чи таке витримаю.Чекати він точно не схоче-або так,або ніяк скаже. І я не знаю,що маю робити. Будь-ласка, порадьте щось з власного досвіду.

[мартуська]

А може сокира зарита не в мамі , а в тому другому хлопцеві???

[ясочка]

Не хочеться - не виходьте, бо якщо вам уже "набридли ці стосунки", то що ж буде, коли ви замешкаєте разом?

[Юліанка]

Немає чого плакати... Якщо є хоть найменша думка про те що заміж не хочеш, краще цього не робити. Або собі життя попсуєш, або йому.. І взагалі, я вважаю, перед тим як сказати в "так" треба бути впевненою на 100 відсотків, що ти хочеш прожити саме з цим чоловіком все своє життя... Мені моє перше кохання пропонував вийти заміж, але щось мене стримувало, вроді і любила його, і батьки були згідні, але врешті-решт я сказала ні, вже пройшло більше пяти років, і я ні разу не пожаліла про це.... Зараз в мене хороший чоловік, прекрасна донька, а цього всього могло і не бути...

[cherri]

Не можу сказати, що аж на стільки так само було в мене, але... З першим коханням зустрічалася поки не пішов в армію, перед тим ми посварились( ініціатором була я). Потім познайомилась з іншим , зустрічались кілька місяців - вийшла заміж. Чи шкодую? Ні, хіба що коли трохи посварюсь з чоловіком, то можу згадати, а як колись було, але це швидко проходить. Тут порадником бути важко, але ж не хочеш, то ж навіщо?

[sonkaks]

гм,знaйомa ситуaцiя...тaкe сaмe у мeнe було у 2008,тeж зустрiчaлaсъ я з хлопцeм 3,5 роки,i спрaвa дiйшлa до вeсiлля,oт тут я i пo iнтeрнeту пoзнaйомилaсъ з iншим хлопцeм,який для мeнe стaв нe простo другoм...я нaвiтъ хотiлa вiдмoвитисъ вiд вeсiлля.

[Солодка мрія]

Наталя777 (14.5.2010, 18:55) писав:

Сиджу і плачу...бо не знаю як правильно зробити вибір.Зустрічалася з хлопцем 4 роки( зараз мені 24 роки). Ну і знаю,що скоро запропонує вийти заміж. І ніби люблю його,але щось мені не хочеться ще виходити ...Може мені вже просто набридли ці стосунки і щось хочеться нового(Він був моїм першим коханням) А може це просто відраза до його мами,яка у всьому просто командує ним...і ініціатива вже одружуватися теж її(від її коліжанки знаю). Недавно ще й познайомилася з одним хлопцем- і я просто не хочу ще заміж....... Він мене і любить,піклується про мене як про маленьку-але все що не робить-радиться з мамою і я не впевнена чи таке витримаю.Чекати він точно не схоче-або так,або ніяк скаже. І я не знаю,що маю робити. Будь-ласка, порадьте щось з власного досвіду.

Складається таке враження ,що його мама хоче просто женити свого синочка.А він взагалі який по характеру?Напевно нерішучий,раз кожен крок не може ступити без мами....Вам треба думати про майбутнє,дивіться добре чи він зможе потім утримати сім"ю,тому що життя зараз дуже дороге.Щоб забезпечити звичайний побут,треба добре постаратися.Ви повинні мати чоловіка -опору в житті.Тому що може настати такий час що він послухає свою маму ,яка буде з вами не одної думки і ви пострадаєте.БАЖАЮ ЖІНОЧОГО ЩАСТЯ!!!!!

[sonkaks]

Aлe я звaжилa всi зa i проти,i я зaлишилaсъ з тим хлопцeм,тeпeр цe мiй чоловiк,я йогo дужe силънo кохaю,i зoвсiм нe жaлiю що тодi нe зaлишилa його!

[Riki_tiki_tavi]

Наталя777, я думаю, що і не варто зараз робити такі поспішні кроки, як не впевнені. Ніхто вас не може змусити на такий відповідальний крок, можете завести розмову про одруження, випереджувальну, ще до того, як він встигне вам зробити пропозицію.
Ви ж жінка, якось хитрістю виведіть його на цю розмову, скажіть, що ви хочете ще пожити для себе, досягти в житті певних висот, а тоді говорити про одруження.
Тоді добре подумаєте і час покаже, хто ваша доля :)
успіхів!

Повідомлення відредаговано Riki_tiki_tavi: 14 травень 2010 - 18:24

[Елла]

Якщо у Вас є хоч найменший сумнів, то значить Ви ще не зустріли ту людину, з якою хочеться бути постійно разом, вити своє сімейне гніздечко, народжувати і виховувати дітей.
Якщо винакає таке питання, то поки що не виходьте заміж. Почекайте... як зустрінете кохання свого життя подібні думки у Вас не виникатимуть!!! Захочете розділяти все: і щастя, і горе, бути завжди там, де ВІН .

[gordenka]

дозволю собі погодитись з Мартуською...
здається все так є ,-коли дівчина збирається заміж,з"являється ціла купа залицяльників,це і збиває з толку...,щось новеньке,цікаве,дівчина починає порівнювати свого хлопця,якого вона досить добре знає з цими новими,які фліртують,здаються романтичнішними,які більше уваги приділяють,от дівчина і задумується,сумнівається...Можливо варто тверезо оцінити ситуацію,згадати всі позитивні моменти ,які були і є з теперішнім хлопцем,подумати чого вам не хватає,і мудро натякнути свому хлопцю на це?
Я так розумію хлопець вам ще не робив пропозиції,а ви на підсвідомому рівні "розглядаєте претендента"який міг би вам це запропонувати...

[poiu]

Ви повинні відчути що то він той єдиний і незабутній, якщо такого відчуття нема значить не варто себе звязувати з тою людиною. Колись я собі казала ( після того як моя сестра вийшла заміж) що ніколи того не зроблю, краще бути самій. Але вже через рік я зустріла людину через яку втратила голову і зробила речі які б за інших обставин ніколи не зробила, і я з першого дня просто знала що він буде моїм чоловіком я просто знала що він появився в мому житті і вже не зникне. Тих відчутів я пояснити до тепер не можу, він є в мому житті зараз ми одружені і виховуємо двох чудових діток.
Послухайте свого серця як що воно каже ще не вже значить чекає чогось більшого ніж є.

[Kuzia]

Розкажу як було в мене:
мій чоловік впрошував мене вийти за нього. На той час зустрічалися ми вже 3 роки, з яких разом жили рік. Підштовхувала нас до одруження - його мама (в неї був рак і вона хотіла щоб ми хоча б розписалися, щоб її душа була спокійна, бо батько чоловіка теж помер ще раніше і нікого з рідних в нього небуло).
Я вагалася: я взагалі не хотіла на той час ще заміж, але і розходитися теж не хотіла. Я зважила всі за і проти і погодилася.
Я розуміла що я виходжу заміж за зовсім неідеальну людину, але ідеальних людей немає. Інколи мені здається що краще б я за нього заміж взагалі не виходила, але частіше я думаю що кращого за нього немає, і що ми майже ідеально один-одному підходимо. Зараз ми вже плануємо взяти шлюб, щоб бути разом і перед Богом. Проживши ще 1.5 року після розписки я розумію, що це саме ця людина з якою я хочу бути і родити від нього і для нього дітей.
Наталя777, ти зваж просто все, розберися в собі, проаналізуй його, уяви вас в майбутньому разом, поміркуй чи зможеш ти змиритися з його якимись бзіками (бо з часом вилазять ті які ти раніше не помічала) і після того приймай якісь кардинальні рішення.
Вдачі тобі! І справжнього жіночого щастя!

Повідомлення відредаговано Kuzia: 14 травень 2010 - 19:29

[Біла Троянда]

з свого досвіду скажу, що у Вас звичка, бо є сумнів. Значить Вам ще не пора, як вже і за другого хлопця заговорили....не преживайте з приводу того що 4 роки це довго- Вас ще нічого не пов'язує, знаю багато пар які після такої довгої ходячки розходились, бо звикли просто, а кохання пройшло, такщо поки не пізно, вирішіть для себе що Ви до нього відчуваєте, щоб потім не жаліли, і ні в якому разі не думайте, а що скажуть інші, це Вам з ним жити а не постороннім, якщо любите, але просто страшно, то поділіться з кимось близьким своїми побоюваннями чи страхами, а ні, не мучте себе і його

[MarinaNMM]

Сумніви звжди є і будуть!!! Від них нікуди не дінешся. Є такі дівчата, які ще з дитинства мріють про заміж, у деєких це нав"язлива ідея, а є такі як Ви - які ніколи заміж дуже рватись не будуть. А от той інший хлопець це просто як зацепка за Ваше дівоцтво, що Ви ще багато кого могли б мати і може ще все попереду. Це так завджи, якщо ти комусь треба, то всім і зразу, і хлопців, здається, море. А потім як нікому не треба - то нікому зовсім, як біла і чорна полоса. Коли мій чоловік запропонував заміж, це було як сніг на голову! Я дуже не хотіла, тут зустрічаю свого однокласника, а він мене запрошує погулять, потім ще одного давнього друга і я думаю, нащо мені той заміж, я того замужества так боялась, що й забула як (я тепер уже свого чоловіка) люблю.
Якщо є такі проблеми з мамою, то треба про це прямо сказати, а не відмовляти людині, про яку потім будеш згадувать все життя, бо перше кохання не забувається!!!

[Ліньтяйка]

Хоч це не легко, я б поговорила з майбутнім чоловіком, та чого ж стидатися, як все життя можливо проведете разом. Поговорила б начистоту - що ще не хочу заміж, тим більше з ініціативи мами (якби сам раніше запропонував, я впевнена ти б погодилася), що побут і одноманітність трохи охолодили відносини, що вагаєшся. А ще краще - як він запропонує - скажи, що тобі потрібен час, можливо він сам зрозуміє, що щось не так і перший почне розмову, а там і ти поясниш, що тебе турбує.
По своєму досвіду скажу - краще бути від початку чесною у всьому. Ми маєм єдине життя, де не хочеться робити помилки, тим більше якщо потім ще діточки можуть постраждати. Я наприклад теж сумнівалася, але вийшла заміж, взагальному не шкодую, хоча бували миті. Просто потрібно до цього серйозно ставитися, бо сімя - це великий позитив, але й нелегка праця обох.

[Ліліанна]

Думаю, якщо він ДІЙСНО любить то погодиться почекати. А якщо просто по команді мами "пора женитись!", то він чекати не буде, але тоді чи варто жаліти за таким мамасиком?

[Наталя777]

мартуська (14.5.2010, 18:02) писав:

А може сокира зарита не в мамі , а в тому другому хлопцеві???

Напевно.....

[Spirit angel]

я б вам радила таку штуку. Якщо це ваше перше кохання,то поясніть йому,мол так і так давай перед тим як робити серйозний крок попробуємо побуди окремо,щоб потім не було пізно. Бо краще зараз зрозуміти,що ви не підходите одне одному,аніж потім жаліти. Бо я суджу по собі,хоча мій чоловік і не перше кохання,але в мене був вибір,незнаю чого але я вибрала його,хоча зараз сиджу і думаю,а що було б якби вибрала іншого,так що дивіться...

[MoonRise]

По-перше твій хлопець ще не запропонував тобі одружуватися... чотири роки це не мало в ходінні разом... якби хотів , давно запропонував...
По-друге, якщо закралася така думка у тебе в голові, то не виходь за нього...
А по-третє маєш запасний варіант, який я бачу тебе інтригує більше, ніж перший...