Опитування: літературний конкурс "Лист мамі" голосування
#1
Відправлено 12 травень 2010 - 12:21
Роботи викладено анонімно. Орфографія і пунктуація авторська.
А голосування буде публічним (тобто під номерами обраних Вами робіт будуть вказані Ваші ніки)
ГОЛОСУЄМО ЗА 3 РОБОТИ!!!
#2
Відправлено 14 травень 2010 - 12:15
„ Доброго дня, дорога матусю!
Пройшло коло п"яти років, як я писала Вам посліднього листа. Раніше ми дуже часто переписувались, а тепер в час нових технологій спілкування перейшло за допомогою мобільних телефонів та скайпу, що з однієї сторони полегшало спілкування та доступність кожного, але з другої сторони забрало у людства можливість передати свої думки на папері. Здавалось, що навіщо тратити час на писанину, якщо натиснув кнопочки і ти зв"язаний з людиною на другому кінці Світу; час можна витратити на щось більш корисне. Але є одне "але". Не завжди людина може передати всі почуття по телефону чи при спілкуванні по скайпу. Пишучи листа можна більш зібратися, задуматися, викласти душу і написати те, що ми не завжди насміюємся сказати, навіть, в очі.
Ось і я пишу листа, роздумую, що написати і якось гублюся. Так, я розучилась писати листи... А мені є що Вам сказати, люба ненько!
У кожного з нас є люди, які для нас найважливіші понад усе в Світі, люди, які розуміють і цінують нас та люблять нас просто за те, що ми є; люди, які так само важливі для нас як і ми для них, люди без яких ми почуваємся одинокими і яких ми також любимо, цінуєм та потребуєм! Завше такими людьми є наші батьки, діти, кохана людина, брати та сестри.
Ви, люба мамочко, є однією з найдорожчих для мене людей в Світі! Ви завжди маєте добре слово та пораду для мене. Ви завжди знаходили та зноходите час для моїх проблем, переживань, радостей і всього, що траплялось на моєму шляху. Коли я здавала якісь екзамени, поступала до університету чи ставила перед собою ще якісь цілі- Ви завжди підтримували мене і переживали разом зі мною. І хоча нас розділяюють понад тисячу кілометрів, Ви завжди знаходите час та розуміння для мене. Я вдячна Богові, що у мене є така мама, як Ви, матусю!
Як я заскучила за Вами, за нашими вечорами на кухні за філіжанкою кави та шоколадом та безкінечними розмовами на вихідних. Ось так просто посидіти, поговорити, вилити душу, разом посміятись або й заплакати - як мені цього не вистачає!
Ми не бачились вже понад рік. У Вас народилась внучка. Ви щаслива бабуся, а я щаслива мама. Тепер я можу відчути всі радості материнства. Можу зрозуміти і відчути, що означає бути мамою, піклуватись дитинкою і робити все те, що б твоє маля було щасливим. Тепер я ще більше розумію, який шлях має пройти мама, що б виховати і поставити на ноги дитину. Дякую Вам за те, що Ви дали мені життя, що мене виховали такою як я є, допомогли стати на ноги і не дивлячись на те, що я доросла та самостійна жінка, яка уже має свою сім" ю- знаходите час для мене! Мамо, моя рідна мамочко! Я щаслива! Я мама! Мені тако хочеться, нарешті, побачитись, поділити мою радість разом з Вами! Хочеться, що б Ви взяли мою донечку на руки... Хочеться... Я не можу підібрати слів до всього, що я хочу сказати... Мені просто хочеться, що б моя мама була біля мене! Хтось скаже- якась дитячість. Нехай! А я просто заскучила за Вами, матусю! І ніякі розмови по телефону чи скайпу не замінять мені зустрічі та обіймів з Вами! Я знаю, що Ви також заскучили за мною, що хочете побачити внучку, що чекаєте на наш приїзд з нетерпінням! Ми рахуєм дні до зустрічі, посміхаємся через сльози перед камерою комп"ютера, ми скучаємо та чекаємо нашої зустрічі, ми мати та донька, дві рідних людини, дві подруги, дві рідних душі...
Мамочко, я не поет, але під впливом моїх материнцьких почуттів та з любові до Вас у мене получився такий простенький, невеличкий віршик:
Матінка
Матінка дає життя дитині,
Вчить ходити, розмовляти, жити.
Має завше розуміння й час,
Щоб утішити дитячий плач.
"Ти не плач, моє дитя,
Все для тебе зроблю я"-
Каже матінка дитині,
З щічок сльози витира.
Матінка недосипає,
Все дитинку пригортає.
Просить Бога для дитини
Щастя, долі та любові!
Дорога матусю, я хочу подякувати Вам в цьому листі за Вашу любов, розуміння та підтримку! Я дякую Вам за те, що Ви така є! Я дякую Вам за те, що Ви моя мама! Я Вас люблю!
До скорої зустрічі, моя дорога матінко!
Цілую Вас!”
#3
Відправлено 14 травень 2010 - 12:15
Єдиній у світі людині,
Я хочу сказати спасибі
Коханій матусі своїй.
Спасибі за те,що носила
Під серцем мене стільки днів,
Спасибі за те ,що терпіла
Ті муки і біль родовий.
Спасибі за те,що не спала,
Що груддю кормила мене
І сльози дитячі втирала-
Казала-не плач,все мине…
Спасибі за те,що усмішку,
І крок мій найперший,і слово
Ти бачила перша ,й за ніжну
Спасибі тобі колискову…
Спасибі за бантики в косах,
За ніжну,турботливу руку,
Спасибі за перший мій дзвоник
І за випускний-і на 5 літ розлуку.
Спасибі за те ,що терпіла
Юнацькі мої ти випади,
Спасибі за те ,що зуміла
Для мене подругою стати.
Вітаю тебе,моя мамо
З цим святом чудовим ,ясним.
Бажаю в житті бути з нами
Ще довгі і довгі роки
#4
Відправлено 14 травень 2010 - 12:16
Лише з плином часу, здійнявши у минуле роки, я зрозуміла, наскільки великою є любов матері до дитини. Лиш тепер, коли власні материнські почуття відкривають світло для моєї дитини, я зрозуміла, що єдиним великим і щирим почуттям є почуття всеосяжної радості, коли твою шию огортають в обіймах маленькі рученята, коли відчуваєш себе неймовірно потрібною, готуючи сніданок для крихітного ротика, коли вночі відчуваєш поряд биття беззахисного серденька, яке так потребує твоєї ласки і турботи.
І з такою ж непідкупною щирістю, з якою я приношу у цей світ ніжність для власної дитини, я хочу привітати тебе, моя рідна матусю, із Днем Матері.
Нехай роки птахами злітають у небо твого життя, несучи з собою тепло і велич одвічного сонця, багатство і загадковість мерехтливих зірок, спокій і мудрість срібноволосого місяця.
Нехай у кожний день твого життя приходить любов – чиста, наче краплина ранкової роси і безмежна, як обрій синього океану.
Нехай серце рідних і близьких людей підтримують тебе у пасмурну днину, а їхнє світло, освітлюючи ніч, завжди підкаже вірний шлях.
Нехай хмари не застелять небес твоєї долі, не впаде дощ і не заплаче вітер, холодний сніг ніколи не вкриває весняних підсніжників, а галасливі березневі струмочки, як невгамовний сміх твоїх люблячих онуків, піднімає настрій і зігріває душу.
І як тільки перший весняний промінчик загляне у віконце, ти прийдеш до нас, своїх дітей і онуків. А ми відчинемо двері, і з'єднавши в обіймах серця, промовимо: « Ми тебе любимо!»
#5
Відправлено 14 травень 2010 - 12:17
Дорогая мамочка,хочу сказать тебе так много…Хочу сказать,что я люблю тебя очень сильно…что хочу,чтоб ты не болела никогда-никогда…что ты для мены наироднейший человек на свете….что твоё мнение для меня самое важное…что твоя любовь мне нужна как воздух…что думаю о тебе всегда...
Но…
…у нас не принято в семье говорить на эти темы…Ты всегда была против того,чтоб «нежничали». Говориш,что любить можно и без слов.Мне тяжело от этого.Я всё,чего мне не хватает выливаю на своих детей. Зацеловываю их. Говорю,что люблю каждую минутку.Но,иногда я бываю суровой и напоминаю себе тебя….и моё сердце сжимается…Как мне не хватает этих «нежностей»!Как ранит твоя критика! Как больно твоё неодобрение моих успехов!
Дорогая мамочка. Люблю тебя!Почему жизнь так тебя ранила?Как помочь тебе оттаять?Я так хочю,чтоб ты « на всю грудь» насладилась любовью к нам,к себе!
Мамочка,люблю тебя!
#6
Відправлено 14 травень 2010 - 12:17
І шкіра твоя така гладенька і пахуча, відчуваю досі цей запах... Я приходила замурзана зі двору і йшла вмиватись лише тому, що хотіла бути чистенькою і пахнючою. Як мама...
А коли ти фарбувалась, я спостерігала потай і мріяла вирости і стати такою ж гарною, як ти. Згадай мою історію про таємничого сусіда, який казав, що є одна красуня, яка щодня малюється біля вікна! Ти тоді посміхнулась і залишила мені мою невинну вигадку! На пам’ять.
Дитинство – це ти! Тепле, лагідне, сонячне, радісне, смачне, неповторне. Шкода, що неповторне...
Намагаюсь і досі наслідувати тебе! Манера, голос, інтонація. Мимоволі, чи...
Памятаєш, коли ти поїхала так далеко і так... на досі..., ти залишила мені листа, якого я щодня і всюди ношу з собою вже 12 років...
...Есть терпеливые люди, которые обладают той замечательной способностью – ждать… Ждать неделями, месяцами, годами, не унывая и не отчаиваясь, что желаемый результат так и не приходит. Они умеют отвлекатся, занимаясь повседневными делами, понимая, что и это настолько же важно, как и то, чого они ждут…
Я чекаю.
Ми чекаємо!
#7
Відправлено 14 травень 2010 - 12:19
Йому стало цікаво і воно вирішило подивитися, що ж це так блистить. Спочатку від світла кошенятко аж заплющило очки, але надворі було так гарно, що воно продовжило свою мандрівку. Воно ступало лапками на травичку і від задоволення муркотіло.
- Привіт, гав-гав, я песик, а ти хто? – раптом почуло кошенятко і оглянулося. Ззаду стояла якась тваринка з мокрим носиком і радісно виляла хвостиком. Та не встигло воно відповісти, як побачило такого ж пса, тільки великого і недружелюбного.
- Не бійся, це – моя мама, вона добра. – сказав песик, але кошенятко так злякалося, що чкурнуло навтьоки і заховалося за ріг будиночка.
- Мам! мам! – почало кликати воно свою маму, але мами не було, і кошенятко пішло в другу сторону від собак.
Вийшовши з-за рогу, воно побачило маленький жовтий клубочок.
- Давай дружити! – пропищав клубочок, але кошенятко не встигло навіть відповісти, як на нього кинувся великий білий клубок. “Це, напевно, його мама, яка ж вона зла” – тільки й встигло подумати кошеня і закрило очі. Воно не бачило, як прибігла мама кішка і відігнала квочку. Тільки почуло, як хтось взяв його за шкірку і поніс. Кошенятко злякано відкрило очки і побачило свою маму.
Вже лежачи у вистеленому пухом гніздечку і смакуючи мамине молочко, кошенятко нарешті заспокоїлося і подумало: ”А все-таки, моя мама – НАЙКРАЩА!”
#8
Відправлено 14 травень 2010 - 12:22
Ріднесеньке моє сонечко!
Хочу ще і ще раз сказати Тобі, як я люблю Тебе. Сьогодні я вже доросла, але й досі люблю сидіти в Тебе на колінах і обіймати Твої плечі.
Я й досі люблю лежати біля Тебе під ковдрою і відчувати материнське тепло, без якого так важко було б жити на цьому світі.
Я щодня чекаю Тебе з роботи, щоб послухати чи то про твої успіхи, чи про труднощі. Мені так приємно, коли Ти радишся зі мною – приємно, що можу чимсь допомогти Тобі…
Я так люблю коли ми разом робимо щось – чи то працюємо на дачі, чи в’яжемо довгими зимовими вечорами – і говоримо, щиро і відверто, про все на світі. Хіба можна знайти кращу подругу, ніж Ти?..
Мамусю! Це таке щастя – відчувати щодня, щохвилини твою підтримку і любов… Повертатися знов і знов у дитинство коли Ти щебетала пташкою біля нас – своїх донечок., коли Ти оберігала нас від усього злого. Оберігаєш і тепер. Та тепер я маю ще одну втіху у житті – оберігати Тебе і тата від зайвих турбот, переживань, приносити Вам радість.
Молю Бога, щоб дав Вам здоров’я. А мені щоб дав сили і мудрості стати надійною опорою для Вас – найдорожчих у світі людей, виправдати усі Ваші сподівання.
Ти – Берегиня нашої сім’ї. Без Твоєї усмішки життя було б сірим і сумним.
Я – щаслива! Мамусю! Це таке щастя – знати, що Ти в мене є…
#9
Відправлено 14 травень 2010 - 12:23
Дружина, сестричка, бабуся і мати.
Для чого в світі ти живеш?
Щоб теплим словом зігрівати,
Твоїм словам немає меж.
З-під темних вій твоїх вструмляють
Свій погляд десь у далечинь
Оті блакитні очі раю,
Що відбивають неба синь.
Ти сильна натура, та чуйна і ніжна.
Ти та, що мені дарувала життя.
Я вдячна, Матусю, за все це безмежно!!!
Яке сокровенне твоє всебуття!
І врода твоя на обличчі рідненьким,-
Рокам не під силу затьмарить її.
Моя ж ти сердечна та лагідна ненька,
Люби, та свари за помилки мої ...
#10
Відправлено 14 травень 2010 - 12:24
зустріла посмішку свою
і сереце сильно затремтіло
від щастя дотику твого
Ще вчора ти цього незнала,
небачила, невірила, нерозуміла,
що те життя прожите недарма
й тебе сьогодні називають мама
З сльозами щастя на очах
ти дивишся на нього
хвилини перші згадуєш щодня
немов це було вчора
ти вчила всього, ми вчились разом
як бути в нашому житті
куди піти і що сказати
навчила самостійності
вже скільки літ минуло і скільки впереді
а ти все грієш подумки, радієш в самоті
спасибі за терпіння, спасибі за тепло
спасибі моя мамо за все, що в нас було
#11
Відправлено 14 травень 2010 - 12:24
Моя мила, кохана, дорогенька матусю!
Дай до тебе рідненька якось я пригорнуся,
І згадаю як давно ти мене обіймала,
Як вночі через мене не досипала+
Як саменька тихенько вночі ти ридала,
Що зі мною робити поки не знала:
Як одіти, як взяти, а чи вже годувати?
Ти найкраща матуся, можеш це знати.
Я люблю тебе щиро, як любить дитина.
І для мене ти рідна, найближча людина.
І хоча тебе рідко тепер уже бачу,
Знай матусю, я часто в подушечку плачу,
Розумію як важко зі мною було,
Як звалилась на тебе немов НЛО.
Моя мамцю, дай ніжно тебе обніму я,
Моя мамцю дай в щічку тебе поцілую.
Поруч тихо сопе моя донечка люба,
І розлука з нею для мене як згуба.
А для всіх матеі в, що від діток далеко,
Я роблю цей уклін низенько, низенько...
#12
Відправлено 14 травень 2010 - 12:25
Було.
35 років тому до нашої хати прилетів лелека і приніс мамі первістка - чудового міцненького хлопчика з чорними оченятами. Маля росло, рум"яніло, зіп"ялося на ніжки. Біда постукала несподівано, прийшла із сусідкою, у якої був банальний нежить. Схопила вона на руки хлопчика, поколисала-поагукала. Пішла. А в хаті залишила жах. Менінгокова інфекція, яку лікарі діагностували згодом, скосила хлопчика за кілька годин. Правду кажуть, що обирає вона найміцніших, що більше бореться тільце, то більше отруюють його організм смертоносні токсини. Він вижив, але залишився калікою. Мама в той день поховала свою молодість. Всі сили, гроші , енергія віддавались синові . Та в десятилітньому віці його нестало.
А через 6 років народилась дівчинка - Надія. Крихітна і тендітна. Півроку тішила вона мамине серце своїм життям. Півроку подарував Бог мамі промінь щастя. Благословив, тай одібрав дарунок. Пішла вона за межу несподівано швидко. Я ніколи не знатиму достоту причини смерті, бо ніяка сила не змусить мене потривожити маму тими жахливими споминами. Не наважусь. Та й не важливо це для мене. Мене обікрали, в мене відібрали право бути сестрою, мене прирекли на вічний страх втрати близької людини, який щоденно нагадує про себе.
А мама? Як же їй? Я пам"ятаю, як вона катувала себе, як ходила на цвинтар щоразу, коли з"являлась вільна хвилина, як до Спаса не вживала молодих яблук ( бо такий забобон про те, що на Спаса діткам на небі Бог роздає яблука якщо чиясь мама тут на землі не втрималась і з"їла яблуко до свята, то дитя лишається без солодкого дарунка. Яка ж спотворена уява в нашого народу буває , яка жахлива нерозумна жертва!).
Поміж братом і сестрою народилась я. Мені довелось рости в дуже особливій атмосфері . Відчуття особливості супроводжувало мене все дитинство. Та й до нині . Мама берегла мене, як єдиний паросток життя, як саме своє серце, навіть більше.
Дякую сьогодні мамі за її життєвий подвиг. Кажуть, що Бог дає людині тягар такий тяжкий, який людина може перенести. Не правда. Втрата двох діточок її зламала .
Я люблю свою маму і хочу захистити від усяких бід... знаю, що мені це вдасться, бо ж мені допомагають дві пари рученяток-крил Ангелів. Моїх рідних Ангелів.
Було ж у моєї мами троє дітей.
і лише я.
#13
Відправлено 14 травень 2010 - 12:25
Привезли меня в больницу рано утром. Всю дорогу в машине скорой помощи была гнетущая тишина, прерывающаяся моим кровавым кашлем. Каждый мой звук отдавался болью в ТВОЕМ сердце. Лежа на кушетке, я видела, как вздрагивают ТВОИ плечи, которые ТЫ мужественно пытаешься выпрямить под грузом обрушившихся на НАС событий.
Еще вчера я была сильной, здоровой, красивой. Сегодня – подавленной, напуганной и больной… Затаившаяся болезнь вырвалась на свободу, зловеще радуясь своему раздолью. Окружившие меня врачи громко обсуждали предполагаемый диагноз и назначали срочную операцию. Только ТВОИ глаза помогали мне не терять контроль и полностью не отдаться страху. В НИХ было столько БОЛИ и СТРАДАНИЯ, что я поняла, что не имею ПРАВА так тебя мучить!
МАМОЧКА! Спасибо тебе за то, что была со мной в такое тяжелое для меня время! От меня отвернулся любимый человек, ко мне боялись приближаться друзья. А ТЫ вытирала выступающую кровь на моих губах и успокаивающе шептала, что все будет хорошо.
И я тебе верила! Даже тогда, когда врач засомневался в успехе лечения. Когда меня забирали на последнюю и решающую операцию, я ЗНАЮ, что только благодаря ТВОИМ молитвам опухоль разорвалась уже в операционном лотке, а не у меня в груди…
Милая моя. Ты снова учила меня ходить. Кормила, мыла и переодевала, как младенца. За эти больничные будни я НИРАЗУ не видела, чтобы ты ела. Зато твердо старалась засунуть в меня самое питательное и полезное…
За год я вернулась к жизни, но плачу от того, что такими переживаниями укоротила ТВОЮ…
ПРОСТИ меня и…
СПАСИБО, тебе МАМОЧКА!
#14
Відправлено 14 травень 2010 - 12:26
Щирим серцем молиться вона
І горить незмінна і нетлінна
Віра—непідкупна і міцна!
Ця молитва небо відкриває,
Ця молитва рветься в Небеса,
Бо любов Господня а ній палає!
І слова, як вранішня роса:
Кожна крапля має силу Божу
Для нужденних, хворих і німих…
За дітей незрячих і безсилих—
Молиться не тільки за своїх!
За дітей, щоб вирвати із аду,
Усім серцем молиться вона.
В цій молитві сила зорепаду
І морської хвилі глибина…
Перед Богом на колінах мати,
А насправді—воїн на коні!!!
Дай бажання поряд з нею стати
І молитись, Боже, і мені!!!
#17
Відправлено 14 травень 2010 - 14:00
Повідомлення відредаговано Люлюка: 14 травень 2010 - 14:00
#18
Відправлено 14 травень 2010 - 14:09
Я плакала..
Дякую

Не все, що спадає на розум - має до нього відношення..
#20
Відправлено 14 травень 2010 - 14:26


Вірю я, що прийде день і під сердцем дзвінко -Я почую стукіт сердця СВОЄЇ ДИТИНКИ.

Допомога



















