[Щасливий татусь]

Чистячи свою скриньку відрив давно забуте минуле...

Не знаю, чому суттєво старший чоловік пише мені я б не назвала це про
кохання... просто пише... пише .. пише... а між рядків читається
стільки пристарсті, що я чекаю його листів, як рік тому твого приходу
на роботу... але все згасає... в мене більше не бється серце коли я
бачу тебе, а отже перестане битися від його листів... все в тому житті
набридає, як це не сумно і не трагічно... а потім хочеться нового
гострого відчуття, яке знову буде стискати серце тонкою мідною ниткою,
витискаючи краплю за крапльою стару зіпсуту кров... без цих відчуттів
можна збожеволіти... не уявляю, як живуть люди, які не дозволяють собі
цього?..


Цікаво, а чи ви переживаєте (ли) таке, буду уже заміжніми, жонатими?

[Щасливий татусь]

А все ж таки цікаво, чому не відповідаєте? Соромитесь? Боїтесь? Чи не відчували?

[mary]

Відважусь надати відповідь.
Так. Переживала, хоча не всі з описаних почуттів. Але добра половина з тих "переживань" повязана безпосередньо з моїм коханим чоловіком. Він вміє дати паузу в наших почуттях і потім з новими, ще більш цікавими і захопливими, пригодами зявлятися і оновлювати наші почуття, переживання...
Загалом, вже більше чотирьох років я не бачу інших чоловіків. Я їх не розрізняю. Не маю жодної потреби звертати увагу на якісь зізнання, листи, погляди...

[Щасливий татусь]

Щасливий татусь (14.5.2008, 14:16) писав:

Чистячи свою скриньку відрив давно забуте минуле...

Не знаю, чому суттєво старший чоловік пише мені я б не назвала це про
кохання... просто пише... пише .. пише... а між рядків читається
стільки пристарсті, що я чекаю його листів, як рік тому твого приходу
на роботу... але все згасає... в мене більше не бється серце коли я
бачу тебе, а отже перестане битися від його листів... все в тому житті
набридає, як це не сумно і не трагічно... а потім хочеться нового
гострого відчуття, яке знову буде стискати серце тонкою мідною ниткою,
витискаючи краплю за крапльою стару зіпсуту кров... без цих відчуттів
можна збожеволіти... не уявляю, як живуть люди, які не дозволяють собі
цього?..
Цікаво, а чи ви переживаєте (ли) таке, буду уже заміжніми, жонатими?

Маленьке доповнення: це писала заміжня кобіта, у якої на самому початку було тверде переконання, що вона не зрадить чоловікові НіКОЛИ! Такі почуття це зрада?

[mary]

Вважаю так. Незначна, проте зрада. Думаю, що практично кожна людина все ж щось подібне, принаймні в думках, можливо, навіть не зізнаючись собі самому в цьому, але переживала

[mania4ka]

Колись, через 10 днів після знайомства з майбутнім чоловіком, я в повному коматозі на дні народження подруги цілувалась зі своїм колишнім... Наважилась розповісти йому через 2 роки... Він був трохи в шоці...
Як думаєте, це була зрада, чи так, дурниці?

[Lara!]

Татусю!
Зрада... як на мене, ні, ну хіба людина владна над почуттями? Хочеться їй нового, а хіба то дивно? Кожна людина потребує невпинного поступу, розвитку, якщо стосунки у сім'ї зупинилися у якійсь точці і не рухаються, не розвиваються, розвиватимуться інші чуття. Авторка ж сама пише, що все минає... Мине і це.
Я її розумію, для неї ці листи, або очікування спілкування з колегою по роботі - пригода. Ми всі часто недооцінюємо фазу флірту, а власне у цей період серце б'ється частіше, посмішка стає загадковішою, а погляд виразнішим, слова нбувають особливого значення і змісту, та увесь світ стає яскравішим. І якщо у сім'ї хтось один (і не важливо чоловік чи жінка) недооцінює важливість таких моментів, то інший буде як наркотику шукати таких маленьких пригод, навіть розуміючи, що це лише один з багатьох епізодів, але ж таких приємних....

[Щасливий татусь]

Lara! (15.5.2008, 9:47) писав:

Татусю!
Зрада... як на мене, ні, ну хіба людина владна над почуттями? Хочеться їй нового, а хіба то дивно? Кожна людина потребує невпинного поступу, розвитку, якщо стосунки у сім'ї зупинилися у якійсь точці і не рухаються, не розвиваються, розвиватимуться інші чуття. Авторка ж сама пише, що все минає... Мине і це.
Я її розумію, для неї ці листи, або очікування спілкування з колегою по роботі - пригода. Ми всі часто недооцінюємо фазу флірту, а власне у цей період серце б'ється частіше, посмішка стає загадковішою, а погляд виразнішим, слова нбувають особливого значення і змісту, та увесь світ стає яскравішим. І якщо у сім'ї хтось один (і не важливо чоловік чи жінка) недооцінює важливість таких моментів, то інший буде як наркотику шукати таких маленьких пригод, навіть розуміючи, що це лише один з багатьох епізодів, але ж таких приємних....

Два слова ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ!!!
Я б також не вважав це зрадою, бо ми не залежмо він наших почуттів, вони просто приходять.
Але коли пробую перенести на власну сімю, чомусь це відразу стає маленькою зрадою! Але ж все таки зрадою!

[Lara!]

Татусю, я коли проектую ситуацію на власну сім'ю, то відчуття зради не виникає. Якби я дізналась про такі відчуття у свого чоловіка, то швидше за все доклала б усіх сил, усієї даної мені фантазії, щоб чоловікові понад усе захотілося розповідати про те, як він чекає на зустріч зі мною.

А якщо особисто про мене, то лише вчора спробувала пофліртувати в асі зі страрим знайомим. І .... жодного задоволення, довелось визнати, що "теряю былую лёгкость", посміятись і ... сказати"па-па"... навіть не "спишемося" ;)

[Lara!]

Знаєш, татусю, от переслідує мене твоя історія, тобто роздуми про зраду. З одного боку, коли людина, котру ти кохаєш, подумки завжди поруч з іншою людиною - це ж і є справжнісінька зрада, набагато болючіша, аніж фізична. З іншого боку, як я вже писала, це ж почуття, а над ними влади ми не маємо, а от зраду фізичну не допустити в наших силах. Тому і зрадою такі відчуття ніби не є. І от я чесно кажучи, розгублена злегка, хоча відразу здалося, що відповідь очевидна....

[PaNtera]

ну почуття можуть виникати, коли є до кого))
особисто про мене - зараз в декреті спілкування обмежене, в парку такі ж мами, в гості, в кіно або в театр і на дні народження з чоловіком ходимо разом... хай би хоч хотілося б лазити по тих сайтах знайомств, так жеж не хочеться, і часу немає - на малечу б встигати зазирати ))
На вулиці ж хлопці тільки допомагають з коляскою...
А як буде в майбутньому, подивимось. Не можна зарікатись не від чого - хтозна як доля може обернутись.

[Щасливий татусь]

Lara! (15.5.2008, 10:01) писав:

Татусю, я коли проектую ситуацію на власну сім'ю, то відчуття зради не виникає. Якби я дізналась про такі відчуття у свого чоловіка, то швидше за все доклала б усіх сил, усієї даної мені фантазії, щоб чоловікові понад усе захотілося розповідати про те, як він чекає на зустріч зі мною.

А якщо особисто про мене, то лише вчора спробувала пофліртувати в асі зі страрим знайомим. І .... жодного задоволення, довелось визнати, що "теряю былую лёгкость", посміятись і ... сказати"па-па"... навіть не "спишемося" ;)

А ви спробуйте, з кимось новим близьким по духу для вас познайомитися! Вийде, от побачите!

[Lara!]

По-моєму, домовлялися на "ти"....
Вийде, татусю, вийде, але оце вже точно у категорію зради попаде. Коли почуття виникають, бо так складаються обставини і ситуації життєві - то одне, а пошук пригод і нових відчуттів - то інше... І потреби я такої не відчуваю... А вчораня спроба була просто жартом, такою собі самоіронією, милим спогадом, не більше, а потреби у новизні немає, поки для мене і мій чоловік - ще непрочитана до кінця книга... Крім того маю величезну надію, що навіть коли здаватиметься, що уже прочитане у ньому усе і навіть зміст, виявиться, що найцікавіші сторінки я перегорнула, не читаючи, і захочеться повернутися на початок...)))))

[mary]

Ви мене вибачте. встрягаю у вашу розмову. вважаю, що якщо немає бажання заводити нових "прихильників", то й пробувати не варто.
В мене зараз нова робота, купа нових прихильників і залицяльників, хоч вони й знають про існування і дитини і чоловіка - це нікого (крім мене звичайно) не зупиняє. Все одно не звертаю уваги навіть в душі і в серці на молоденьких, цікавеньких, симпатичних... кавалерів. Немаю такого бажання

[Щасливий татусь]

Lara! (15.5.2008, 10:10) писав:

Знаєш, татусю, от переслідує мене твоя історія, тобто роздуми про зраду. З одного боку, коли людина, котру ти кохаєш, подумки завжди поруч з іншою людиною - це ж і є справжнісінька зрада, набагато болючіша, аніж фізична. З іншого боку, як я вже писала, це ж почуття, а над ними влади ми не маємо, а от зраду фізичну не допустити в наших силах. Тому і зрадою такі відчуття ніби не є. І от я чесно кажучи, розгублена злегка, хоча відразу здалося, що відповідь очевидна....

Тоді я спробую пояснити ваше розгубленість:
Так ось такі листи, думки, мрії, фантазії, можливо навіть в ліжку з власним чоловіком, але мрії про того, і є зрадою! Бо тоді людина відчуває, що дуже кохає іншого, ще одного, окрім чоловіка! І той наразі є її його зорею, яка змушує ставати рано і бігти на роботу чи сідати за аську! Це дає наснаги переживати труднощі в сімї. І це почуттянастільки сильне, що ти думаєш, що то любов, чи, якщо хочете - кохання.
Але насправді ви не перестаєте кохати свого чоловіка-жінку, а ця вранішня зоря, - це просто сильне захоплення, це добір емоцій, яких вона чи він не отримує в сімї. Але й це почуття поступово проходить, але якщо обоє не наважаться на... на більш близькі стосунки.
І от пілсля цього сіменйні стосунки стають дуже і дуже чудові, гармонійні. І так до наступного захоплення!
Щось все одно не пояснив, бо на питання зрада це чи ні, здається відповіді таки немає!

[Щасливий татусь]

mary (15.5.2008, 10:31) писав:

Ви мене вибачте. встрягаю у вашу розмову. вважаю, що якщо немає бажання заводити нових "прихильників", то й пробувати не варто.
В мене зараз нова робота, купа нових прихильників і залицяльників, хоч вони й знають про існування і дитини і чоловіка - це нікого (крім мене звичайно) не зупиняє. Все одно не звертаю уваги навіть в душі і в серці на молоденьких, цікавеньких, симпатичних... кавалерів. Немаю такого бажання

Поясненя одне: У вас наразі інші пріорітети і нова цікава робота!

[mary]

Тоді мої почуття до даного форуму також невеличка закоханість. Я дійсно поспішаю до компютера, що пошвидше зайти на форум і поспілкуватися з вами всіма :) :) :)

Описані татусем почуття я почуваю на даний момент часу до форумчан :) Це і є моє захоплення, від цього спілкування я отримую неймовірне задоволення

[Teтянка]

Недавно прочитала нову книжку Пауло Коельо "Брида". Там є таке поняття,як "иная часть тебя". По тій теорії,душі людей в результаті еволюції ділились навпіл,бо людей ставало все більше,а душ та ж кількість. Тому в світі є багато наших половинок,що в мене вселило надію і віру в те,що з ними є шанс зустрітися в житті. Бо коли я думала,що та половинка одна-єдина,то розуміла мізерність шансу її зустріти. Так ось до чого я, так би мовити,по темі. Інколи в житті бувають такі зустрічі,коли ти розумієш,що ця людина - твоя. І неважливо,що у вас різне життя,свої сім"ї,свої друзі та інтереси,тобто видимих ознак "одинаковості" нема,але є відчуття,що ,зустрінся з ним за інших умов,то ви були б разом і щасливі. Інколи це може тільки здається,але спробувати наважиться не кожен.
Якщо брати моє довге життя,насичене різними зустрічами і знайомствами,то можу сказати чесно,що дуже важко контролювати думки, але зрадою це не вважаю.

[Щасливий татусь]

Тетянка (15.5.2008, 10:44) писав:

Недавно прочитала нову книжку Пауло Коельо "Брида". Там є таке поняття,як "иная часть тебя". По тій теорії,душі людей в результаті еволюції ділились навпіл,бо людей ставало все більше,а душ та ж кількість. Тому в світі є багато наших половинок,що в мене вселило надію і віру в те,що з ними є шанс зустрітися в житті. Бо коли я думала,що та половинка одна-єдина,то розуміла мізерність шансу її зустріти. Так ось до чого я, так би мовити,по темі. Інколи в житті бувають такі зустрічі,коли ти розумієш,що ця людина - твоя. І неважливо,що у вас різне життя,свої сім"ї,свої друзі та інтереси,тобто видимих ознак "одинаковості" нема,але є відчуття,що ,зустрінся з ним за інших умов,то ви були б разом і щасливі. Інколи це може тільки здається,але спробувати наважиться не кожен.
Якщо брати моє довге життя,насичене різними зустрічами і знайомствами,то можу сказати чесно,що дуже важко контролювати думки, але зрадою це не вважаю.

а наскільки дальше ви своїх думок заходили! Чи казали, що відчуваєте, чи ділилися що хочете, але не можете?
А якби казали все що думаєте, і хочете зролити, але не зробили? Чи було б це зрадою?

[Teтянка]

Щасливий татусь (15.5.2008, 10:51) писав:

а наскільки дальше ви своїх думок заходили! Чи казали, що відчуваєте, чи ділилися що хочете, але не можете?
А якби казали все що думаєте, і хочете зролити, але не зробили? Чи було б це зрадою?

Тоді ще трішки поезії... :D
Є такий поет-Валерій Вінарський.Колись давно,на початку дев"яностих я купила в нього книжку його віршів. І в тій книжечці є такий вірш(приведу по пам"яті,бо на даний момент до книжки нема доступу- в мене повним ходом йде зміна обстановки в квартирі):
Измена-тяга к перемене
Унылых лиц и скучных мест
Платить изменой за измену
Поистинне святая месть
А ще в нього дуже багато віршів на дану тематику.Ось що я "нарила" в неті
ТРЕУГОЛЬНЫЙ СКАНДАЛ
Валерий Винарский
Треугольный жизнь моя скандал.
Вот они - участницы скандала.
Я из-за одной из них страдал
и одна из-за меня страдала.

Я, конечно, ошибался малость.
Все меня тянуло к новизне.
Надо мной одна из них смеялась.
Плакала другая обо мне.

Кто мне был нужнее - позабыл.
Мне б вернуть их, да не тут-то было.
То ли ту, которую любил,
то ли ту, которая любила.

Ну, чего мне в жизни не хватало?
С тою жить бы надо было мне,
что со мною рядом обитала,
а не с той, которая во сне.

Мне б сказать: - Постой, не уходи,
приготовь чего-нибудь на ужин
той, которой быол необходим,
а не той, которой был не нужен.

Странно, неужели это было.
Страсть утихла и улегся пыл.
нет ни той, которая любила
и ни той, которую любил.
***