Допомога
Одружились з чоловіком у 2001 році
,з дітьми вирішили трошки зачекати ,ми ж тільки обоє закінчили наші академії,хотілось трошки пожити для себе,хоча дитинку я хотіла з самого початку,як тільки познайомилась зі своїм чоловіком. Пожили рік і призадумались,може все-таки пора нам мати манюньку 
,почали старатись,старались-старались...пару місяців нічого не виходило нам,аж якось в кінці січня 2003 я відчула щось незвичайне-печія,почастіше бігала в туалет...навіть ще й затримки не було,якязрозуміла-все сталось, 
чоловіку поки нічого не казала.За тиждень десь зробила тест і побачила 2 полосочки , я була така щаслива!!! 
Цей тест в малої в альбомчику так і є на першій сторіночці,разом з першими фото з УЗД. Повідомила татові нашому новину,тато сказав,що він відчував,що в нас все вийшло!!! І саме смішне,що тільки я зробила тест-мені відразу стало погано,в мене почався дикий токсикоз,я не їла і не пила нічого,втрачала вагу,але то таке,після місяця третього все минуло так само раптово,як і прийшло до мене.Вагітність проходила більш-меньш нормально,єдине-мала підвищені гемолізини,бо в нас з донечкою конфлікт по групі крові.Але лікарка мені виписала стабілізаційний курс,я це все поприймала,і нормально все стало,а то вже лякали нас лікарнею,а ми не хотіли туда йти страшенно. Ось час йшов,я вже видивлялась возики,ліжечка,одяг для дівчинки нашої,як і підійшов практично 9 місяць,і мене в другій половині почала боліти спина,дико,коли я лягала.Вночі я практично не спала,аж одного разу знемагаючи від бажання спати і неможливістю заснути через страшний біль,я взяла і викликала швидку,яка приїхала,поміряла тиск 160/ 100,вирішили мене забирати в пологовий,я давай дзвонити Бонцаревській,вона сказала збиратись і таки їхати.Поклали нас в патологію,цілий тиждень ми там пролежали,провели купу дівчат в пологовий зал...А термін пологів у мене 5 жовтня,так от погуляли ми з чоловіком в неділю і коліжанкою...а ввечері в мене почали відходити води,забрали нагору нас,слабке відкриття,погана родова діяльність,ставили якісь крапельниці,оглядали часто-і нічого...сказали,що народжуя сама до ранку
.Я лежу,дивлюсь навпроти жінки народжують,а я чекаю,коли перейми почнуть наростати,ходити не дають....знову огляд,один,другий,третій...жах 
просто,говорять-народиш до обіду,страх,скільки ще чекати...Почали слухати серцебиття,бачу-лиця стурбовані...погане серцебиття малої. Кажуть,йдем в операційну,будемо кесарити,бо дуже погане серцебиття в дитинки,я своїми ногами дійшла до операційної,поговорила з анастезіологом,хороший дуже лікар і людина-супер.Почали готувати мене до операції....відкрила очі і побачила як в тумані лице свого тата,який плаче біля мене,знову повна мгла,прокинулась я за годин 12,медсестра втішилась і відразу мене підняла,потім мені принесли малу, яка вона гарнюня ,в неї було обвиття сильне пуповиною,тому і серцебиття вже пропадало,мене від 12 ночі до 6 ранку мордували,щоб я сама родила-але не вийшло...Слава Богу,що все так сталось і з нею все добре.Хоча спочатку я відчувала якусь провину,що не народила її сама,що щось я винна можливо...Народилась моя Оленка вагою 3 кг,зріст 50 см.
Моя красуня,принцеса,радість,сама гарна дівчинка в світі.Ми її дуже любимо,хочемо , щоб в неї найскорше з”явився братчик чи сестричка.
[/url]
!
