[Іванк@]

Дорогі матусі,скажіть будь ласка, мене завжди мучило питання:як ви ділите любов на двох,або більше діток.На даний момент в мене тільки одне, моє найдорожче сонечко.Звичайно мама любить кожну свою дитину.Але чи змінюється щось при появі другої дитини?(маю на увазі почуття).Можливо така тема існує,але не знайшла.Наперед дякую!

[Сонячна]

Іванна Р., не хвилюйся, нічого ділити не прийдеться, бо з появою наступної дитинки материнської любові стає вдвічі, втричі............. більше.

[гра з вогнем]

я трохи дурнувата в тому плані. мені кажеться дитина буде ображатися :) і я теж зараз не знаю як можна любити одночасно двох діток.
вот близнюків розумію, їх любиться. а двох діток різного віку... не знаю.
можливо тому, що мені здається - там, де є порівняння нема любові. а не порівнювати дітей навряд чи таке можливо.

[Іванк@]

гра з вогнем, Це точно,порівняння завжди буде!Просто не уявляю на даний момент ще однієї дитинки,хоча на майбутнє хочу!

[kolcmar]

Коли народилася моя перша доця. Про другу дитину навіть чути нічого не хотіла і теж не могла собі уявити, що можна ще любити окрім моєї кусуні. Та пройшло трішки часу (4 роки). Вчух весь цей стрес який зазнала через КР і я дуже захотіла другої дитини. Завагітніла майже одразу та на силу доносила до 37 тижня. Як собі згадаю весь цей ужас то не можу повірити, що все це пережила. Але як подумаю, що могла втратити свою ще одну доцю то просто стає страшно. Люблю я їх обох понад усе. І на цьому постійно наголошую старшій доці. Поки ревність проявляється лише у меншенької. Як тільки голублю Настусю - Катя швидко повзе і рветься на руки з криком. Значення нема скільки дітей - одне, двоє і т.д. Головне, що вони є. Вони в мене усе, що в мене є. Мій скарб. А вріжте собі будь-який палець буде все одно боліти (одинаково).

[turquoise]

kolcmar (5.5.2010, 22:10) писав:

А вріжте собі будь-який палець буде все одно боліти (одинаково).

золоті слова!...
100% погоджуюся...
думаю, природою все закладено...
мені дивно, коли ви кажете порівнювати; думаю, матері порівнювати важко, якщо не неможливо, а от любити кожного за їхню індивідуальність, кожного по-свому, але "порівну" в той же час - дуже навіть можливо...

[PYZATIK]

Звісно я люблю обох своїх діток.Але ... на даний час я більше все ж таки люблю доцю!І мені дуже стидно ! Але я нічого не можу з собою зробити.

Повідомлення відредаговано PYZATIK: 05 травень 2010 - 21:19

[гра з вогнем]

і я так думаю. неможливо любити однаково, але не всі наважуться в цьому зізнатися, навіть собі.
а діти відчуватимуть...

[Іванк@]

PYZATIK, Можливо,тому що ви приділяєте маленькій більше уваги.Любов до дітей точно не визначається порівняннями,І не вимірюється ними.Але вони завжди будуть у нашому житті!

[Флоріана]

Я сама одиначка, тому до появи другої дити у своїй сім"ї ми підходили дуже виважено. Зізнаюсь, я завжди боялась виховувати двох. Не буду кривити душею, іноді відчуваю, що через капризи меншого страждає старша (колись єдина і така люблена доця). Але це все дрібниці у порівнянні з тим,який драйв вони черпають від своїх шалених ігор удвох, чи від тихого листання однієї на двох книжки, чи від гучного (співчуваю сусідам) співу дуетом. Ні, двоє (і більше!) то просто прекрасно. Не вагайтесь. Думаю, найкраще, коли діти не пам"ятають себе одне без одного (тобто, з різницею у віці не більше 3-4 роки). Добра мама є доброю до всіх своїх малят, а мама зозуля і одне маля підкидає няням-бабусям.

[гра з вогнем]

напевно кожну дитину любиться по свому. але однаково, не знаю.

[Soveniatko]

Звичайно буде ображатися, буде ревнувати. Але це є добре, на мою думку(тобто не ревнощі, а усвідомлення того, що мама може любити ще когось, що потрібно ділитися, допомагати і т.д) Не варто дитину привчати до того, що вона "пуп землі". І братик чи сестричка для цього найкращий спосіб. Моя старша дуже балувана і я теж ніяк не могла уявити, як я зможу ше когось так любити. Після народження синочка, мала на мене образилась, і зара трохи ревнує, але це справді мабуть не подвійне а потрійне щастя бачити як вона тігнеться його цьомати, як зранку першим ділом біжить сказати йому " привіт!". Так я стала меньше часу їй приділяти, але не стала меньше любити і однозначно ці зміни пішли їй на користь. Вона почала розуміти, що мама може бути зайнята (наприклад годуванням братика ) і терпляче чекає, що потрібно ділитись іграшками з братиком, вона трошки шось пробує допомагати, стала самостійніша і в той же час чуттєвіша, чи як це назвати. Якщо раніше я за нею ганялась, щоб поцілувати чи взяти на руки, тепер вона весь час листиться, як кошеня. Головне мамі мудро до того ставитись і не робити різниці між дітьми, хоч вони завжди будуть різні, матимуть різні характери смаки погляди, любити мама повинна їх однаково. Мені ше правда сильно пощастило, що малий тихий і старшенька може отримувати море уваги, як був капризуном, то тоді можливо була б катастрофа.

[Сонячна]

Дівчатка, а чому ви вважаєте, що там, де є порівняння немає любові? Ну, до прикладу, ви порівняли, що одне дитя пішло у 10 місяців, а друге у рочок, в одного волосся русяве, а інший шатен, один на горшок ходив з 6-ти місяців, а другий у 2 рочки ще у памперсі... і що??? За це котрогось із них будете більше чи менше любити? А близнюки, вони з першого погляду однакові, а насправді зовсім різні. І ніхто краще за матусю не побачить тої різниці.
З першого погляду всі пальці на нашій руці однакові, та коли придивитись..., та коли ми мастимо руки кремом, то мажемо усі пальчики, а коли вріжемось, то й болять вони усі однаково...

[гра з вогнем]

бо один маладєц - пішов в 10 місіців. а другий рівняйсь на брата/сестру. таке велике, рік на носі, а ще не ходить.

ну якось я поки з цим примиритися не можу. але знаю не одну історію різного ставлення до дітей в одній сім'ї.

пальці на руці не однакові. як не крути з порізанням мізинця можна все робити як й до того. поріжеш великий - робота застопориться.

нє, я розумію, що дітей любиться. я не розумію цього стосовно себе. хоча знаю, що це бзік.

[turquoise]

PYZATIK,, знаєте, що я думаю?
Вам зараз здається, що меньшеньке ви любите більше, тому, що воно маленьке, беззахисне і так потребує вашої уваги...
А синочка ви любите не менше, просто любов трішки трансформувалася, але аж ніяк не зменшилася... Це як у шлюбі - пристрасть переходить у ніжність чи повагу чи щось там ще, з часом...
Моя старша сестра (7 років різниці) колись мені дорікала (ну коли ми сварилися), що мама завжди більше любила мене...
Я колись не втрималась і запитала маму, а вона відповіла, що любить нас одинаково, просто я їй ближча по "духу" так би мовити, а сестра ну зовсім вже інша, вся в батька, і в них з мамою було більше непорозумінь... І тому любов свою емоційно їй завжди було легше виявити до мене... Тому й здавалося так на перший погляд...

Повідомлення відредаговано turquoise: 05 травень 2010 - 21:37

[Сонячна]

А той що у рік пішов - не "маладєц"??? Чому? Для чого рівнятись? Кожна дитина має право на індивідуальність. Не треба повторювати чиїхось пермог і досягнень, а робити свої - в тому і кайф.
Корочє, гра з вогнем, не заморочуйся наперед, народиш Андрійкові братика чи сестричку і все встане на свої місця.

[Сонце Надії]

Це чудово-мати двох дітей це справжнє різнобічне,ЦІЛІСНЕ І ПОВНОЦІННЕ материнство!
Зараз,коли я вже двічі мама,я не уявляю своо життя без котрогось з малят,воно було б неповним,неповноцінним,половинним,бідним.
Бути багатодітною мамою(а себе я жартома теж до таких відношу ,бо вважаю це подвигом:мати аж двох дітей у такому віці ) це надзвичайно важко .Треба вміло розподіляти свій час,свою увагу,вдало планувати усе,щоб встигнути з кожним погратися тай по дому все зробити
Дівчата!Важливо дуиати не про те,як ділити любов на двох(любов ділити не треба,треба вдало розподіляти форми вияву цієї любові), а про те,як влаштувати життя таким чином,щоб кожному маляті було добре,комфортно,тепло і затишно,щоб малеча не відчувала різниці і не порівнювала,а знала,що мамуся їх обожнює-обох разом і кожного зокрема...І немає значення,що вони різні,що хтось поводить себе краще,а хтось гірше,хтось хворіє частіше і додає клопоту,а хтось менше...Головне,що це ваші кровиночки,сенс вашого життя!
Не вагайтеся,бо повне щастя материнства ви відчуєте,коли подаруєте одинакам братиків чи сестричок!

[Котя]

І я не уявляла як це любити двох діток, поки мацюпа не народилася. А показати любов "на пальцях" :) чи розказати як то, думаю, неможливо. Я їх люблю сильно-сильно, може й не однаковою любов"ю за означенням, але точно рівнозначною за силою!!!
Це мені якось нагадує те дитяче "ти кого більше любиш: маму чи тата?" А хіба можна відповісти (при умові нормальної сім"ї)???

[Люлюка]

Порівнювати то порівнюється, але так, швидше для себе для галочки що коли у кого і як, цікаво ж як двоє дітей одних і тих же батьків по різному ростуть, але В ЖОДНОМУ РАЗІ не порівнювати їх одне перед одним в голос, бо тоді робиться різниця між дітьми і створюється та ж таки ревність і відчуття що мама когось любить більше. Для чого наголошувати дитині що ти така то така, бо старша (-ий) вже в твій вік на горшок давно ходила (-в), а ти ні. Таке порівняння звичайно ж викличе образу в молодшої дитини і відчуття неповноціності. Всі дітки різні і близнюки тому не вийняток, всіх своїх діток ми любим однаково от про це і варто казати дитині. Я своїй старшій завжди кажу, що люблю її більше всіх на світі, а вона запитує "а Яринцю?" на що я їй відповідаю що і Яринцю (молодшу) люблю більше всіх на світі. Тоді Злата запитує "а як це любити і мене і Яринцю більше всіх на світі, треба когось одного" на що я відповідаю, що вони мої найкращі, найпотрібніші донечки яких не можливо не любити, тому люблю двох не те щоб однаково а кожну окремо і більше всіх на світі! Мою Злату така відповідь влаштовує, ще стараюсь незважаючи ні на що все ж десь посадити збоку молодшу донечку і взяти старшу на руці полюбцяти, щоб вона не відчувала себе якоюсь обділеною маминою любов'ю, це не так вже й тяжко, в мене старша доця з народженням сестрички стала більш відповідальнішою і самостійнішою, а також почала розуміти що таке жалість. Ви собі не уявляєте яке це щастя споглядати як мої дві дівчинки обнімаються і цьомаються, як старша молодшій розповідає як день пройшов, заспокоює щоб не плакала-це таке щастя, я в такі їхні моменти вздихнути боюсь. Та й чудово коли дитина усвідомлює, що вона не ось землі і світ крутиться не тільки біля неї,що є менші яких треба оберігати. ТОму я не ділю любов я її накопичую вдвічі більше для кожної своя велика любов і її не варто десь шукати по закутках душі, вона сама приходить з усвідомленням того що в тобі зародилось ще одне життя, яке для тебе не менш цінне ніж перше і від цього подвійне ЩАСТЯ, при чому МОЄ ОСОБИСТЕ ПОДВІЙНЕ ЩАСТЯ!!!

[Nataly_diz]

я задихаюсь від любові,дивлячись на мою манюньку,що спить на руках в цей момент...
водночас мене розпирає любов,коли мій синочок приходить зі школи і такими рідними рученятами мене обіймає і каже,що любить мене і сестричку сильніше всіх на світі...
коли говорю малявочці,що люблю її,одразу ж як ехо повторюю те саме малому...і не тому,що він може приревнувати чи що....а тому,що я так відчуваю!
Так я відчуваю.Як хтось інший-не відаю.Люблю їх обидвох.Не однаково.Але -сильно!!!!!!!!!!!