[Зайка*]

Таткова донечка
Ой, повішу колисочку в саду на сливочку,
буде Господь колисати мою дитиночку.
Буде Господь колисати, ангели співати,
буде моя дитиночка в колисочці спати.

Коли я була маленькою, я гралась з ляльками дочки-матері. Коли я почала вважати себе дорослою, я мріяла про свою сім"ю: коханого чоловіка та двох діток. Коли ж я справді подорослішала, я зустріла того єдиного і ми пройшли довгий та нелегкий шлях до зустрічі з тобою, з нашою дорогою донечкою...

Спогади... Ішов четвертий рік відколи ми чекали на тебе, дорога наша дитинко. Це був час нових надій, сподівань, розчарувань, віри в те, що ми таки зустрінемся з тобою, сліз і всього того, що притаманно сім"ї, коли вона так жаданно чекає на дитинку і робить все те, щоб мрія стала реальністю.
Здавалось, що ми мали б впасти в розпач. Адже були і такі дні, дні неспокою та жалю. Але ми старались та підтримували один одного, знову звертались до Бога та лікарів і жили надією! Уже й не пригадую хто нам порадив звернутись за благолосвенням до священника- і ми звернулись. Я пам"ятаю цей день як сьогодні. Священник благословив нас на батьківство і ми вийшли з церкви з новою надією в те, що цього разу ми завагітнієм і зможемо виносити нашу дитиночку. Я почувалась на крилах радості. Було відчуття легкості, віри та надії. Я сказала собі: в цей раз все получиться! Ми готові! Ми чекаємо на тебе, дитинко!
Пройшло пару тижнів і я побачила легеньку другу полосочку. Серце вилітало від радості! У нас все получилось! Я вагітна!

Вагітність... Вагітність проходила нелегко. Нам пройшлось пройти деякі випробування: перебування в лікарні, різні болячки. Але віра в те, що все буде гаразд та молитва не давали впасти у відчай. Кожному новому тижню, що ти, дитинко, перебувала у маминому животику, ми раділи і дякували Боженьці, що дав нам його перестояти. Минали тижні, минали місяці. Перші поштовхи, маленькі штурканці та твої випирання в животику робили нас самими щасливими. Спершу ми рахували тижні, скільки ми вагітні, потім ми рахували тижні, скільки нам ще залишилось до твого народження...

Послідні тижні перед народженням дорогої дитиночки... Як ж вони довго тянулися і одночасно пробігали як вода. Мабуть, хтось скаже, що так не буває. Буває і ще й як! В ті дні, коли мені було погано і мені здавалось, що я майже не чую дитинку, в ті дні, коли я хворіла- я бажала собі, що б уже був 40-ий тиждень і я уже зустрілась з тобою, люба дитинко. Але були і інші дні- дні, коли я почувалась добре, коли бачила як підросло моє пузико, коли відчувала твої поштовхи і бачила як ти рухаєшся в животику- такі дні наповнювали мою вагітність ще більшою радістю і хотілось, що б ти побула ще в животику і щоб вся вагітність тільки так і проходила!

Послідні дні перед народженням донечки... Настрій мінявся як в квітні погода. То хотілось як найшвидше народити і тримати доню на руках, а бувало що підкрадався якийсь дивний страх, якою ж я буду мамою і хотілось, що б манюня ще побула в животику і я могла настроїтись на те, що скоро буду мамою! Кругом всі радили: відпочивай, відсипайся- скоро не зможеш. А я крутилась як білка в колесі: то щось вдома перекладала, то ліжечко з коханим для манюні шукала. Як я тепер розумію якими цінними були ці поради! І я трохи шкодую, що не спала досхочу, але хіба можна виспатися наперед?

Народження нашої кровиночки... До терміну залишалось майже два тижні. Одна подруга лякала, що я ще переношуватиму, тому що в більшості так є: спершу лежиш на збереженні, а потім малюки ніяк не хочуть покидати мамине пузико. Тому ми й несподівались, що уже за якихось два дня зустрінемся з нашою манюнею. Я, нарешті, знайшла схемку гачкування платтячка. Купила ниток і настроїлась, що маю ще час, що б зв"язати його до твого народження. В п"ятницю ввечері зв"язала перші три ряди платтячка і йшла спати з тою думкою, що завтра у мене багато заплановано, але я обов"язково знайду час, що б трохи пов"язати. В суботу зранечку почала прибирання в хаті. Хотілось як найшвидше все поприбирати і поїхати в магазин докупити деякі речі для манюні. Весь день взагалі не було апетиту. Апетиту не було, але хотілось чогось кисленького. Якщо ще пару послідніх днів дитинка вертілась в животику, ніби шукала якийсь клад, то послідні два дня було затишшя. У душі щось підказувало: уже скоро і я зустрінусь з нашою дитинкою. Але я себе заспокоювала: ні, ще не сьогодні, ще є пару днів. Ми відправились в магазин. По дорозі зустріли знайомих, у яких пару тижнів тому народилась донечка. Вони нам побажали щасливих пологів. Коли ми ходили по магазині внизу живота чулась легка біль, нила спина, але я старалась не зважати: пройде, це не вперше. Потім ще зайшли в кафе перекусити. Біль ставала ще більшою. Я списала все на те, що моталась весь день по хаті і магазинах. По дорозі додому було уже зрозуміло, що це не прості тренувальні схватки. Подзвонили лікарці. Та сказала їхати в роддом, але що це швидше за все тільки тренувальні схватки. Добре, що сумка була на поготові. Я прийняла душ і була готова, що ще сьогодні народиться наша дитинка. В лікарні мене оглянули. Були передродові схватки, але шийка матки була закрита. Отже нас відправили походити годинку по лікарні.
Походити... Це вже було легше сказати, чим зробити. Кожних не пам"ятаю скільки хвилин були такі болі внизу живота, що хотілось лежати, а не мотати круги по лікарні. Десь за вікном хтось пускав феєрверки. Мабуть, було якесь святкування. Було дуже гарно, ніби тисячі зірочок вкривали знову і знову небо. Чоловік запитав медсестер, чи вони не знають, чому стільки феєрверків? Вони засміялись, глянули на мене і пошуткували, що вoни подумали, що це він замовив їх до народження нашої дитинки. Їм було смішно-мені не дуже! Все тянуло, боліло, але коли ми повернулись на другий огляд- шийка матки була й надалі закрита. Лікар сказала, що пологи можуть початися за три години, а можуть і за 30 годин. І що у мене є вибір: або я залишаюсь в лікарні, чоловік їде додому і йому подзвонять, коли почнуться пологи, або ми їдем додому і повернемся, коли перейми будуть частіші. Не знаю, хто як б поступив, але я вирішила, що їду додому. Перспектива провести в роддомі наступні 30 годин мене якось не дуже радувала. Тим паче послухавши крики породіль- мені зовсім не хотілось залишатись тут самій без коханого. Тож мені дали обезболюючі таблетки і ми поїхали додому. Це була десь пів друга ночі. Я прийняла теплу ванну і заснула. Через дві з половиною години я прокинулась від сильної болі. Таблетки більше не тримали. Тож я дрімала між переймами і крутилась від болі під час них. Чоловік наполягав, щоб уже їхати в роддом, нагадував як дихати (якось все, що проходили на курсах вилетіло з моєї голови). Так як між переймами було десь приблизно 15 хвилин я впиралась, що ще рано. Почала бігати в туалет по маленькому і великому, відійшла пробка. Радість та страх пізнання того, що ще залишилось зовсім трошки до зустрічі з донькою наповняли мене з голови до ніг. Я полізла знову в теплу ванну, що б трохи зменшити болі (так нас вчили на курсах). Але тепла ванна не заспокоювала, біль збільшувалась. Чоловік подзвонив у швидку. Я перевдяглась. Перейми стали все частішими. Збирав страх, що так і вдома народити можна.
Швидка мчала на всіх парах до лікарні. Біль була неможлива. Я надіялась, що вони мені вколять якесь обезболююче, тому ми й вирішили її викликати, але мені сказали, що прийдеться потерпіти до роддому (добре, що нам їїхати якихось 10 хвилин). Пригадались слова медсестри, яка запитувала в суботу ввечері чи я погоджусь на епідуральну анестезію. Я тоді гордо відповіла, що в ніякому разі. Медсестра посміялась і відповіла на те, що ще не такі самі потім і просять зробити епідуралку. Я й надалі не хотіла тієї анастезії, але була не проти будь-якого обзболюючого.
Коли ми їхали до роддому перейми стали на разі якось зовсім частими. Здавалось біль не хоче взагалі вщухати. Я уже нічого не помічала, але чула як у церкві б"ють дзвони. На вулиці була чудова сонячна погода. Підходила десята година. В роддомі мене відразу відправили в родзал. Акушерка готувала обезболюючий укол. Лікар глянула на розкриття матки і сказала, що укол мене уже не візьме і що наша дитинка явно рветься до нас. Перейми стали дуже стрімкими. Біль була такою, що якби у мене було тисячу голосів, я б кричала кожним з них як мене все болить. Але у мене був тільки один голос і кожен раз, коли я починала кричати, то акушерка просила не витрачати голос на крик, а сконцетруватись на переймах. Як ще до родів я була впевнена, що взагалі не закричу і як все було по-другому. Біль була такою, що перед очима літали зірочки як ввечері перед цим феєрверк сяяв всією своєю красою на небі. Дитинка просилась на світ. Чоловік підтримував як міг, слухав поради лікарів, заспокоював мене. В якусь мить в руках лікаря засвітились ножиці. Цей момент запам"ятався, але від болі я не соображала і не відчувала, що вона тими ножицями робить. Акушерка все заспокоювала, що ще трошечки постаратись і ми зустрінемся з нашим дитятком.
Коли донечка з"явилась на світ, чоловік та я плакали обоє від радості. Донечку поклали мені на животик. Вона була схожа на маленького ангелика, який спустився на землю. Чоловік перерізав пуповину. Лікар оглянула нашу донечку і мeні повернули її назад на животик. Я дивилась на це маленьке Господнє створіння, на нашу дитинку і все ще не вірила, що вона уже з нами, що ми уже батьки. Забулось все: пережавання, болі. Все це було в минулому. Тепер ми втрьох стали настоящою сім"єю!
В реальність повернула лікар, яка сказала, що у мене є розриви, тому що донечка дуже стрімко народжувалась. Мене обкололи обезболюючим і зашивали. Не знаю чи це діяв укол чи гормони щастя, але я не відчувала уже зовсім нічого крім радості за нас!

Весь час поки манюня була в животику, чоловік казав, що вона таткова донечка. Я деколи, нібито, ображалась. То він тоді пояснював, що я його дружина, відповідно донечка його, таткова. Коли доню переповили, то він не випускав її з рук. Тримав як пушинку і розказував їй, як ми її любимо і як ми на неї довго чекали. Те, що коханий був присутнім на пологах, ще більше зблизило нас. Я вдячна йому, що він не побоявся і був не просто присутнім на пологах, але й підтримував мене як міг! Цей найщасливіший день в нашому житті ми не забудемо ніколи!

Мрії збуваються! Треба тільки дуже сильно в них вірити! Наша мрія збулась, Боженька почув наші молитви! Тож вірте, моліться і просіть Божого благословення і Ваша мрія також обов"язково збудеться!

[Ira+kola]

Гарна розповідь. Дякую. Хай доця росте Вам на радість.

[Антік]

яка гарна, зворушлива розповідь! Щастя вам!

[Masik]

Зайка*, дуже гарна розповідь, яка вселятиме надію тим, хто так чекає омріяні дві полосочки і маленького пузожителя в животику ))))
Ще раз вітаю вас!!! Хай манюня росте здоровенькою вам на радість!!!

[м@рійк@]

Вітаю мамусю і татюся з народженням щастячка. Нехай ваше ангелятко росте здоровою, щасливою дівчинкою на радість батькам!!!

[Мам@Домініки]

Дуже красива історія. Вітаю вас з цим найбільшим дивом, яке взагалі може статися в житті двох людей - народження їх кровинки, найдорожчої, найкоханішої, найочікуванішої...

Здоров"я міцного і Божої ласки вашій донечці!!!

[Oks@n@]

Дякую за чудову, зворушливу розповідь!

Ви молодці, що не здавалися і вірили, за це Бог подарував вам вашу квіточку, щастя їй і здоров'я!

[Мамуся0703]

Яка зворушлива розповідь! Нехай доня росте вам на радість!

[Гелла]

Здоровячка вашій сім"ї!!! Щастя доні,любові і всього найкращого!!!

[Ясна]

Яка чудова розповідь! Дійсно, вам багато довелося пережити до зустрічі з своєю кровиночкою.
Ви молодці, що все подолали і перемогли!

[RomaIIIka]

Ще раз вітаю вас з народженням такої довгожданної дитинки! Дуже гарна, емоційна розповідь. Ваша історія буде чудовим прикладом дівчатам які довго чекають на вагітність. Вам багато довелось пройти, але ви ЗМОГЛИ !!!! Щастя вам і вашій донечці, хай росте здорова і радує батьків побільше.

[Катрусик]

Дякую вам за таку гарну і зворушливу розповідь! Нехай доня росте здоровенькою батькам на радість і Богові на славу! А вам багато сили і ще братика для донечки!

[kvito4ka]

Гарна і зворушлива розповідь,дякую!Всіх благ Вам і Вашій донечці!

[tanya1]

Дякую за прекрасну розовідь. Ростіть здоровенькі !!!

[Lybimaja]

Дякую за таку чарівну та зворушливу розповідь!!!Будьте здоровенькі та щасливенькі, усіх Вам благ!

[Posmishka]

Ридаю від радості за Вашу щасливу сім"ю!

[Jana]

Так гарно написала, ще раз вітаю!!! Ростіть великі і здоровенькі)))

[Котя]

[Беременулька]

Я така щаслива за вас! Нехай маленьке сонечко росте вам на радість!!!!!!!!

[lybe]

Дуже рада за вас, що ваша мрія збулась! Бажаю вам здоров'я, добра і ще діток!