Бо до пологового будинку, я потрапила за довго до появи нашої манюні
А було все так; це моя четверта дитинка, тому і вагітність вже проходила не так як перша (вік все таки бере своє
А коли манюня почала набирати вагу, почали несправлятись нирки, і результи аналізів стали поганими.
Перший раз мене поклали на збереження 15лютого на 32-33тижні вагітності, виписали антибіотик, Ліки пропити і робити позу "зю"
Почувала себе добре пила морс з клюкви, але постійно переживала щоб не було передчасних пологів (хоча і відганяла ці думки від себе, молила Бога щоб все було добре з дитинкою)
25квітня я як кажуть почала "гніздуватись"
26 квітня я пішла до свого лікаря, і як виявилось в мене знову погані результати, тому він дав мені направлення знову на збереження і сказав щоб я лягала знову (як виявилось до самих пологів)
Я спочатку прийшовши додому, вирішила що піду з понеділка (здаватись) бо на вихідних мною там ніхто займатись не буде. Але засівши за комп і переглянувши які повинні бути норми аналізу, і які можуть бути наслідки якщо з цим затягнути(мені стало страшно за дитинку)
Тому зібравши речі, я пішла лягати на збереження.
І тут почалося моє довге очікування....
Спочатку я думала що побуду пару днів, а там і народжу, але " ми предпологаем, а Бог располагает".
Минуло28, 29, 30, 31,(якщо то можна сказати "минуло" коли всі хто з тобою лежить ідуть народжувати і ти чуєш ці крики і плач новонароджених, а ти все ще в очікувані , а ще телефонують родичі і питають, "ну щё? ще не народила?" І діти питають мамо коли ти повернишься додому?
Настало 1 квітня (мій термін народжування) все як завжди КТГ, аналіз і огляд лікаря.
І тут оглядаючи мене сказала, що у наш лялюсик на головці тримає свою ручку (доня віталась з нею, бо ворушила своїми пальчиками коли лікар робила огляд
Але прийшовши до палати, мене охопила паніка, а якщо лялюсик до пологів, свою ручку не забере з голови, що буде....
Почала її просити щоб вона її звідти забрала, а Бога просити щоб все було добре.
3 квітня з ранку в мене почали підтікати води, черговий лікар все питав чи є в мене схватки, якщо почнуться регулярні щоб я його повідомила ( але які там регулярні схватки, якщо в мене в загалі за всіма, була слабка родова діяльність, і мені те і робили що ставили крапельницю з окситоцином) тож я йому так і сказала що можу так довго ходити, бо вони в мене є , то зникають.
Так проходив цілий день (прислухаючись до своїх схваток), а вже о 24 годині мені вкололи антибіотик (щоб не було ніякого зараження) І зробивши КТГ, я пішла до палати .....
І ось настало 4 квітня чудовий день, воскресіння Господнє з’ївши з дівчатами по кусочку Пасхи, помолившись, я з спокійним серцем лягла спати.
Вставши о сьомій годині, накрапав дощик, зателефонувала чоловіку, щоб прийшов раніше з дітьми, бо я за ними сумую і хочу всіх обійняти, бо вже потім після народження дитинки, я не зможу до них виходити (а не відомо як все складеться і скільки я ще пробуду після пологів в лікарні), а ще мені дуже захотілося смаженої картоплі.
Прийшла лікар, спитала як я себе почуваю чи є схватки? Кажу є через кожні сім хвилин, але слабкі, забрали мене знову на огляд. Матка вже відкрита на п*ять сантиметрів, тож мені сказали зібрати речі і переходити до родзалу.
Я швиденько зібрала свої речі, і рада як великій слоник майже побігла до родзалу :D так вже хотіла скоріше побачити свою лялечку
О 12годині мені прокололи води і почалися схватки які я так чекала, вони почали наростати, я вспіла попередити чоловіка що йти вже не треба, бо я в родзалі, подивилась у вікно і усміхнулась, бо вийшло сонечко
, , акушерка зробила КТГ, поставили мені крапельницю, потуги, ще потуги і ось о 13.00 народилась наша довгоочікувана манюня Діанка! Дякую тобі Боже за благословення!!!!!!!!!

Допомога































































