[Oxana21]

На вулиці дощ, а м оє котеня заснуло і я , почитавши суперові історії наших форумчанок, теж вирішила згадати як все було.
Почну з того, що коли я зробила тест і побачила, що дві смужки - довго не могла повірити. Я уявляля, що буде якось так, що я відразу це зрозумію. Єдине, що мене насторожувало - це надмірна перевтома. Але я все списувала на перевантаженість на роботі. І я, дізнавшись, що чекаю малечу, поділилась тільки із чоловіком. Сказала, поки не відвідаємо лікаря - нікому не слова. І так ми мовчали ще місяць. Чоловікові зразу сказала, що буде в нас Андрюшка (хоча завжди мріяла про доцю). І вже на першому УЗД сказали, що на 95% буде син. Далі звільнення з роботи (працювала неофіційно і чоловік не дозволив цілими днями сидіть перед комп'ютером) і відпочинок. Вагітність проходила дуже добре, якби не ріс живіт, то ніколи не сказала б, що скоро нас буде троє.
Термін народжувати був на 23грудня. І ми з коханим уявляли як будемо святкувати Новий рік вже повноцінною сім'єю. Але так не вийшло! Я з кожним днем все більше переживала, бо йшли свята ( я все думала, що мій лікар буде святкувати чи взагалі не буде в місті). Новий рік ми провели двоє, синуля не захотів порадувати своєю присутністю. На 42 тижні я почала бити тривогу, пішла до лікаря і він мене направив на УЗД. І там сказали , що плацента вже на третьому періоді і син обвитий пуповиною 2 рази. Я так злякалася, що не могла нормально пояснити лікарю по телефону в чом у проблема. Хоча він м ене і заспокоїв, але порадив лягти в патологію. І я на наступний день (це вже було 5 січня) приїхала в лікарню.
Даля довге прощання з чоловіком під палатою, соплі-сльози. А лікар, подивившись, сказав, що ще 5 днів будемо чекати, а там подивимось.
Лежання на тих ліжках було нестерпне. Вже до 5 год вечора я спини не відчувала. Наближалась вечеря і я чекала чоловіка з чимось смачненьким. Він прийшов приніс поїсти. Поки я вечеряла, він пішов і домовився, щоб я на ніч поїхала додому. Ще медсестра розказувала куди їхати в разі нічних схваток. А їй кажу - мені ще майже тиждень. Не вгадала...
Вночі дес ь о 3год я проснулася в туалет і чогось не могла заснути. Лежала, думала, а потім знову вирішила піти в туалет. І як тільки встала - з мене щось потекло (чогось не такі я уявляла води). Буджу чоловіка і ми їдемо в пологовий. В лікарні мене дивиться черговий лікар і каже, що відкриття на один палець і мого лікаря визивати не будемо. Він приїде вранці і тоді мене переведуть в родзал. А з мене ті води течуть і течуть і починає нити живіт. В палаті ще сплять і я хожу по коридору, плачусь чоловікові, що болить і більше дітей не хочу. Але то мені не боліло. Поки приїхав лікар мене хапала все більше. І вже коли мене переводили, то в мене відкриття було на 2, 5 пальці. Був карантин і не дозволили, щоб чоловік був зі мною, то ми з ним говорили по телефону.
Але через деякий час (не знаю скільки) біль став такий нестерпний, що я верещала як навіжена(зараз думаю, що якась ненормальна). Мені нічого не помагало, я на стінку лізла і вс е просила акушерку, щоб чоловіка пустили. Як тільки приходив лікар я просила чи різати мене чи щось вколоти. І тут довгождане "будемо тужитись". Поки мені допомагають переодягатися, акушерка розказує як тужитсь. Вже пнуся і ніяк не м ожу. Біль така, що здається розриває на куски. Лікар каже, що я не так тужуся, а я йом у кричу що так (я професіонл такий!). Головка то з'являється, то ховається. А в сусідній палаті теж роди ( а мій лікар в той день був черговий)і я чую, що лікар каже до акушерки, що там другий раз рожає, то буде скоріше і він піде туди. А я думаю "ні фіга, я буду першою!" І з усієї сили витужила голівку, а далі вс е як уві сні. Тільки тоді як положили сина на мене я почала плакати. Вже не було болю, ніби і не народжувала. І зрозуміла, що більшого щастя ніколи не відчувала. Я боялась повурухнутися і не могла його роздивитися, але знала, що він найгарніший у світі.
Але другим подарунком стало те, як до нас зайшов чоловік і я побачила на його очах сльози і слова вдячності.
Отак переддень Різдва став для мене найкращим у житті...
Головне не бійтеся, хто боїться. Бо для мене пологи - це було саме страшне слово. Я не уявляла як я сама народжу, мені здавалося, що помру. Вже зараз я не пам'ятаю який був це біль. І колись я говорила, що не захочу народжувати більше одного разу. А зараз впевнена, моєму синочку ще треба сестричка.

[tanya1]

Дякую за гарну історію ! Здоровячка вам і вашому синочку !!!

[Yaris]

Вітаю вас!!! Щастячка і здоров'ячка вам і вашому синочку!!!!!

[Mysterious]

Цитата

А я думаю "ні фіга, я буду першою!

я теж так само хотала першою народити,бо до мого лікаря була ще одна пацієнтка.
Вітаю! бажаю мійного здоров'я малюку!

[Oks@n@]

Дякую за історію, всього вам найкращого!
Молодець, що не зупиняєшся на досягнутому, як то кажуть "Хочу синочка и лапочку дочку" ;)

[TYSA]

моллодець ти просто!!!чудова історія!!!хай синочок росте здоровенькій!!!

[Ira+kola]

Гарна розповідь. Дякую. Хай синочок росте щасливим.

[Masik]

А я памятаю, як чекали від тебе звістки тут на форумі, що ти вже народила. У нас термін був майже однаковий... )))
Гарна розповідь! Ростіть здоровенькі! Ну, і сестричку Андрійчику...)))

[Niki]

Дякую за таку цілком "природню" і зовсім житейську історію. Ростіть здорові.
P.S. Я теж кричала і до сих пір стижуся цього
P.P.S. А над сестричкою починайте працювати вже зараз :)

[MoonRise]

Ростіть здоровенькі та щасливі!

[wombatua]

Молодець Oxana21 - це дійсно чудово, коли після пологів можна сказати що "хочемо ще сестричку" Ростіть здоровенькі і в майбутньому бажаю вам до парочки ще й доню!

[Біла Троянда]

Дякую за таку реалістичну і гарну розповідь, Ви молодець!Щастячка і здоров'ячка Вашій сім'ї!

[*ірусик*]

здоровячка мамі та малечі

[Каська-маська-к@т]

Дякую за розповідь! ростіть здорові і щасливі!!! :)

[alabama]

Дякую за гарну розповідь! Ростіть здоровенькі!

[uliarv]

Дякую за розповідь :) будьте здорові!

[Феєрія]

Дякую за розповідь! Мамуся молодець,і синочок також! Добре,що та біль забувається... а за сестричкою ще обов"язково якось верніться!!! ;)

[Юляшка]

Чудова розповідь! Здоров"ячка синочку!

[LiG]

Дякую за таку гарну історію. Дійсно, вже за секунду після пологів не пам*ятаєш болю, один погляд на найрідніше у світі малятко - і життя починається заново, ніби до того і не жила!
Хай синочок росте здоровенький, тішить мамочку з татком! А ми сподіваємося і чекаємо ессе про народження Андрійкової сестрички .

[Сонце Надії]

Дуже зворушливо і гарно розповіли! Дякую!
Здоров*ячка міцного Вам і Вашій дитинці!!!