Допомога
Ця дитинка була запланована і дуже бажана. Ми «працювали» з чоловіком майже рік, щоб побачити омріяні дві смужечки :).
Вагітність протікала дуже добре – ми ще більше зблизилися з коханим, я не хворіла, хоч зазвичай до вагітності хворіла частіше ніж кожного сезону, слідкувала за харчуванням, гуляла кожного дня багато…. Я детально старалася описати це все + свої відчуття тут у своєму щоденнику.
Ми закінчили курси «Нанашко» і готувалася до природних партнерських пологів. Вирішили народжувати на Батальній у лікаря Ковальчука Ігоря Ярославовича, який працює там завідуючим і має дуже хорошу репутацію. Так вибрали, бо так нам порадили люди, яким ми довіряємо. Не даремно ми послухали їх…
Почалося.
В мене відійшла пробка 24 березня вранці – радості не було меж! Легкі перейми почалися в той же день в 16-17 годині і я пішла гуляти. Оскільки регулярні фальшиві перейми в мене були перед тим вже декілька разів, протягом останніх трьох тижнів, то я і не думала, що такі легенькі, ледь відчутні – це саме вони. Чоловік прийшов з роботи близько 19, ми повечеряли і пішли гуляти і записувати разом. Я випросила купити мені пива і випила три ковточки, бо знала що буду годувати грудьми і ще дооовго його не побачу.
Потім теплий душ, лягли спати. В першій ночі перейми, які вже були з інтервалом 7-10 хв., припинилася…. Я заснула, бо весь той час думала що вони фальшиві, але в 4 ранку 25 березня я проснулася від болю. Інтервал 3-6 хв… Знову контрольний душ, таксі, таксист, який говорив «жіночко, та у Вас точно хлопчик буде, то по лиці видно» :)…
Приймальне відділення.
Нас попросили зачекати, бо якраз приймали дівчину. Ми тоді ще вагалися чи дзвонити вже нашому лікарю чи ні, адже це шоста ранку, він ще напевно спить і взагалі якось незручно будити людину в таку срань ггггг Виявилося, що він був на місці. Ура!
В приймальному відділенні в мене попросили документи і сказали переодягнутися в халат і сорочку. Потім поміряли бедра, животик, послухали серцебиття дитинки, поміряли мені тиск, зробили клізму (рекомендую, бо після неї стає більше місця в животику і легше розслаблятися). Чоловік теж переодягнувся і нас повели нагору…
Родзал №3.
На той час (близько дев`ятої ранку) інтервал між переймами був 2-3 хв., з тривалістю перейм по 50-70 с.
Нам все подобалося – умови, ставлення, те що час зустрічі близько :). Ми гарно дихали, так як нас вчили на курсах і це допомагало розслабитися, відповідно менше боліло. В перервах ми танцювали повільний танець.
Наш лікар забіг до нас на пару секунд – побачив що ми спокійні і веселі і попросив зачекати, поки він вирішить якісь свої справи. Певно думав що нам ще довго)))
Родимо.
В 10 годині перерви між переймами вже не було, мені захотілося тужитися, чоловік когось там покликав (здається… бо вже з цього місця пам`ятаю смутновато). Прибіг лікар, забрав мене в оглядову на крісло, як тільки я туди вилізла – відійшли води. Які вони гарячі і як їх багато! Я була дуже здивована! Животик відразу став легший і менший.
Відкриття 8 см. Лікар оглянувши мене трохи зблід, і попросив покликати головну лікарку з відділу патології і ще когось то там… Прийшли, зібрався консиліум, всі по черзі мене оглянули. Було дуже боляче на тому кріслі – розслабитися в такій позі практично не можливо. Я почала кричати до них «що сталося» і «чому мені нічого не кажуть»? Мені дозволили встати з крісла, а самі пішли радитися. Прийшли і кажуть, що дитинка родиться личком вперед……..
Лицеве передлежання - дуже рідкісні випадки. Голівка дитини йде не тім`ячком, а обличчям вперед. Це стається (дитина вивертає голову) при початку родової діяльності, тому передбачити це не можливо. Якщо пологи природні, то це закінчується в кращому випадку ДЦП, але переважно в результаті дитинку витягують частинами, щоб врятувати маму.
От так…
Якби лікар намацав губки, а не носик, то подумав би, що це тім`ячко…
Розказують мені все швидко.
Питають в мене згоди на кесарів розтин. Звичайно я погоджуюсь відразу, адже головне це життя нашої красуні.
Народження.
25 березня о 10:15 в нас народилася здорова донечка, Катерина Романівна.
Вагою 4 кг, ростом 52 см, оцінкою по Апгар 7-8 балів. Її показали таткові і забрали... Нажаль, ми не мали змоги узгодити момент викладання дитинки на груди батькові. Він стояв біля боксу в якому вона лежала і вона тримала його за пальчик. Дивився на неї і чекав поки закінчиться операція.
Як тільки я прийшла до тями і дивилася на всіх одним оком, щоб не двоїлося, то почала просити, щоб мені принесли дитину, але її не несли аж до 15:30… Певно це провильно, бо завдяки цьому я чітко пам`таю наше з нею перше побачення, а не розмазано після дії наркозу.
Вона прекрасна! Мені було дуже дивно як така велика дитиночка поміщалася у мій живіт :). Приклала до грудей і нюхала її і гладила…
Зараз.
Ми налагодили грудне вигодовування, освоїлися вдома, заспокоїлися і стараємось забути все те погане, з чим довелося зустрітися…
Наш татко все робить сам, а ми тільки їмо, спимо і балдіємо, за що йому ми дуже вдячні. Він дуже схуд за цей час… йому було найважче, але зараз він найщасливіший у світі!
P.S.: Я бажаю всім здоров`я, бо нарешті справді відчула, що це найважливіше!
P.P.S.: А ще хочу звернутися до всіх хто планує народжувати вдома – подумайте ще раз!
[/url]
