[Амбеліна]

моєму синові вже шість років він щира та відкрита дитина але дуже полюбляє сперечатись та дуже часто приплакує. Одного разу через суперечку він сказав що хоче померти а перед цим десь за недільки 2 ми дивились телевізор і йшла реклама якоїсь передачі щось про самогубць він задер голову і сказав -о цемені треба подивитись бо ятеж часто про це думаю. Ми його не бємо він має майже усе чого забажає але дуже лякають такі слова Прошу дайте пораду що робити.

[Mas'ka]

Що робити я не знаю, бо в мене ситуація подібна. Лишень без висловлювання бажання померти.. Але сперечання, непослух і плач-ниття при найменшому приводі - це присутнє. Воно дуже мене втомлює, при чому коли я починаю втішати, пояснювати, то він ниє ще більше і знаходить нові причини. Намагаюсь йому пояснювати, що людям цікавіше з веселими людьми, що любити я буду його завжди, але от бавитись мені з ним нецікаво, коли він так ниє і допомагати йому теж не хочеться. Що плачем не допоможеш, іграшку від плачу не полагодиться і т.д. А про сперечання, я намагаюсь йому пояснити, що якщо він правий, то я погоджусь без питань, нема про що сперечатись. Але якщо він не правий - то якби там не було треба робити так я кажу. Чоловік інколи просто каже - "досить, все, розмова закінчина", тільки після того припиняється сперечання. Інколи наказуєм - будеш нити - точно цього не отримаєш. Не послухаєш мене - не буду слухати твоїх прохань.
Але як з тим всім правильно давати раду не знаю.

[Zhuravlyk]

Mas'ka (31.3.2010, 11:40) писав:

Що робити я не знаю, бо в мене ситуація подібна. Лишень без висловлювання бажання померти.. Але сперечання, непослух і плач-ниття при найменшому приводі - це присутнє. Воно дуже мене втомлює, при чому коли я починаю втішати, пояснювати, то він ниє ще більше і знаходить нові причини. Намагаюсь йому пояснювати, що людям цікавіше з веселими людьми, що любити я буду його завжди, але от бавитись мені з ним нецікаво, коли він так ниє і допомагати йому теж не хочеться. Що плачем не допоможеш, іграшку від плачу не полагодиться і т.д. А про сперечання, я намагаюсь йому пояснити, що якщо він правий, то я погоджусь без питань, нема про що сперечатись. Але якщо він не правий - то якби там не було треба робити так я кажу. Чоловік інколи просто каже - "досить, все, розмова закінчина", тільки після того припиняється сперечання. Інколи наказуєм - будеш нити - точно цього не отримаєш. Не послухаєш мене - не буду слухати твоїх прохань.
Але як з тим всім правильно давати раду не знаю.

От читаю і бачу вою малу...чи вони в більшості своїй в 6 років такі нитіки....багато знайомих жаліються на ниття з приводучи без.Свою малу я теж зупинити і пояснити щось в цей момент не можу

[Тальянка]

Інформація до роздумів.
Ви згадайте Тома Соєра, він теж мріяв померти і думав як всі тоді пошкодують і всі будуть за ним плакати ! йому теж було приблизно стільки років.
Дитина в такому віці починає ставати самостійною, вона вивчає Ваше ставлення до світу, що Ви скажете на ту чи іншу подію. Та причини таких висловів можуть бути різні від демонстративності та маніпулювання до тривожності та браку уваги.

[Sweet one]

Mas'ka (31.3.2010, 11:40) писав:

Але сперечання, непослух і плач-ниття при найменшому приводі - це присутнє. Воно дуже мене втомлює, при чому коли я починаю втішати, пояснювати, то він ниє ще більше і знаходить нові причини. Намагаюсь йому пояснювати, що людям цікавіше з веселими людьми, що любити я буду його завжди, але от бавитись мені з ним нецікаво, коли він так ниє і допомагати йому теж не хочеться. Що плачем не допоможеш, іграшку від плачу не полагодиться і т.д. А про сперечання, я намагаюсь йому пояснити, що якщо він правий, то я погоджусь без питань, нема про що сперечатись. Але якщо він не правий - то якби там не було треба робити так я кажу. Чоловік інколи просто каже - "досить, все, розмова закінчина", тільки після того припиняється сперечання.

аналогічно усе й про нас. За вийнятком того,що не діють ніякі переконання.Може просто розвернутися,хлопнути дверима і піти в іншу кімнату .у мене інколи вже просто "руки опускаються"

[Masza]

Привіт. Пів рік тому в мене була таж проблема, але зараз, більш-менш, поставила сина на "своє місце". Пропоную Вам переглянути тему "Виховання хлопчика у 8 років" Там багато добрих, а головне дієвих порад. Також там говоримо про кризис 7 років, і про те що кризис 7-ми років може відбутися і 6 в 8 років.
http://www.malecha.o...showtopic=10068
МАМИ ТРИМАЙТЕСЯ і пам'ятайте: все в ваших руках

[Амбеліна]

дякую за підтримку я думала що він в мене один такий , та бачу що ні. Знаєте з ниттям справитися лекше - це я нещодавно зрозуміла. Усе залежить від інтонації , тай про терпіння треба незабувати. Я останнім часом стала його хвалити та частіше говорити що люблю. Правда чоловік в цьому не підтримує каже що виховання повинно бути жорсткішим. Але хвилює мене саме те що дитина в нормальному середовищі говорить про смерть.

[Masza]

Амбеліна а Ви спробуйте розказати скільки горя принесе Вашій сім'ї смерть рідної людини. А ще розкажіть йому для чого людина народжується на світ! Про те що він - мужщина - Ваша опора, про те що його обов'язок захищати і оберігати свою сім'ю.

[Міракле]

Я завжди старалася чимось зацікавити дитину, щоб відволікти віт таких думків, пропонувати щось дуже цікаве, повести на щось цікави та пояснити, що коли помреш, то нічого не побачишь, а в мірі стількі всього цікавого....

[Амбеліна]

Masza (2.4.2010, 20:15) писав:

Амбеліна а Ви спробуйте розказати скільки горя принесе Вашій сім'ї смерть рідної людини. А ще розкажіть йому для чого людина народжується на світ! Про те що він - мужщина - Ваша опора, про те що його обов'язок захищати і оберігати свою сім'ю.

Знаєте, про те скільки горя приносить смерть близької людини мій хлопчик знає, тому що нещодавно півтора року тому поховали його рідного братика та нашого другого синочка. Для нього це була теж велика втрата хоча від народження він братика не бачив, тому що Сашко пролежав в реанімації усі свої 5 місяців, ми старалися приховати свої ємоції та він переживав разом з нами. А нещодавно (3 місяці тому) у нас народився Захарчик усю вагітність Андрій дуже чекав братика , а тепер дуже любить його та нікого з родичів не підпускає до нього( ревнує).

[Nataly_diz]

Співчуваю вашій втраті.
До цього допису я вважала,що ваша ситуація з малим є типовим прикладом кризу 6 років.
Адже,мій син також через це пройшов.Зараз йому,майже 9.Рік чи півтора роки ми мали дитину-істерика.Він плакав,нервувався,казав про самогубство,ішов з дому вночі,всупереч нашим вмовлянням заспокоїтись.Всяке було!
Це все криз цього віку,однозначно.Важко пережити це і батькам і дитині.Мужайтеся!!!Вірно тут вже привели як приклад,Тома Соєра. Підтримую,гарний приклад.
Можливо його суіцідальні думки ще й повязані з смертю братика?Маю знайомого психолога.Можу дати телефон в Пп.Шкода,що я з нею не познайомилась раніше.Дуже важливо,щоб професіонал міг оцінити із сторони вас,вашу дитину і стосунки між вами,чи виховання дитини іде в належному напрямку...
Порада?Нічого конкретного не можу порадити.Ми постійно розмовляємо з дітьми.Про все!не допускаємо,щоб його емоції залишались без уваги.Ігнорувати не можна!
Бажаю вам успіхів в такій відповідальній і приємній справі.Наша міссія ,мені здається,полягає в тому,щоб показати нашим діткам світ,завести в нього їх за руцю і допомогти зробити перші кроки в ньому.Тому,тримайтесь і радійте цій можливості!!!

[мама5ти]

Цікаво чи в такому віці діти сприймають смерть як і ми? Здається що ні. Мій п'ятирічний син нещодавно пішов зі мною на похорон, і так близько старався підійти до гробу, що я вже аж стримувала його, боялась, щоб психологічної травми не було.
Але він так спокійно після того каже, тьотю закопають зараз і все?
Дітям це ще поки що на гру якусь схоже. Головне не загострювати його увагу(мені так здається) на цьому, бо вріжеться в голову і посилиться думка. Тим більше вони одразу помічають навіть по погляду, яка фраза зацікавила маму. То іншим разом знов цим скористаються.

[м@рійк@]

Амбеліна (2.4.2010, 20:07) писав:

Але хвилює мене саме те що дитина в нормальному середовищі говорить про смерть.

Попробуйте звернутися до психолога, тут на Малечі.
Поради психолога, Консультант Такая

[oksy]

А можливо він цими словами хоче привернути вашу увагу,бачив як ви переживали втрату братика,тепер поява ще однієї дитини,він хоч і любить свого меншого братика,але вже не відчуває себе найголовнішим у вашому житті як і раніше,і в такий спосіб вимагає до себе більше любові і більше уваги,важливо його зараз підтримати,дати зрозуміти що він ваша надія і приклад для меншенького. Щастя вам,в вас все буде добре.