[NaTa!]

Незнаю чи є у вас таке, а у мене є. Я звичайно не зробила навмисне нічого поганого своїй крихітці, але є такі речі, згадуючи які мене мучить сумління і відразу виникає "чому я зробила так, а не так... чому не подумала... чому не передбачила..." а в вас таке є? Можливо виливши свої жалі нам стане легше?

[NaTa!]

Я наприклад з жахом згадую день коли поклавши малу на ліжку вийшла в аптеку за кашею(їй було приблизно 5-6міс - ще сама не сідала і не повзала, але переверталась з спинки на живіт і навпаки). В квартирі нікого не було, я поклала біля доці скручену ковдру і думала, що все буде гаразд, а вернувшись хвилин за 10 з порога почула плач... навіть не плач, а писк (ще досі мороз по шкірі) Доця лежала на підлозі і так плакала, аж писчала і заходилась. Підозрюю, що вона прокинулась коли я тільки виходила і впавши всі ті 10 хвилин плакала. Мені так соромно за себе. І взагалі коли малій було 3 місяці в поліклініці зустріла сімю з хлопчиком 8 місяців і вони висловились, що він багато падав, а я ніяк не могла зрозуміти, як це багато падав? А потім коли мала впала перший раз мій коханий сказав, що думав, що то тільки в алкоголіків діти падають. В нас Богу дякувати все гаразд, ростем здорові і життєрадісні, от тільки маму мучає сумління. Тішить лише, що все гаразд, буває і гірше (в одної жінки мала впала в ванну і тепер психічно недорозвинута). А ще часто коли забудусь і покладу на столі чось не так, як має бути і мала підходить до столу то теж мороз по шкірі.

[міріам]

NaTa! (1.5.2008, 3:05) писав:

Я наприклад з жахом згадую день коли поклавши малу на ліжку вийшла в аптеку за кашею(їй було приблизно 5-6міс - ще сама не сідала і не повзала, але переверталась з спинки на живіт і навпаки). В квартирі нікого не було, я поклала біля доці скручену ковдру і думала, що все буде гаразд, а вернувшись хвилин за 10 з порога почула плач... навіть не плач, а писк (ще досі мороз по шкірі) Доця лежала на підлозі і так плакала, аж писчала і заходилась. Підозрюю, що вона прокинулась коли я тільки виходила і впавши всі ті 10 хвилин плакала. Мені так соромно за себе. І взагалі коли малій було 3 місяці в поліклініці зустріла сімю з хлопчиком 8 місяців і вони висловились, що він багато падав, а я ніяк не могла зрозуміти, як це багато падав? А потім коли мала впала перший раз мій коханий сказав, що думав, що то тільки в алкоголіків діти падають. В нас Богу дякувати все гаразд, ростем здорові і життєрадісні, от тільки маму мучає сумління. Тішить лише, що все гаразд, буває і гірше (в одної жінки мала впала в ванну і тепер психічно недорозвинута). А ще часто коли забудусь і покладу на столі чось не так, як має бути і мала підходить до столу то теж мороз по шкірі.

Я Вас чудово розумію!!! В мене теж таке було,перелякалась мало не до смерті.Правда у нас ліжко не високе і падати було не дуже далеко,але від чоловіка вислухала: яка я погана мама ,як не догледіла малого і взагалі чим це я займаюсь цілий день.А я несподівалась ,що таке може трапитись.Тепер боюсь всього: щоб не захлиснувся коли пє, шоб не подавився коли їсть ,щоб іграшкою не поранився.Одним словом - фобія.Ви теж себе не картайте, адже любите свою крихітку(у випадку якщо сумління раптом перемагатиме я готова Вас підримати на всі 100 бо також їсть мене цей хробачок).

[Татусечка]

А я вас і розумію і нерозумію водночас. Еу хто вам казав що діток можна класти на кроваті? Здається ще в пологовому будинку про таке йшлась мова ніколи не залишайте дитинку на кроваті, пеленальному столику та у ванні саму ... Хоча я не краща, так як ми живемо самі і нема кому доглянути малих, то їм частенько доводиться залишитись одним.В мене бабуся лежала в лікарні в тяжкому стані, а лізі було десь місяці 3 то я її покормлю і в кроватку, а насті мультик..кажу я в лікарню через пару годинок буду їжа та вода на кухні .... і... скрипя душею уходила Прийду переодягну накормлю і знову незнаю що вони там робили та плачу і сліз ніколи не чула по приходу, Настя біла хорошею нянею в свої 2.5 Вона і зараз така, та я вже менше їх залишаю, бо Ліза велечезна непосида

[міріам]

Мені в нашому полоновому взагалі нічого не пояснювали(наприклад , як годувати,переодягати....)Вручили синочка ,а ти собі здогадуйся ,що робити .Це вже потім я почала муштрувати купу літератури ,щоб дізнатись навіть самі елементарні речі.

[PaNtera]

А мене один раз тільки так мучило сумління, просто жах - я малого наказала бо він вередував сильно і не хотів снідати.. Посадила його в ліжечко, щоб він осмислив так би мовити, свою поведінку. А у нього вередування було через те, що зубик ліз, ввечері побачила... Отак, нізащо сонечко моє наплакалось, самотнє, в ліжечку (((( Зараз згадую, аж сльози на очах. ((

[NaTa!]

Ви напевно подумаєте, що я горе мама, але речі за які соромно перед власною дитиною в мене бувають часто. Я наприклад вже кілька разів поцарапала свою дитину і то при відсутності великих манікюрів. А ще вкусила... вона мені давала по своїй щедрості пряник, який був трохи твердий а я вкусила її за пальчик А ще недавно невстигла вирвати її ручку від хлопчика на 5 місяців старшого, який кусається і через те, що це було в мене на очах мене теж мучить сумління. Чи то я така безлаберна чи така нерішуча. Я ніби розумію, що мала-це скарб,а в мене обовязок оберігати її, але не завжди так получається

[Степ]

А в мене дуже самостійний хлопчик, любить гратися самостійно. То ж я частенько цим користуюсь, а потім мучуся, що мало уваги приділяю синові. Страшно, що коли виросте, ще менше потребуватиме мене.

[ansi]

А у мене, що згадується одразу, було таке: дитина гралася на підлозі, вже ходила і т.п., а я щось зашивала голкою, і слідкувала уважно... Але тут на хвилину вийшла, повернулася, голки немає... Я трохи не зомліла. Почала шукати, а у самій в голові наче молоти били, яка ж я дурепа... З!ясувалося потім, що я таки виходячи поклала її повище, на шафку, спеціально подалі, машинально
.. Але потім, наче відрізало пам"ять від переліку :(

І другий момент. біли на кухні. Вона намагалася стояти на стульчику, біля стола, я їй намагалася перешкодити. Вона пручалася. І в якийсь момент я намагаючись підсунути стул ближче до столу, щоб вона хоча б сама трималася за нього, взяла стул лбома руками і посунула, а її при цьому не триала і вона якось змахнула руками і брик... падає назад, між стулом і підвіконням на підлогу, на кафельну плитку і стукається головою...
Вона й досі показує, де вона впала і як вдарилася..
А я так і не змогла своїм зізнатися, що це не вона сама, а я "допомогла"...Так соромно...

[Ванілька]

І в мене таке є. Аж до болю совість гризе. Одного разу я поклала малу на дивані і поки обернула голову, то вона встигла впасти :( А ще недавно я несла гарячу кашку, мала шарпнула мене, тарілка пеерхилилась.... :((( І ми обидві обпеклись. Слава Богу, в малої зажило все швидко, а в мене до тепер рука червона. А винна я, тому що НЕ МОЖНА нести тарілку над головкою дитини.

[Галочка]

Одного разу Настя помагала мені прибирати,вона любить речі ставити на місце,ну словом відчуває себе дуже потрібною.І коли я подала чергову річ Настя коли йшла зашпорталась і впала , вдарилась до самого гострого кутика плінтуса,текла кров і на тому місці до тепер є міліметрова цяточка.Це бачив наш тато,звичайно я була виновата,але мені не треба було це казати , я себе ітак довго мучила.
А коли була маленька теж падала з ліжка.
Зараз я себе картаю , що не догляділа і Настя застудилась.Ось така не зразкова мати.

[Натусiк]

З маленькою поки що таких н*юанс1в не було(ттттттттт), а от з старшою(минуло 14рок1в) я дос1 не можу себе пробачити.Я залишила на стол1 сво1 таблетки в1д алерг11 1 пом1тила це коли 1х вже не було.Дал1 швидка,промивання шлунку, докори з ус1х стор1н 1 сама себе чуть не з1ла , але слава Богу все минулося,а коти дос1 шкребуть у душ1.
П. С.Д1вчата ховайте як найдал1 в1д свое1 малеч1 мед.препарати

[Оленка2008]

В мене часті докори сумління через те,що я мало часу приділяю дітям :(
Тобто ми майже завжди разом,але хатні справи відбирають дуже багато часу. Потім прогулянки, а займатись немає коли. Так і не знаю як розвивати цих дітей??? Слухати книжки малий не любить, рахувати не хоче :( тільки б мяч копав
Дуже ячерез це переживаю.
А з ліжка вони в мене теж падали ,але це було давно і я вже не дуже цим переймаюсь

[Кицелапотуля]

Постоянно совесть мучает. И на разном этапе роста и развития по разному поводу. И с дивана мы падали, и простужались( всегда кажется, что по моей вине), и даже ручку об утюг обожгли ( вот тогда-то выли оба, и неизвестно, кто горьче и громче) - помагал мне . А последнее угрызение это по поводу внимания, которое кажется совсем ничтожным. А еще давит реклама до слез "Тату, а чому ви мене купили, якщо з1 мною не розмовляэте?"

[Світланkа]

Мучить, за те що мало приділяю дитині уваги. І за те, що коли є вільний час,то не проводжу його з дитиною,а вічно знайду собі якесь діло. А мале в цей час грається саме. Я ВИПРАВЛЮСЬ!

[MAECTP0]

пам'ятаю як в росок ми ходили в Стртйський парк до лебедiв. Там годували ïх травичкою. Малюку було цiкаво й лячно, тодi я взяв його ручку в свою й годували разом. Все було добре й подобалось. Але потiм лебiдь не розрахував й схопив малого за пальчик й шарпнув. Данилко навiть не вiдразу зрозумiв а потiм заплакав. На пальчику був синець. Все минулось але до сих пiр мобi важко вибачити. Тодi, була б сокира, то вiдрубав би собi руку, здайеться.
Одного разу, був сильний дощ. Добiгли до автiвки (вдвох) й малий почав, як менi здалось, вередувати, я нпгримав на нього бо й сам був не в дусi. Того дня зранку вi в дома щось еоники показував. Потiм аичаилось що йому було незручно - ножку корч зловив чи що... Потiм, вийшов щоб малого не лякати й натовк себе по чолi кулаком й довго в малого просив пробачення, гладив й цьомав щiчки.

А от зараз, замiсть того щоб придiлити йому увагу, форумчаюсь на знак солiдарностi, щоб Вашим дiтям не було образливо через брак уваги. ;)

Йду з ним в щось пограю.

[Time Out]

І я малим приділяю не так багато уваги, як хотілося б. В Женька, як малий прилипала, ходить за мною хвостиком, навіть у туалет. Так іноді хочеться просто побути самою!
А ще іноді перепадає їм ні за що, особливо Павлику. А він же хороший хлопчик, і няньчиться з малим, і допомагає мені. Буває налаю, а потім так соромно стає. Обніму, поцілую. А діти, вони є багато пробачають батькам, практично все.
Ось такі ми всі неідеальні.

[Мар'яночка]

Мене також часто гризе сумління... Малий падав пару раз з дивана, пару раз з ліжка. З дивана траплялося під час гри, а от з ліжка- зранку, я міцно спала, а він якось в сні переліз через подушки і гепнувся головою на землю, добре тільки що килим є, то може не так боліло, хоча плакав довго. А раз він був дуже капризний, то я на нього накричала, він плакав, аж потім до мене дійшло подивитися чи може він покакав, так і було, то мені потім соромно було...
А вчора купала його, то зайшов йому в очко шампунь, то він так жалібно і довго плакав, а я себе винною почувала і також розплакалась.

[mary]

Муки сумління - якщо вони є значить ми не жорстрокі і не безвідповідальні.
Але жити з цими муками - ох і мука.
Я страждаю цим почуттям доволі давно. Адже працювати почала ще коли доні не виповнилося й двох місяців, тож постійно відчуваю що позбавляю через цю роботу свого сонечка уваги. А вона така мамина, так любить помазатись....
Важко й через те, що часто сварю її. Вона надзвичайно непосидюча і на все має свою думку і відстоюватиме її докінця. Для всього в неї є свій порядок... А в мене ніколи не вистачає часу і фантазії для того, щоб пояснити їй інші наслідки, причини і обставини, чому так не варто робити.
Словом я почуваюся жахливою мамою.

[Соня]

Ох як мене совість мучить, вчора були у лікаря сказали, що хворіємо рахітом 2-ї степені. Я то знаю що все те лікується. І випадок в нас далеко не найгірший, але ж чому я така дурна довела до того??? Чому так мало із ним гуляла, чому не їла овочів та фруктів?????? Ні про що інше думати не можу....