[Foxy]

В мене питання до психологів, якщо є на форумі, допоможіть! Мій син, 4 роки, відвідує садок(все почалось ще до садку), переймається різними неприємностями до сліз. Ми практично ніколи не сварили його, в усьому підтримуємо і допомагаємо. Це надзвичайно добра і щира дитина. Мали проблеми з розвитком мовлення. Коли стається якась дурниця - розсипалась в садочку каша, розбилась ялинкова іграшка, зламалось дерево в подвір"ї під час буревію - починає щиро і трагічно плакати. І я точно знаю, що іншої причини нема. Чому він так переживає?..В садочку порадили звернутися до психолога...

[chemna]

подивіться тут ще, може хтось вам щось порадить: http://www.malecha.org.ua/forum/index.php?...4160&st=120

Повідомлення відредаговано chemna: 25 березень 2010 - 14:38

[Наташа М]

Foxy, моя донечка також дуже чуйна дитина. Вона в садочку у вихователів випросила всі найнещасніші (потрьопані) іграшки з великими "сумними очима". Вихователі дуже дивувались, бо інші діти на ці іграшки й уваги не звертали. В макдональдсі завжди вибирала також сумні на вигляд іграшки. Будь-яке відвищення голосу і відразу був плач. Особливо болісно сприймала неправедливість по відношенню до себе. Зараз ми трошки подорослішали і в неї це вже не так гостро проявляється. Вона залишилась такою ж доброю, відкритою і чутливою дитиною, але стало менше сліз. Думаю, Ваш синочок також з часом переросте це. А зараз йому потрібно всіма способами додавати впевненості.

[Тальянка]

Часто буває так, що це може бути причиною особливості темпераменту. з досвіду роботи з дітьми, можу сказати, що діти, які мали проблеми з мовленням можуть бути більш вразливішими та чуттєвішими і часто сором язливими.

Можете вдома встановити "правило хороших новин" -- розповідати за обідом чи ще в якись час, що хорошого сталося (наприклад в садочку); якщо можливо, покажіть позитивні сторони, того що сталося; додавайте постійно впевненості синочкові, підбадьорюйте. поспостерігайте за своїми реакціями на негаразди, що вам допомагає з ними впоратись, можливо це допоможе і Вашій дитині. Поміняйтесь місцями(наприклад, коли дитина повинна заспокоїти Вас, і Ви побачите, що для неї важливо), головне не перестаратись, все повинно бути в легкій ігровій формі.
є багато ігор на роботу з емоціями , можете займатись ними самі, або ж звернутися до психолога. якщо знайду цікавий сайт з такими іграми дам знати, бо покищо все маю в друкованому вигляді. памам ятайте, що Ваша дитина індивідуальна, Ви, мабуть і самі про це знаєте.

[Ляля200]

Foxy (25.3.2010, 14:22) писав:

В мене питання до психологів, якщо є на форумі, допоможіть! Мій син, 4 роки, відвідує садок(все почалось ще до садку), переймається різними неприємностями до сліз. Ми практично ніколи не сварили його, в усьому підтримуємо і допомагаємо. Це надзвичайно добра і щира дитина. Мали проблеми з розвитком мовлення. Коли стається якась дурниця - розсипалась в садочку каша, розбилась ялинкова іграшка, зламалось дерево в подвір"ї під час буревію - починає щиро і трагічно плакати. І я точно знаю, що іншої причини нема. Чому він так переживає?..В садочку порадили звернутися до психолога...

Foxy, Ви, якщо не помиляюсь, самі є працівником спеціальної освіти, тож розумієте, що у Вас особлива дитина. Думаю, що у хлопчика лабільна нервова система - от і все. А дещо цікавого можете знайти тут, що правда на російській мові.

Прихований текст

http://www.defectolog.ru/

Прихований текст

http://logopedia.com.ua/

тут на українській.

[Foxy]

Ну, я лише почала вчитись, про психлогію ще й слова не чула. Звісно ж, я знаю, як знайти в неті і знаю, що треба прочитати. Але часу зовсім нема, треба вчити основи неврології ,і ще дуже-дуже багато всього...І пра
цювати. Тому задаю такі питання, можливо хтось стикався і видасть стислу відповідь.

Повідомлення відредаговано Foxy: 26 березень 2010 - 20:18

[Ляля200]

Foxy, та в мене й в самої росте вразлива дівчинка... Переживає за кожну помилку і дрібницю, якщо щось не вивчила, а завтра в школу, то справжня трагедія. Дуже, як то кажуть, "ранимая девочка". Але я знаю, що це і моя помилка, як матері...хоч сама начитаний психолог.

[ясочка]

У мене такий старший син був. Міг ридати, бо ненароком розбив чашку, при тому що його ніхто ніколи не сварив. Ми йому як мантру повторювали "все буде гаразд", "це дрібниці, не варті уваги", "згадай як ти плакав через... - а тепер , коли минув час, що ти про це думаєш?"... Зараз йому 16 - добрий, поступливий, але набагато спокійніше ставиться до всяких дрібних неприємностей.

[Премудрість]

Не знаю чи справді це аж така проблема,думаю більша проблема у дітей,які сміються,коли комусь боляче ,впав чи вдарився,а при якихось таких втратах байдуже кажуть,що нічого не сталося.А взагалі діти такі речі переростають,просто не треба заважати дорослішати,це все процес становлення психіки і прихвичаювання до навколишніх ситуацій.

[Ясна]

Цитата

давайте применим это правило к типичной жизненной ситуации. Начнем со взрослых, а потом перейдем к малышам.

Вы потеряли сумку и жутко расстроились, поскольку в ней были важные бумаги, над которыми вы работали две недели. Если начальник об этом узнает, вы останетесь без работы. Всхлипывая, вы рассказываете о происшедшем другу, однако тот прерывает вас и заключает в крепкие объятия: "Ну-ну, все в порядке! Не волнуйся, напишешь другой отчет. Я люблю тебя, что бы ни случилось. Эй, хочешь расскажу кое-что смешное, обхохочешься. Послушай, что со мной приключилось вчера".

Что вы чувствуете? Хотя друг всего лишь хотел вас утешить, такая реакция вас, вероятно, заденет и обидит. И вы расстроитесь еще больше! Вашему другу стоило бы выслушать вас внимательно, время от времени демонстрируя, что он понимает ваши чувства, и только потом предложить какое-то решение и утешение.

Давайте воспроизведем разговор заново и представим, как бы вы себя чувствовали, если бы собеседник внимательно выслушал вас и озвучил ваши чувства, прежде чем выражать свое мнение.

- Я оставил его в ресторане на стуле!
- О нет!
- А мой начальник такой несдержанный! Опять будет на меня орать!
- Понятно, что ты расстроился.
- Да я трудился над этим отчетом две недели!
- О нет! Столько усилий!
- Спасибо, что дал мне излить душу. Как-нибудь переживу.
- Ты ведь знаешь, я всегда рядом. Чем я могу тебе помочь? Могу я тебя обнять? Я говорил тебе, что со мной вчера приключилось? Может, тебя это чуток подбодрит...

Когда мы находимся в расстроенных чувствах, то хотим, чтобы нас выслушали и пожалели! Дельные советы - это, разумеется, хорошо, но в кризисных ситуациях большинство из нас нуждается совсем не в них.

Цитата

Разговаривая с малышами, которые находятся в расстроенных чувствах, мы проявляем такое нетерпение. Мы пытаемся подавить протесты детей (разумны они или нет) замечаниями вроде: "Уймись", "Перестань" или "Не сейчас".

Мы отмахиваемся от них, оправдываясь тем, что заняты или хотим как лучше. Однако это не дает нам права прерывать ребенка, когда наступает "его очередь" говорить! Мы не хотим вести себя грубо и неуважительно, однако именно так и поступаем.

Вот некоторые фразы, с помощью которых мы "нарушаем очередь" и перебиваем излияния малыша:

Объяснения: "Видишь, милая? В шкафу нет никаких чудовищ".
Отрицание чувств: "Да ладно, все не так уж плохо. Тебе совсем не больно".
Отвлечение внимания: "Давай-ка посмотрим эту книжку".
Игнорирование: поворачиваетесь спиной и уходите.
Вопросы: "Почему он тебя ударил?"
Угрозы: "Сейчас же прекрати или отправишься в угол".
Утешение: "Не плачь, все хорошо. Папа с тобой".

все эти ответы имеют право на существование, но в свое время - пока не подойдет ваша очередь! Фермеры сперва пашут, а уж потом сажают. Так и родители: сперва они должны терпеливо и с пониманием принять и озвучить чувства малыша, а уж потом делать свой шаг.

http://www.malecha.org.ua/forum/index.php?...st&p=959249