[Чайка]

Мому чоловікові 28 квітня "стукнуло" 30 років. Він дуже засмутився, і каже що вже старий, а донечка ще така маленька. А я замість того щоб якось його підтримати взяла і ляпнула, як жарт звичайно: Що коли мені буде 30 років, то Ліночка піде у 2 клас. У нас з чоловіком майже 8 років різниця і я зовсім про це не шкодую. Совість мене гризе і досі. Як на Вашу думку, коли приходить старість і як її варто сприймати?

[Щасливий татусь]

Чайка (30.4.2008, 6:16) писав:

Мому чоловікові 28 квітня "стукнуло" 30 років. Він дуже засмутився, і каже що вже старий, а донечка ще така маленька. А я замість того щоб якось його підтримати взяла і ляпнула, як жарт звичайно: Що коли мені буде 30 років, то Ліночка піде у 2 клас. У нас з чоловіком майже 8 років різниця і я зовсім про це не шкодую. Совість мене гризе і досі. Як на Вашу думку, коли приходить старість і як її варто сприймати?

Відчуття старості ситуативне! В такі моменти людина схильна порівнювати свій вік і свої досягнення в роботі і сімї. Деколи це не дуже тішить, в залежності від потреб і планів. Але вже наступного дня це відчуття проходить само-собою. І ми знову продовжуємо жити. Я не думаю, що варто вам щось роботи, чи казати чоловікові в даній ситуації. Хоча жартома в певних ситуаціях можна ненавязливо щось про оооогого якого молодого щось і сказати, зробити йому компліментик! Бо тридцять, то ще далеко не старість.

[Teтянка]

Чайка (30.4.2008, 7:16) писав:

Мому чоловікові 28 квітня "стукнуло" 30 років. Він дуже засмутився, і каже що вже старий, а донечка ще така маленька. А я замість того щоб якось його підтримати взяла і ляпнула, як жарт звичайно: Що коли мені буде 30 років, то Ліночка піде у 2 клас. У нас з чоловіком майже 8 років різниця і я зовсім про це не шкодую. Совість мене гризе і досі. Як на Вашу думку, коли приходить старість і як її варто сприймати?

Тоді мені залишається тільки плакати бо саме 28 квітня мені виповнилось ... аж 35 років І що ж мені тепер робити????
Я жартувала на роботі,що треба було на пенсію йти,а пішла в декрет.

[Татусечка]

Тетянка (30.4.2008, 10:57) писав:

Тоді мені залишається тільки плакати бо саме 28 квітня мені виповнилось ... аж 35 років І що ж мені тепер робити????
Я жартувала на роботі,що треба було на пенсію йти,а пішла в декрет.

а я думаю, що то все єрунда. Кожен почувається так як почувається. і ви Тетянка тому приклад. і не тільки ви, а і багато інших. У мене свекруха працює в пологовому будинку то каже що останнім часом побільшало пологів від 30 до 45 років. народжеють навіть такі хто має 20 річних діто живе в першому шлюбі..
Я не боюсь старості, нехай вона буде довгою і безтурбоною. Хочу багато онучат і правнучків, будинок в селі, вишневий сад, як в дитинстві у мене, і хочу бути такою бабулькою як моя збирати у тому саду всіх за столом

[mania4ka]

Я от мрію про татуювання, а як уявила себе старою бабулькою з 5-ма кульчиками в вусі і татуюванням на дупі! А свого чоловіка з палочкою, сивого, зате в гадах, футболці Металіка і пірсінгом в брові! Ой, я лусну!

[Teтянка]

татіка (30.4.2008, 12:03) писав:

а я думаю, що то все єрунда. Кожен почувається так як почувається. і ви Тетянка тому приклад. і не тільки ви, а і багато інших. У мене свекруха працює в пологовому будинку то каже що останнім часом побільшало пологів від 30 до 45 років. народжеють навіть такі хто має 20 річних діто живе в першому шлюбі..
Я не боюсь старості, нехай вона буде довгою і безтурбоною. Хочу багато онучат і правнучків, будинок в селі, вишневий сад, як в дитинстві у мене, і хочу бути такою бабулькою як моя збирати у тому саду всіх за столом

Старість-це не вік! З тим я згодна.Можна бути старим у 20 і молодим у 50-все залежить від внутрішнього стану. Давним-давно я й уявити собі не могла,як це мені виповниться 25. Але прийшов той день-і світ не перевернувся,небо на землю не впало...А зараз мені дуже важко співвіднести свій вік паспортний з віком ,на який себе почуваю.

mania4ka (30.4.2008, 12:18) писав:

Я от мрію про татуювання, а як уявила себе старою бабулькою з 5-ма кульчиками в вусі і татуюванням на дупі! А свого чоловіка з палочкою, сивого, зате в гадах, футболці Металіка і пірсінгом в брові! Ой, я лусну!

А я собі колись "подарувала" татуювання.Але місце вибрала таке,що бабульки не показують На лопатці...Я й сама його не бачу,але чоловік каже ,що майже зійшло.Видно ледь-ледь контур,мабуть неглибоко наколола майстриня.Це мене тішить...

[Татусечка]

Тетянка (30.4.2008, 11:24) писав:

Старість-це не вік! З тим я згодна.Можна бути старим у 20 і молодим у 50-все залежить від внутрішнього стану. Давним-давно я й уявити собі не могла,як це мені виповниться 25. Але прийшов той день-і світ не перевернувся,небо на землю не впало...А зараз мені дуже важко співвіднести свій вік паспортний з віком ,на який себе почуваю.

не ловіть той паспортний вік, так буде краще. І взагалфі забудьте скільки вам років. Я взагалі не розумію навіщо створене це мірило років Без нього так класно Я доречі ніяковію перед запитанням скільки мені повних років, бо довго споминаю , а скількиж мені і так кожного разу

[Щасливий татусь]

Як на мене, то вік - це наймеше чим ми маємо перейматися в цьому житті! Просто живіть, живіть нині, а не завтра

[Антік]

А от я дуже боюся старості. З усім люди боряться: зі згубними звичками, із зайвою вагою, з проблемною шкірою... і т.п. Але ще ніхто не зміг поремогти старість.
Час - це єдине, мабуть, що нам не підвладне і від нас не залежить...
Але не варто засмучуватись... треба цінувати кожен прожитий день життя

[Tasia]

Antic, не засмучуйтеся так :) Хтось із англійських письменників сказав, що жінка красиво старіє в оточенні дітей, онуків, чоловіка... У Вас скоро буде дитинка і онуки теж будуть...
Я вважаю, що щось в цьому є, і страшна старість беззмістовна, коли людина не має куди себе подіти і чим зайняти, а коли вона відчуває свою потрібність (найчастіше для дітей-онуків, але може бути і для учнів, чи для друзів чи творчості, зрештою), то чого ж боятися? Вона просто працює чи спілкується на іншому рівні, не такому активному.

[Уляля]

А я ... Не те, щоб боюся... Просто важко дуже уявити себе у старості, особливо лякають численні старечі хвороби...
Моєму чоловікові 32, він теж каже, що старий, але встиг багато(троє синів, дерев насаджав, дім побудував і кар`єра суперово просувається), тому нема про що шкодувати...

[Masik]

Тетянка (30.4.2008, 11:24) писав:

Старість-це не вік! З тим я згодна.Можна бути старим у 20 і молодим у 50-все залежить від внутрішнього стану. Давним-давно я й уявити собі не могла,як це мені виповниться 25. Але прийшов той день-і світ не перевернувся,небо на землю не впало...А зараз мені дуже важко співвіднести свій вік паспортний з віком ,на який себе почуваю.

От, прямо в точку Ми інколи сидимо, говоримо з подружками і абсолютно не здається, що ми з часом міняємося. Є сімя, є діти, а в душі... десь себе почуваєш ще студенткою :D
А взагалі старості зовсім не боюся. Все має йти своєю чергою. Та й бійся не бійся, а до молодості таки не йде. Просто на старості хочеться бути поруч з чоловіком і тішитися дітьми, внуками і , дай Боже, правнуками

Користувач подумав і додав через 5 хв.:
Ой, ще собі нагадала. Сестра чоловіка (14 р.) каже до нього: "Скільки тобі буде? 25? Ого, який ти вже старий". А якось приїхала моя сестра (теж 14 р.): "Я тільки туда і назад". Я питаю: "Та куда так спішиш? Зайди на хвилинку". А вона мені: ""Не можу. Молодість, розумієш???". Їм то ще здається, що до 25-ти так далеко...

[ирис]

Мабудь старість тоді приходить коли ми її згадуемо. Я старості не боюся бо в старості я з внучатами буду ходити їсти морозиво, чи палити костри в лісі (якщо шаленій бабусі дозволять), живемо один раз треба насолоджуватись різними етапами нашого життя. А ще кажуть на скільки років себе почуваеш в душі на стільки і виглядаеш.

[Емма]

mania4ka (30.4.2008, 11:18) писав:

Я от мрію про татуювання, а як уявила себе старою бабулькою з 5-ма кульчиками в вусі і татуюванням на дупі! А свого чоловіка з палочкою, сивого, зате в гадах, футболці Металіка і пірсінгом в брові! Ой, я лусну!

Супер і такі ж внучата ...... з таким позитивом і старість в радість

Користувач подумав і додав через 8 хв.:
Тетянка правду каже - можна бути старим в 20 і молодим душею в 70 . Єдине, що трохи тривожить це ті болячки старечі..... Моя бабуся покійна колись казала - отак оглянуся в минуле - ніби сторінку перегорнув, таке життя швидкоплинне.... Але з Богом і старість щаслива увінчана внуками, повагою, здобутками...

[Даша_]

А я очень боюсь старости. Боюсь стать зависимой от кого то, быть кому то в тягость и быть одинокой. Было бы хорошо стареть по годам, но физически не увядать.

[Коліжанка]

Я раніше дуже боялася, але коли боїшся, що тобі буде тридцять, і воно наступило..і нічого страшного не сталося -з мене ще пісок не сиплеться. Ще на якихсь вечірках прихильники знаходяться :D . То я так думаю, нічого страшного. Страшно старіти, коли б у мене не було родини, сімї, а так тепер мрію коли мені буде десь 40, щоб на випускному малого вже погуляти.

Якщо чесно, то ще з 18 р захоплювалася жінками, яким 30. Такі вони виглядали впевнені, доглянуті( тепер я знаю чому, бо вже мусиш за собою дивитися більше) такі розумні і все у них так ладненько виходило....

Жила я колись на кв в однієї жіночки,, їй було60 р, в Одесі. Вона в молодості була дуже гарна, то почуття власної гідності залишилося, хоча ваг у набрала більше 100 кг, важко пересувалася по кв. От дітей не мала, шкода.
З кв виходила вона рідко, жила вже багато років без чоловіка. Так от, їй 60 років і вона мене в 18 просила трубку піднімати, бо їй бувший чоловік надзвонював і в коханні признавався, я тільки й чула, что передай тете Жене. чтоя ее люблю ( у нього була 35 річна дружина). То двері не відкривала, бо сусід спокою не давав і теж мені казав, передай Жене, что я ее люблю. Кавалерів у неї було хоч відбавляй. І тоді я подумала, що вік не збережеш, а от свою ізюминку і індивідуальність ми зберегти зможемо завжди!

[zajka]

Я майже не думаю про старість. Це так далеко - так здається зараз. Крім того, і це, мабуть, головне, мені хочеться стільки встигнути зараз, поки є час, поки є можливість, нагода, що просто ніколи думати про старість. Все відносне. Зараз мені 30, і я згадую, як колись, у 17, мені видавалися далекими мої мабутні 25, я не уявляла тоді - як то мені буде 25 років (!). А у 25 здавалося, що 30 - це тааакий етап, після якого не знати що...Ну, от і 30 - а у душі відчуваю себе на 22-23. Так, мені вже не 17 і не 25, але я щаслива зовсім по-іншому, ніж у тому віці. Я смакую свої 30 років. Я чекаю, якою я буду в 40, про 50, 60 поки що не думаю...прийде час і все станеться, так як має бути. Треба жити сьогодні і не боятись старості, бо так все життя промайне.
А щодо страху залишитись одинокою і нікому не потрібною - багато в моїх руках саме зараз. Багато залежить від того, скільки я народжу дітей, якими я їх виховаю, чим буде наповнене моє життя, які у мене цінності. Розумію, що все може несподівано змінитись в один момент, але на цьому світі, де навколо стільки різних людей і стільки різних занять, важко залишатися одиноким - хіба тільки сам цього хочеш.
Прочитала попередній пост і згадала, як колись жила на квартирі у жіночки, якій було 82 роки. Вона майже не виходила з квартири, але її життя було таким повним! Вона постійно робила манікюр, масажі, цікавилась всіма новинками - і в моді, в техніці, і в косметиці. Могла мене запитати, чого я не зміню свою зачіску. Ми купували для неї жіночі журнали і вона їх із задоволенням читала. Її ровесників вже не було в живих, єдина донька жила в іншій державі. Але моя Ольга Іванівна згадувала своє прожите життя, молоді і зрілі роки, розповідала нам, своїм квартиранткам, і при цьому вся світилась. Думаю, в її роках і становищі хтось інший був би страшенно пригнічений, а може й в депресії, але вона насолоджувалася прожитими днями...так що багато залежить від нашого ставлення до подій і ситуацій.

[Масянічка]

Ой, дівчатка тем таку підняли! я поки не перечитала, що ви тут понаписували, навіть не задумувалася про старість Тай не буду задумуватися, нехай все йде своїм чередом!

[MoonRise]

Я колись як бачила жінку чи дівчину, якій 30 років, то думала вона така стара ого-ого.... сама правда була в старших класах школи... а зараз зовсім по-іншому споглядаю на роки, і мені здається, що навпаки з кожним роком все молодшаю... :D а якщо чесно, то скажу, що в кожному віці є свої прерогативи, плюси і мінуси... і я щаслива на даний момент, що життя тільки розпочинається, одним словом жити і радіти... а старості нам нікому не оминути... а потрібно прийняти її з належністю, головне прожити життя якнайкраще, щоб можна було своїм дітям, внукам і правнукам розповідати...і радіти з ними, що вони біля мене чи нас...

[Mysterious]

мені в 17 років здавалося,що жінки в 25,то вже старухи,мусять всі мати дітей і чоловіків, а якщо ще до того часу не одружені-то вже капець! а зараз дівчата віту 17-18р. здаються мені просто малолетками,які ще мало що в житті розуміють. Я стараюсь насолоджуватись кожним своїм віком і старості зовсім не боюсь. В кожному віці є свої переваги. Зараз мані в мої 23 комфортно бути мамою маленької принцески,і мені здається,що все саме цікаве і найкраще у мене ще попереду. От моя мама в 49 чудово виглядає, одягає такі речі,що багато її ровесників не змогли б, і каже,що почуває себе молодою,а коли бавить внучку каже до неї доця.