[Time Out]

Мене цікавить таке питання: де ви познайомилися зі своїми половинками? Іноді бувають такі історії, що прост о романи можна писати.
Наприклад, одна моя подруга познайомилася з майбутнім чоловіком, коли він, студент, підробляв сантехніком і прийшов до нас на виклик. Ми жили з нею в гуртожитку в одному блоці.
Я теж познайомилася з чоловіком на День студента у знайомих хлопців. Ми з ним жили в одному гуртожитку, на одному поверсі, тільки в різних кінцях коридору.
Ще одна моя подруга познайомилася з майбутнім чоловіком у маршрутці, вона їхала на зустріч до мене. Потім вони почали зустрічатися і її чоловік навіть приносив мені шампанське, яке ми втрьох і випили, тому що подруга мала інші плани і тільки слово, яке вона мені дала, змусило її сісти в маршрутку і приїхати в Київ.
Цікаво, які ваші історії чи історії ваших знайомих?

[Тарасовамама]

Унас - банальна історія - службовий роман. Ми на роботі познайомились.

[denysko]

Наша історія така. Моя двоюрідна сестра та його двоюрідний брат одружились. У них народився синочок і ми мали бути за хресних. За день до хрестин я вперше зустріла свого чоловіка . Спершу нічого особливого . Я тоді і подумати не могла,що це моя друга половинка, адже мені тоді було лише 15 років . За 4 місяці ми почали зустрічатись , а через 3,5 роки одружились.

[Щасливий татусь]

Так сі стало, що ми, познайомилися на роботі! Мало того ми в один день, а саме на день журналіста, яке святкують 6 червня, ми прийшли влаштовуватися в одну редакцію газети. А вже 10 січня почали зустрічатися, а вже наприкінці січня вирішили, одружуватися десь в середині вересня. Так і сталося, але від чеврня до січня з нами такеееееее було, що цього б вистачило на 500 сторінкову книгу.
Про це навіть щоб коротко розказати потрібно вагон часу. Ну але то уже історія, що було то минуло, а зараз ми разом і щонайголовніше нашій донечці уже 1,2 року.

[Татусечка]

Смішно, але не банально, ми теж познайомились на роботі Чоловік був мені підзвітним, а коли його стажирували то говорили, що до мене краще не підходити з дурними питаннями і не зробленою до кінця і правильно роботою Він не повірив їм ...і ...в нас получилось ДВІЙКО ЧАРІВНИХ ДІТОК
Зараз в нас запитують, як мол так вийшло, що ви зійшлись? Ви здавалися такими різними...

[Щасливий татусь]

татіка (24.4.2008, 7:50) писав:

Смішно, але не банально, ми теж познайомились на роботі Чоловік був мені підзвітним, а коли його стажирували то говорили, що до мене краще не підходити з дурними питаннями і не зробленою до кінця і правильно роботою Він не повірив їм ...і ...в нас получилось ДВІЙКО ЧАРІВНИХ ДІТОК
Зараз в нас запитують, як мол так вийшло, що ви зійшлись? Ви здавалися такими різними...

+ і - притягуються!

[Татусечка]

Щасливий татусь (24.4.2008, 7:54) писав:

+ і - притягуються!

По всім законам так і є :D Та я рада, що так вийшло, бо це значить, що ми як енерджайзери працюєм в одному ритмі і на одну справу. Дай боже щоб так було у всіх і завжди

[Time Out]

татіка (24.4.2008, 8:50) писав:

Смішно, але не банально, ми теж познайомились на роботі Чоловік був мені підзвітним, а коли його стажирували то говорили, що до мене краще не підходити з дурними питаннями і не зробленою до кінця і правильно роботою Він не повірив їм ...і ...в нас получилось ДВІЙКО ЧАРІВНИХ ДІТОК
Зараз в нас запитують, як мол так вийшло, що ви зійшлись? Ви здавалися такими різними...

Правду ж казали, краще не підходити з дурними запитаннями. А тепер на все життя .
А якщо серйозно, молодці.

[PaNtera]

А я з подружкою поїхала до Львова на екскурсію)
Мій один знайомий їхав у відрядження і щоб двоє чарівних киянок не тинялись по Львову самі дав нам в екскурсоводи свого кращого друга))
І так якось вийшло, що той кращий друг закохався в мене з першого погляду на вокзалі... Я була шокована, коли на весіллі попросили описати нашу першу зустріч і він у найдрібніших деталях описав моє вбрання. Далі почалась переписка, телефонні розмови кілометрові...
Потім було запрошення святкувати Новий рік у Львові, потім ціла купа зустрічей-вокзалів щовихідних... і 1 квітня мені було запропоновано вийти заміж )

[Щасливий татусь]

PaNtera (24.4.2008, 8:42) писав:

А я з подружкою поїхала до Львова на екскурсію)
Мій один знайомий їхав у відрядження і щоб двоє чарівних киянок не тинялись по Львову самі дав нам в екскурсоводи свого кращого друга))
І так якось вийшло, що той кращий друг закохався в мене з першого погляду на вокзалі... Я була шокована, коли на весіллі попросили описати нашу першу зустріч і він у найдрібніших деталях описав моє вбрання. Далі почалась переписка, телефонні розмови кілометрові...
Потім було запрошення святкувати Новий рік у Львові, потім ціла купа зустрічей-вокзалів щовихідних... і 1 квітня мені було запропоновано вийти заміж )

Цікавий день для пропнування! Може він здуру пожартував, а ви погодилися?

[OOksana]

Ми познайомилися на ДЕНЬ МІСТА. Цікаво те, що жили ми в одному рацоні, в сусідніх будинках, а познайомилися в центрі Львова серед великої кількості людей.

[Юлія]

Якось зібралися ми з одногрупником поїхати подивитися палац коштовностей (це було 9-го жовтня), нам на історії порадили це зробити... ну не буду описувати саму прогулянку, але не можу не написати, як до мене підійшов один монах (це на території Лаври було, ми в печери хотіли, але було пізно) і попросив одягнути кофту, а була в шоці, бо ніякого живота на видно було, нічого такого, звичайні штани і кофта, ну декольте було, але нормальне, я не прихильник відвертих нарядів, так що я ледь не збила з праведного шляху поважного чоловіка, хоча там були дівчата в таких коротких спідницях, і з голими животами, що дивно, що на них нічого не хотіли одягнути... повернулися ми ввечері, і вирішили з одногрупниками зробити лабораторку на понеділок, це було в гуртожитку, засиділися, звичайно, тут в гості до Жені забіг мій майбутній чоловік, повідомити, що там якийся літак збили... потім всі дружно пішли мене проводжати, там також ціла епопея трапилася, може, пізніше напишу, але потрапити додому я не змогла, ми проморгали останній автобус... потім ми не бачилися місяць, я й забула про нього, та на дні народження іншого мого одногрупника ми знов побачилися (як виявилося, він просив його щоб я точно там була)... він дуже гарно залицявся, якось я сказала, що хочу вперше кохатися з католицьким священником (не дарма монах бачив в мені спокусу ), ну то я пожартувала, якраз тоді "Поющие в терновнике" перечитувала... так він десь притарабанив грамоту, що то він і є... з печатками, все як годиться, ще б у нотаріуса завірив, тоді я зрозуміла, що колись ми будемо вдвох... якраз зимова сесія була, а ми замість того, щоб готуватися - бродили по парку і не могли ніяк розійтися... перше кохання в обох... як згадаю, аж дивно, бо тепер раз на тиждень до магазину вдвох виберемося, кажу може, вийдемо десь, а він каже, що ми вже разом провели час ... яке кохання вбив це клятий побут... про наявність чоловіка нагадують розкидані речі, і туша, яка валяється на дивані за ноутбуком і бурчить про відсутність перспектив на майбутнє... я, бачте, з донечкою, його не радуємо... так шкода мені того, що пройшло і ніколи не повернеться, але так хочеться хоч інколи відчувати, що потрібна коханій людині не для того щоб попрасувати сорочку і щоб прибирати, а як близька людина, хоч інколи добре слово почути...

[mania4ka]

А ми познайомились на сайті знайомств. Я ціле літо підробляла оператором ПК в тата на роботі, більшість часу проводячи на сайтах знайомств, і 2-3 рази на тиждень мала побачення з різними хлопцями. Коли Саня мені написав, я не відповіла, він мені здався малолєткою. Аж якось мені ніхто не писав, мені стало нудно і йому відписала.Десь через тиждень ми зустрілись, при чому, ідучи на побачення, я думала, що то інший Саня, який мені дуже подобався і з яким я переписувалась 2 місяці... А ще на цей день в мене було назначено ще 1 побачення, на яке я вже не пішла... :D Бо він був такий класний, неформальний, з пірсінгом в брові і в футболці Металіка(люблю неформалів!)
Потім було друге побачення на Високому Замку, де я дико хотіла його поцілувати, а він морозився! Він мені тепер весь час підколює, що він це помітив і спеціально втікав від мене. Зате сташенно возмущався, коли я сказала, що коли ми йшли вниз, я спеціально спотикалась і жалілась, що змерзла, щоб він мене обняв і тримав за руку! Цього він тоді не помітив, тому й весь час говорить мені ,які ми жінки підступні!
А ще на одній з перших зустрічей він заявив, що ніколи не жениться! Хе-хе!

[Teтянка]

Це було дуже і дуже давно....А історія ця розказувалась багато-пребагато разів...
Йшов 1993 рік,рік мого двадцятиліття...Я закінчила другий курс інституту і мала проходити практику.Кожен вибирав,куди поїхати на практику сам;подружка вибрала Гурзуф на все літо,а я - Євпаторію на 1,5 місяці.Одна з одногрупниць,що поїхала теж на все літо у Євпаторію, написала мені листа: " Ти будеш жити в кімнаті з конченими дєвками з 4 курсу". Але я була(і лишилася) дуже спокійною і "невозмутимою"людиною і цим не перейнялася,та все ж вирішила для себе,що спілкування з ними буде обмеженим.
І ось перший день у кімнаті з "конченими" :D На щастя,моє ліжко стояло в кутку кімнати,тому я почувалась комфортно,ніби сама по собі. Лежу,читаю книжку.Тут помічаю,що дівки якось "засуетились".Виявилось,що вони підгодовують якихось хлопців з Києва,що відпочивають "дикунами" в палатках біля моря.Логічне мислення підказувало мені очевидне - раз дєвки "кончені",то хлопці-такі самі І ось кульмінація...В кімнату заходить п"ятеро хлопців...Дівчата ввічливо нас знайомлять,при цьому я навіть не встаю з ліжка і книжку з рук не випускаю.Тут треба зробити маленьку поправку: в мене поганий зір,окуляри я не носила,а контактні лінзи не брала з собою на море(бо де б я їх там кип"ятила??а це було необхідним в той час.)Тобто обличчя хлопців для мене так і залишились загадкою,а імена й не намагалась запам"ятати ,бо мене "кончені"не цікавили. Я "ушла в себя" до вечора.А ввечері дєвки ще більше суєтяться-макіяж,зачіски,прикиди Лежу,спостерігаю.Знову завалюють хлопці.Виявляється,що вони йдуть в сусідній профілакторій на танці. І тут до мого ліжка хтось суне,а я слабо пам"ятаю,як його звати.І цей хтось пропонує мені піти з ними. А я була в ситцевому платті-халатику( мама з "Бурди" пошила),то й кажу :"Тільки я переодягатися не буду",а він погодився. Сповзлав я з ліжка і ми пішли на танці.Прийшли,стоїмо.Ні він ,ні я не танцюємо...Хвилин через 10-15 він запропонував звалити звідси,на що я з радістю погодилась,бо мене танці напрягали.І ми пішли гуляти над морем...Зліва-море води,справа-море соняхів...Над нами-зорі....Під ногами-пісок....
З того часу і гуляємо...

[Марикоша]

Тетянка (24.4.2008, 11:40) писав:

.
І ось перший день у кімнаті з "конченими" :D На щастя,моє ліжко стояло в кутку кімнати,тому я почувалась комфортно,ніби сама по собі. Лежу,читаю книжку.Тут помічаю,що дівки якось "засуетились".Виявилось,що вони підгодовують якихось хлопців з Києва,що відпочивають "дикунами" в палатках біля моря.Логічне мислення підказувало мені очевидне - раз дєвки "кончені",то хлопці-такі самі І ось кульмінація...В кімнату заходить п"ятеро хлопців...Дівчата ввічливо нас знайомлять,при цьому я навіть не встаю з ліжка і книжку з рук не випускаю.Тут треба зробити маленьку поправку: в мене поганий зір,окуляри я не носила,а контактні лінзи не брала з собою на море(бо де б я їх там кип"ятила??а це було необхідним в той час.)Тобто обличчя хлопців для мене так і залишились загадкою,а імена й не намагалась запам"ятати ,бо мене "кончені"не цікавили. Я "ушла в себя" до вечора.А ввечері дєвки ще більше суєтяться-макіяж,зачіски,прикиди Лежу,спостерігаю.Знову завалюють хлопці.Виявляється,що вони йдуть в сусідній профілакторій на танці. І тут до мого ліжка хтось суне,а я слабо пам"ятаю,як його звати.І цей хтось пропонує мені піти з ними. А я була в ситцевому платті-халатику( мама з "Бурди" пошила),то й кажу :"Тільки я переодягатися не буду",а він погодився. Сповзлав я з ліжка і ми пішли на танці.Прийшли,стоїмо.Ні він ,ні я не танцюємо...Хвилин через 10-15 він запропонував звалити звідси,на що я з радістю погодилась,бо мене танці напрягали.І ми пішли гуляти над морем...Зліва-море води,справа-море соняхів...Над нами-зорі....Під ногами-пісок....
З того часу і гуляємо...

Тетянка, браво!!!!!!!!!!!!

[Teтянка]

Марикоша (24.4.2008, 12:08) писав:

Тетянка, браво!!!!!!!!!!!!

ДЯКУЮ!!!!

[oksanocka]

У нас теж ду-уже цікава історія.
Літом, два роки назад я пішла працювати у піцерію барменом, щоб не сумувати під час літніх канікул. І от одного разу до мене підійшов знайомитись такий собі нічого хлопчина. Весь такий галантний, купа компліментів. Ну прямо не кавалер, а мрія. Цілий вечір він простояв біля барної стойки, розважав мене. А коли вже прийшов час йти додому він мені каже: "А підемо погуляємо, тим більше у мене сьогодні день народження, тож відмовляти мені не годиться." Ну як не годиться то чому б не піти не прогулятись літнім вечором. І пішли ми...
Але пішли не самі, а з його другом...Тарасом. Й що б ви думали побачивши цього друга я геть забула про ту галантність. Але реально нам не світило нічого. Тарас був якийсь стидливий.
отак відбулась наша перша зустріч. Всього лиш.
Потім через якийсь час ми знову зустрілись. Та й я собі думаю якщо я буду надіятись на перший крок з боку цього стидька, то нічого не буде. От затримавши дихання підходжу я до нього й прошу номер телефону.І, о диво він дав. В той же вечір годиною пізніше ми з ним зізвонились, правда знову ініціатива з мого боку. На другий день ми пішли на перше побачення. А через тиждень вирішили одружитись. Але вже цього разу першим був мій коханий Тарасик.
Як подумаю що не прояви яятоді сміливість не було б у мене коханого, ані маленького дива, аке зараз спитбь у своєму ліжечку.
Тож дівчата варто інколи самим діяти, не чекати що наші мужчини до чогось додумаються.

[Щасливий татусь]

oksanocka (24.4.2008, 11:35) писав:

У нас теж ду-уже цікава історія.
Літом, два роки назад я пішла працювати у піцерію барменом, щоб не сумувати під час літніх канікул. І от одного разу до мене підійшов знайомитись такий собі нічого хлопчина. Весь такий галантний, купа компліментів. Ну прямо не кавалер, а мрія. Цілий вечір він простояв біля барної стойки, розважав мене. А коли вже прийшов час йти додому він мені каже: "А підемо погуляємо, тим більше у мене сьогодні день народження, тож відмовляти мені не годиться." Ну як не годиться то чому б не піти не прогулятись літнім вечором. І пішли ми...
Але пішли не самі, а з його другом...Тарасом. Й що б ви думали побачивши цього друга я геть забула про ту галантність. Але реально нам не світило нічого. Тарас був якийсь стидливий.
отак відбулась наша перша зустріч. Всього лиш.
Потім через якийсь час ми знову зустрілись. Та й я собі думаю якщо я буду надіятись на перший крок з боку цього стидька, то нічого не буде. От затримавши дихання підходжу я до нього й прошу номер телефону.І, о диво він дав. В той же вечір годиною пізніше ми з ним зізвонились, правда знову ініціатива з мого боку. На другий день ми пішли на перше побачення. А через тиждень вирішили одружитись. Але вже цього разу першим був мій коханий Тарасик.
Як подумаю що не прояви яятоді сміливість не було б у мене коханого, ані маленького дива, аке зараз спитбь у своєму ліжечку.
Тож дівчата варто інколи самим діяти, не чекати що наші мужчини до чогось додумаються.

Дуже цікаво і... смішно.
на цю темку мені пригадався один прикол з КВН
коли розмовляють дві подруги:
- Свєта, а ти знаєш, я маю женитися на Іванові!
- Та ти шо, жінки же виходять заміж, а не женяться!
- Нє, післто того, що я вчора з ним зробила, я просто зобовязана женитьсь.

[Оленка]

oksanocka (24.4.2008, 12:35) писав:

У нас теж ду-уже цікава історія.
Літом, два роки назад я пішла працювати у піцерію барменом, щоб не сумувати під час літніх канікул. І от одного разу до мене підійшов знайомитись такий собі нічого хлопчина. Весь такий галантний, купа компліментів. Ну прямо не кавалер, а мрія. Цілий вечір він простояв біля барної стойки, розважав мене. А коли вже прийшов час йти додому він мені каже: "А підемо погуляємо, тим більше у мене сьогодні день народження, тож відмовляти мені не годиться." Ну як не годиться то чому б не піти не прогулятись літнім вечором. І пішли ми...
Але пішли не самі, а з його другом...Тарасом. Й що б ви думали побачивши цього друга я геть забула про ту галантність. Але реально нам не світило нічого. Тарас був якийсь стидливий.
отак відбулась наша перша зустріч. Всього лиш.
Потім через якийсь час ми знову зустрілись. Та й я собі думаю якщо я буду надіятись на перший крок з боку цього стидька, то нічого не буде. От затримавши дихання підходжу я до нього й прошу номер телефону.І, о диво він дав. В той же вечір годиною пізніше ми з ним зізвонились, правда знову ініціатива з мого боку. На другий день ми пішли на перше побачення. А через тиждень вирішили одружитись. Але вже цього разу першим був мій коханий Тарасик.
Як подумаю що не прояви яятоді сміливість не було б у мене коханого, ані маленького дива, аке зараз спитбь у своєму ліжечку.
Тож дівчата варто інколи самим діяти, не чекати що наші мужчини до чогось додумаються.

Оксаночко, молодець. Ті хлопці.... такі бувають не сміливі. Молодець, що взяли справу у свії руки.

[Щасливий татусь]

Оленка (24.4.2008, 12:06) писав:

Оксаночко, молодець. Ті хлопці.... такі бувають не сміливі. Молодець, що взяли справу у свії руки.

А вам не догодиш, коли не сміливий, погано, коли сміливий, то виходить що наглий. Просто з першого разу не всі можуть зорієнтуватися як себе поводити. Тим паче бачачи, що ця дівчина йому симпатична!