Відправлено 23 квітень 2008 - 09:09
Стосовно звільнення жінок, які мають дітей віком до 3 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
Міністерство праці та соціальної політики України
Лист № 13/13/116-07 від 23.01.2007 Витяг
Відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 (6 років - частина 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Ви не можете бути звільнені не лише з підстав, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП, але й за іншими підставами, які кваліфікуються, як звільнення (розірвання) трудового договору з ініціативи власника.
Оскільки звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, припинення трудового договору у даному випадку можливе.
Частиною 6 ст. 179 КЗпП та п. 3 ст. 25 ЗУ "Про відпустки", визначено, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку. Але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку. Отже, факт потреби у такому догляді має бути підтверджений медичним висновком.
Підприємства, установи, організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості (ст. 179 КЗпП).
Згідно з ст. 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 віку та відпустка без збереження заробітної плати (на підставі медичного висновку - до 6 років) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Частиною 8 ст. 179 КЗпП визначено, що за бажанням жінки у період перебування її у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому жінка або особа, яка фактично доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку і працює на умовах неповного робочого часу, має право на одержання щорічної відпустки, при цьому одержуючи допомогу по догляду за дитиною. Це випливає із загальних правил про право працівників на одержання відпусток.