[Натусiк]

Повідомлення від модератора гра з вогнем

Тема-порадниця, якщо вам хочеться отримати пораду, але не знаєте в якій темі запитувати

Інколи виникають питання про те чи інше і, щоб не створювати окремо теми, давайти тут будемо радитись.
Почну зі своєї.
Не можемо з донькою ніяк визначити її майбутнє навчання.Дуже хочеться повернутися на Україну і щоб вона вчилася там,але ці нові тести,і донька вже 7 років ходить у португальську школу ,боюся ,що не потягне.
З іншої сторони залишатись тут і у неї є шанс поступити на безкоштовне навчання.Але якщо залишатись надовше тут,до закінчення навчання.....це мабуть- назавжди.Якось так сумбурно написала.Але це питання мене мучить щодня.Чекаю порад.

[Осіння симфонія]

ВАжко відповісти так чітко і неоднозначно...
Тут треба розглянути всі плюси і мінуси обох варіантів...

Україна
-сильніша система подачі знаннь (ще радянська)
-важка адаптація після європейської педагогіки
-дуже розвинене репетиторство
-недостатньо тільки одного шкільного матеріалу для поступлення
-не завжди диплом в Україні має Світове визнання
-негативне ставлення дитини до сьогоденних реалій України в підлітковому світі

Європа
-дитина вже знає і орієнтується "там"
-має визначене коло друзів
-вухо більш звикле до "їхніх" термінів і понятть
-більше шансів на безкоштовне навчання за Європейськими стандартами
-більше шансів на вибір будь-якого ВУЗу в будь-якій європейській країні
-менший кругозір в загально-освітньому плані (на мій погляд)
-втрата світосприйняття з боку "українськості" - мова, культура, мислення і набуття європейського набору цих рис


Список можна продовжувати.... Вибір за вами з дитиною....

[Veronika_S]

Так це важке питання, а чого хоче донька? На мою думку на Україну можна вернутися завжди....і через рік і пізніше...

[Matysya]

Натусiк, в мене дадько живе в Автралії, його малій буде 9 років, вона як розмовляє, то половину говорить англійською, половину українською, дитині дуже важко і я навіть не знаю, що вона буде робити якщо вони повернуться, адже привикла до зовсім іншого життя, Австралія не Україна погодьтесь. Тай я вважаю, що освіту ваша доця здобуде в Європі кращу ніж у нас!

[Натусiк]

Спасибі за поради!!! Доньці подобається займатися перекладом з португальської на англійську і українську, а потім навпаки.Здається мені,що це її.

Користувач подумав і додав через 11 хв.:

От донька прийшла з школи і каже :Мамо,спитайте у Малечі,як поступити моєму другові".так0а ситуація:хлопцеві18 років,а батьки не відпускають його нікуди.Він навчається в інституті,а коли приїжджає додому,то кругом зась.Тато часто хворіє,а мама дуже деприсивна людина.Що він має пояснити батькам,щоб відпустили його,хоч би в кінотеатр з друзями.

[Parybok]

Натусiк
Я відповім на запитаня про навчання з власного досвіду (школу в обох системах я правда вже не застав).
Головне, щоб дитина хотіла і мала бажання вчитися, а де - це вже питання другорядне. Говорю з власного досвіду. Освітня система дісйно різна, але я затрудняюся сказати що одна краща, а друга - гірша. Щодо можливостей і перспектив навчання - то це зовсім інша тема. Для себе я б звичайно взяв дещо з обох, але й відкинув би багато з обох теж. Все залежить чим хоче займатися Ваша дочка. тут набагато важливіше вирішити де ви хочете залишитися жити і відповідно до цього пристосовуватися до умов.
Бачу що їй подобається переклад, але я б не спішив з такими висновками. По-перше - це дуже важка праця, а по-друге - вона нікому не потріба і ніхто її не цінує і ніколи не буде цінувати. Світова цивілізація йде до шляху багатомовності і володіння 2+... мовами - це вже не професія (як було за союзу), а життєва необхідність. Я розумію, що це може бути її захоплення, але я, з особистого досвіду, не спонукав би дитину до такої професії.

Шануймося, бо ми того варта!

[Наталюсик]

Parybok (3.3.2009, 20:01) писав:

Натусiк
Я відповім на запитаня про навчання з власного досвіду (школу в обох системах я правда вже не застав).
Головне, щоб дитина хотіла і мала бажання вчитися, а де - це вже питання другорядне. Говорю з власного досвіду. Освітня система дісйно різна, але я затрудняюся сказати що одна краща, а друга - гірша. Щодо можливостей і перспектив навчання - то це зовсім інша тема. Для себе я б звичайно взяв дещо з обох, але й відкинув би багато з обох теж. Все залежить чим хоче займатися Ваша дочка. тут набагато важливіше вирішити де ви хочете залишитися жити і відповідно до цього пристосовуватися до умов.
Бачу що їй подобається переклад, але я б не спішив з такими висновками. По-перше - це дуже важка праця, а по-друге - вона нікому не потріба і ніхто її не цінує і ніколи не буде цінувати. Світова цивілізація йде до шляху багатомовності і володіння 2+... мовами - це вже не професія (як було за союзу), а життєва необхідність. Я розумію, що це може бути її захоплення, але я, з особистого досвіду, не спонукав би дитину до такої професії.

Шануймося, бо ми того варта!

ну що перекладачі нікому не потрібні - це Ви занадто, попит - дай Боже і зарібки теж нічого, куди б там світ не йшов, то для професійного перекладу пересічних знань недостатньо і перекладач хоч-нехоч потрібен. Хочаб, щоб документи підготувати. Переклад - мій хліб насущний - не нарікаю, т-т-т.

Натусік, якщо дитині таке подобається, нехай пробує лінгвістику. Якщо не впевнена, то може рік прогуляти - поїздити трохи, попрацювати, так для задоволення, досвіду набратись (можете на трошки її в Україну відправити, нехай сама придивиться, зорієнтується). Подивиться, де на Україні є португальська, на якому рівні, чи є взагалі, а тоді можливо, рішення саме їй прийде. Якщо вирішите залишитись в Португалії, то не дозвольте їй втратити контакт з Україною, бо мова без живого спілкування втрачається (навіть якщо вона рідна, хоч-нехоч вкрадаються всякі запозичення). А ще, якщо їхати на Україну, їй не буде важко? - такий вік, зміна друзів, ментальності, способу навчання і стилю, зовсім інше життя.
Натомість, якщо Ви настроєні поветатись на Україну, коли небуть, то ліпше навчатись на Україні, бо як це не парадоксально більшість закордонних дипломів (навіть державних і реномованих вузів) в Україні підлягає нострифікації - а це або вибачте на слові геморой на пів року мінімум, або по-блату швидко, але трошки дорогувато (найгірше з визнанням вузів приватних і релігійних, типу протестантські, католицькі універи).

[Котяра]

Натусiк (3.3.2009, 17:15) писав:

Інколи виникають питання про те чи інше і, щоб не створювати окремо теми, давайти тут будемо радитись.
Почну зі своєї.
Не можемо з донькою ніяк визначити її майбутнє навчання.Дуже хочеться повернутися на Україну і щоб вона вчилася там,але ці нові тести,і донька вже 7 років ходить у португальську школу ,боюся ,що не потягне.
З іншої сторони залишатись тут і у неї є шанс поступити на безкоштовне навчання.Але якщо залишатись надовше тут,до закінчення навчання.....це мабуть- назавжди.Якось так сумбурно написала.Але це питання мене мучить щодня.Чекаю порад.

Натусік, мені здається, що справа не у доньці і її освіті. А справа у вас самих (у батьках). Я так зрозуміла, що у вас нелегальний статус у Португалії, тому і думки такі вам у голову приходять (про повернення в Україну).

Але, якщо я і неправа у тому що написала вище, то від себе пораджу, щоб ви давали дитині освіту там, де вона збирається жити. На разі як не прикро це визнавати, Україна - не та країна, куди можна повертатися і будувати там своє майбутнє. Хтось з форумчан вже вище писав, що в Україну ви завжди можете повернутися а от у Європу назад дороги вже може і не бути.

Я вже купу років не живу в Україні і дотепер граюся з підтвердженням дипломів (по-народному, доведенням того, що ти не носоріг і потрафиш вчитися і працювати на рівні з корінними жителями). Це важка праця. На жаль український диплом, тим більше гуманітарний, ніхто в Європі не сприймає серйозно.
Тому робіть висновки.

[Наталюсик]

Іннуся (3.3.2009, 20:23) писав:

Краще вже на міжнародні відносини.

на міжнародних відносинах без тата дипломата нема чого робити, де потім роботу шукати, в сфері міжнародних відносин все по блату.

[Mysterious]

в мене є багато знайомих,які емігрували з батьками декілька років тому, або живуть на дві країни. Передбачити своє майбутнє їм важко, тому вони навчаються за кордоном, а в Україні на заочному. Це їм зручно, бо на сесію два рази в рік можна легко приїжджати та й лшній повід є відвідати Україну.

[Наталюсик]

Котяра (3.3.2009, 20:32) писав:

[
Я вже купу років не живу в Україні і дотепер граюся з підтвердженням дипломів (по-народному, доведенням того, що ти не носоріг і потрафиш вчитися і працювати на рівні з корінними жителями). Це важка праця. На жаль український диплом, тим більше гуманітарний, ніхто в Європі не сприймає серйозно.

Ви мабуть, ще закічували вуз, коли магістра не давали, бо зараз українські магістерські дипломи в Польщі потребують лише присяжного перекладу, а навпаки - ні. нострифікувати закордонний диплом в Україні - це велика проблема, купа моїх колишніх колег з тим не перший рік борикається.

[Котяра]

Я англійський філолог, для Польщі, де я живу, це круто. А от в США і в Англії - цим нікого не здивуєш.
Тому своїй дитині я б давала освіту або економічну розмішану іноземними мовами (у Європі можна вибирати відразу кілька спеціальностей), або якусь технічну (якщо б дитина мала до цього здіюність). Звичайно лікарська, математична, біологічна, хімічна, фізична освіта (технічна-інженерна)- універсальна освіта для всього світу. А от гуманітарна освіта, включаючи юридичну, є прив'язана до конкретної країни.
Нашому юристові за кордоном можна тільки на будову йти.
А кобіті зі знанням мови дорога у багату сім'ю, де багато платять за таку освічену няню.



Користувач подумав і додав через 10 хв.:

Наталюсик (3.3.2009, 20:39) писав:

Ви мабуть, ще закічували вуз, коли магістра не давали, бо зараз українські магістерські дипломи в Польщі потребують лише присяжного перекладу, а навпаки - ні. нострифікувати закордонний диплом в Україні - це велика проблема, купа моїх колишніх колег з тим не перший рік борикається.

Всі дипломи які видавалися в Україні до січні 2007 року (незалежно від магістра чи спеціаліста) включаючи кандидатські і докторські повністю визнавалися у країнах колишнього соціалістичного блоку (який включає Польщу). Тому Наталюсик з формальної точки зору мій диплом є повністю визнавальний. (Я зараз закінчую навчання в аспірантурі, в яку б мене не взяли без диплому спеціаліста/магістра).
Але існує ще неформальна сторона. Це коли ти приходиш на співбесіди і твій диплом викликає недовірливу посмішку (я знаю ці реакції, в мене від злості аж кров в жилах закипає) І тоді я цитую положення Женевської конвенції, згідно з якою мій диплом засвідчує мою кваліфікацію.
Я цим зразу їх затикаю. Але оця перша реакція мене просто трафляє.

[Наталюсик]

Котяра (3.3.2009, 20:49) писав:

Я англійський філолог, для Польщі, де я живу, це круто. А от в США і в Англії - цим нікого не здивуєш.
Тому своїй дитині я б давала освіту або економічну розмішану іноземними мовами (у Європі можна вибирати відразу кілька спеціальностей), або якусь технічну (якщо б дитина мала до цього здіюність). Звичайно лікарська, математична, біологічна, хімічна, фізична освіта (технічна-інженерна)- універсальна освіта для всього світу. А от гуманітарна освіта, включаючи юридичну, є прив'язана до конкретної країни.
Нашому юристові за кордоном можна тільки на будову йти.
А кобіті зі знанням мови дорога у багату сім'ю, де багато платять за таку освічену няню.

ну це відомо, що для Англії - це не престиж, але вже в Італії - зовсім навіть нічого. З економікою - це теж проблематично, бо на практичну економіку часто треба мати хочаб дозвіл на постійне проживання або й громадянство (в Канаді з тим зіткнулась), тай специфікм економіки всюди своя. Медицина - універсальне, аде не все, бо часто лікарів напр. з Украіни спочатку "перекваліфіковують", щоб вибити з голови совдепівські принципи (особливо це стосується наших гінекологів, анестезіологів, психіатрів), бо правила проведення мед практики часто відрізняються (так напр., знайомі лікарі - українці в Польщі мали на початках), натомість, нижчого мед персоналу це вже менше стосується. Мені здається, що найбільш універсальними є технічні дисципліни - інформатика, програмування, фіз-мат, хімія, архітектура ітп. ну і таке типу філософія, соціологія, психологія.

Користувач подумав і додав через 4 хв.:

Котяра (3.3.2009, 20:49) писав:

Але існує ще неформальна сторона. Це коли ти приходиш на співбесіди і твій диплом викликає недовірливу посмішку (я знаю ці реакції, в мене від злості аж кров в жилах закипає) І тоді я цитую положення Женевської конвенції, згідно з якою мій диплом засвідчує мою кваліфікацію.

о з цим я Вас розумію, але мені здається. це не з дипломом пов"язане а з національним комплексом поляків по відношенню до украхнців. Бо я проблем з невизнанням диплома ніколи не зустрічала (ні в Канаді, ні в Польщі), а от ці специфічні посмішки в Польщі теж зустрічаю.

[Котяра]

Цитата

Мені здається, що найбільш універсальними є технічні дисципліни - інформатика, програмування, фіз-мат, хімія, архітектура ітп. ну і таке типу філософія, соціологія, психологія.

Психологія, філозофія дуже зав'язана на мові. Треба дуже добре володіти іноземною мовою (на рівні рідного користувача). Але очевидно для доньки Натусік це вже не проблема, бо вона вже живе з малолітнього віку у Португалії. Тим хто приїжджає, навіть закінчує психологію вже у новій країні свого проживання, все рівно є проблеми.
Користувач подумав і додав через 4 хв.:
о з цим я Вас розумію, але мені здається. це не з дипломом пов"язане а з національним комплексом поляків по відношенню до украхнців. Бо я проблем з невизнанням диплома ніколи не зустрічала (ні в Канаді, ні в Польщі), а от ці специфічні посмішки в Польщі теж зустрічаю.

То ми з вами чудово розуміємося.

[МіркаЕ.І.]

Я теж думаю, що Вам в першу чергу треба вирішити в якій країні ви будете жити. Відповідно там і буде вчитися дочка. Та все таки, на мою думку, краще вже Вам залишатися там, бо дочка може розчаруватися, повернувшись на Україну, бо мені здається, що вона звикла до того способу життя, до друзів і взагалі з цими тестами зараз багато дітей ніде не поступили. Повернутися Ви зможете і після навчання, а туди- хто зна. Бажаю Вам, щоб Ваше рішення було правильним і найперспективнішим для Вас і Вашої дочки

[Parybok]

Щодо знання другої мови, то знаєте, яка доплата належиться Вам в США? - я знаю - 0,00 доларів. Серйозно.

Хіба ви працюєте на ФБР, або державні міжнародні відносити - тоді щось може вам перепаде (1% може). Всюди решта - це йде як одна складова із вимог до працівника. В Західній Європі - майже те ж саме (Бельгія, Німеччина, Австрія...) - інформація з власного досвіду.
Щодо диплому, то скажу так: кожний диплом визнається: кому легше, кому тяжче, кому по одній спеціальності, а комусь по іншій. На мою думку вся суть полягає в тому, що ВИ повинні мати знання і підтвердити їх на ділі, а не лише на папері - але це ж саме й стосується місцевих жителів.

Я закінчив Тернопільський економічний по спеціальності фінанси (економіст) і зараз працюю саме по цьому диплому. Ніяких проблем з походженням диплому в мене не було. Мої знайомі також так само без проблем працюютж по укр. дупломах. Специфіка кожної спеціальності полягає в певних правилах у певній країні. Наприклад, диплом для лікарів і юристів потрібно підтверджувати в кожній країні, але й для місцевих жителів також треба отримувати ліцензію після закінчення вузу. Я не бачу ніякої різниці де вчитися, головне мати відповідні знання. Якщо ви закінчували юриста в Україні, а хочете працювати юристом в США, вам потрібно отримати ліцензію (bar exam). Але й місцеві студенти також вчаться на юриста 6 років, а потім все ж таки здають той самий екзамен на ліцензію, як і все решта. Це саме стосується медицини. це саме стосується гуманітарних наукї вчителів загально освітніх шкіл, інженерів і так далі.
В мене є знайомі лікарі, які приїхали з України і тут здали на ліцензію лікаря і зараз успішно працюють лікарями. Так, це не легкий процес і потрібно знати багато і може довчатися чомусь. але такі вимоги до конкретної спеціальності, а не до диплома чи його походження. Є навіть такі, яким знань бракувало (наприклад знання мови). То вони пішли довчатися того, чого не знають, а потім все таки здають на ліцензію і все, працюють як і все місцеві жителі.
Це все правда лише США стосується, про інші країни говорити не буду.

Шануймося, бо ми того варта!

[Наталюсик]

Натусiк (3.3.2009, 18:37) писав:

Користувач подумав і додав через 11 хв.:

От донька прийшла з школи і каже :Мамо,спитайте у Малечі,як поступити моєму другові".так0а ситуація:хлопцеві18 років,а батьки не відпускають його нікуди.Він навчається в інституті,а коли приїжджає додому,то кругом зась.Тато часто хворіє,а мама дуже деприсивна людина.Що він має пояснити батькам,щоб відпустили його,хоч би в кінотеатр з друзями.

от тут, думаю, ми не дуже порадимо, особливо якщо сім"я португальці, хіба, що хтось з форумчан знає їх психологію. Бо загалом поговорити йому треба, бо можливо, вони знають щось, чого він не знає і що є причиною такої поведінки батьків хлопця. Можливо, хочуть ним натішитись, можливо, це пов"зано з депресивністю мами, важко так сказати незнаючи всієї інформації.

[Котяра]

Наталюсик (3.3.2009, 22:45) писав:

от тут, думаю, ми не дуже порадимо, особливо якщо сім"я португальці, хіба, що хтось з форумчан знає їх психологію. Бо загалом поговорити йому треба, бо можливо, вони знають щось, чого він не знає і що є причиною такої поведінки батьків хлопця. Можливо, хочуть ним натішитись, можливо, це пов"зано з депресивністю мами, важко так сказати незнаючи всієї інформації.

Чесно кажучи, мені здається, що якраз навпаки. Що сім'я українці, які себе не знайшли у новому суспільстві, ніби закрилися від нього в хаті. І бачать для сина тільки загрози у спілкуванні з однолітками-португальцями.
Хоча я можу помилятися.
Тут треба пиатати Натусік, вірніше її доньку.

[Оленка2008]

Одні наші знайомі 5 років жили в Іспанії. Їхня донька минулого року закінчила там школу і вони повернулись в Україну. Дівчинка поступила в Університет на іспанську філологію по співбесіді (вона не здавала незалежного тестування, бо на той час була в Іспанії). Зі слів малої, вчитись в Іспанії важче, більше навантаження і вчителі вимогливіші.

[Феєрія]

Ірина Ігнатова (3.3.2009, 21:39) писав:

в мене є багато знайомих,які емігрували з батьками декілька років тому, або живуть на дві країни. Передбачити своє майбутнє їм важко, тому вони навчаються за кордоном, а в Україні на заочному. Це їм зручно, бо на сесію два рази в рік можна легко приїжджати та й лшній повід є відвідати Україну.

В мене також є знайомі,в яких дочка вчиться в коледжі в Італії і заочно в Тернопільському економічному університеті.Каже,що так їй не важко.Може дійсно такий варіант є виходом із ситуації?