[Ego]

По вечерам к пятилетней Варе приходит крокодил Гена. Он рассказывает ей сказку или просто играет на гармошке и поет свои незатейливые, но очень добрые песни. Малышка не может заснуть без своего воображаемого друга. Варенькина мама, преподаватель одного из Московских вузов, об этой странной дружбе вначале не догадывалась, затем, когда дочь познакомила ее со своим невидимым приятелем, удивилась. Откуда у девочки такая странная фантазия? Она с таким увлечением рассказывает о своем зеленом друге и даже напевает его песенки. Детский психолог развеял мамины опасения: ребенок абсолютно здоров, просто из-за занятости родителей ему не хватает внимания, общения с ними. Вот и завела себе кроха симпатичного, но нереального дружка. И посоветовал по вечерам хотя бы немного времени уделять малышке, почитать ей сказку перед сном, спеть колыбельную. И действительно, после того, как мама с папой по очереди стали укладывать дочь спать, крокодил Гена приходил к ней все реже и реже. И спустя какое-то время ребенок перестал о нем вспоминать. Воображаемый приятель, согласно исследованиям ученых, существует у 65% детей в возрастной группе от 3 до 7 лет. Причем именно у этих детей наиболее высокие показатели интеллектуальных и творческих способностей. Психологи считают синдром Карлсона (так называется эта детская особенность) абсолютно нормальным явлением, обусловленным развитием воображения и творческих способностей у ребенка.

[Foxy]

У меня такое было в детстве. Когда стала старше, заставила себя избавиться. Никому не рассказывала. Кому интересно подробности - спрашивайте.

[Riki_tiki_tavi]

Foxy, запитую :) Цікаво!!!
в мого похресника був такий "друг" Женя, він про нього дуже багато розповідав, казав, що той трохи страшний зовні, білий і великий, але добрий зсередини. Він розповідав, що той "друг" його не раз присипляв, коли він не хотів спати :)) То тривало десь три-чотири роки, та й досі він іноді приходить.
тепер розумію, що дитина просто хоче уваги...

[syliko]

В дитинстві я проводила літо в селі у прабабусі. І там у нас в хліві жив Бабай. Він був добрий, я знала що до мене він ставиться добре, але боялась його розсердити, коли я приходила до хліва, він відчиняв двері і безшумно виходив, і йшов на город, аж в його кінець до криниці, або просто ходив по городу. І так було щоразу. Бабай був схожий на світло-сіру прямокутну хмарину, мав чорні як гудзики очі і короткі ноги взуті у темні капці. Якимось чином я знала, що це Бабай, що він господар хліва і городу. Раз я сказала мамі про нього, але вона не спийняла це в серйоз (чого варто було б і очікувати), і я більше їй не говорила про мого знайомого. А недавно я прочитала, що у слов'ян було божество Бабай, і що він відповідав за город. Я не дуже здивувалась, бо знала це і раніше.

А одна знайома розповідала, що в дитинстві, до неї вночі приходив хлопчик з синьою шкірою в срібному костюмі і душив її. При цьому його довгі пальці змикались у неї за шиєю. Бувало й таке (чи бувало?), що вони всю ніч літали над містом взявшись за руки. Потім все це минуло.

[Сонях]

syliko, аж моторошно від таких розповідей, особливо про хлопчика з синіми пальцями, бррр....

[syliko]

Сонях (3.3.2010, 21:58) писав:

syliko, аж моторошно від таких розповідей, особливо про хлопчика з синіми пальцями, бррр....

Про хлопчика дійсно моторошно. А от свого Бабая я згадую з теплотою, хоча його повернення не бажаю.

Повідомлення відредаговано syliko: 03 березень 2010 - 22:04

[Хвилинка до...]

а я коли була мала кілька раз бачила на порозі між кімнатами двох низьких блідо-жовтих субстанцій незрозумілої форим-ніби хмаринки але з довгими руками-ниточками і на коротких ніжках.Вони стояли взявшись за руки і дивились на мене.Ніком упор це не говорила бо розуміла що не поймуть.А ще я боялась темних приміщень бо думала що там хтось є.Досі боюсь.Може це як результат моїх дитячих "видінь"

[Foxy]

ХМХМ, розкажу про свого друга. Мені було років 5-6, я росла без тата, але в надзвичайно теплій і люблячій родині, де мені приділяли багато уваги. Чому мені хтось знадобився, зрозуміти не можу, проблем в мене особливих не було, були друзі і брат, але...
Я вигадала собі дівчинку-чорта(мотоорошно?), таку собі у спідничці, що жила в бабусі під ванною і крім мене про неї ніхто не знав. Вона була нещасна, бо не мала такої гарної родини, як я, не мала зовсім іграшок, я завжли лишала їй під ванною одну-дві, але найкращих... Вона була страшнувата, але мого віку. Тепер розумію - з тими іграшками - це була потреба когось жаліти, чи опікати?..Я від цього почувалася хорошою , мабуть. Ми бавились разом. Разом ходили по вулиці до моїх десь 13 років. Я постійно розмовляла з нею подумки. Вона завжди була за лівим плечем, йшла крок в крок(це ще одна дивна деталь, я в тому віці гадки не мала, що там буває, за лівим плечем...)В неї не було імені. Я чудово все розуміла, що це вигадка, але така реальна, (хотілось мати поруч когось гіршого, нещасного?)
В 13 це стало нав"язливою ідеєю. Ми жахливо постійно сперечались, це було реальне роздвоєння особистості. Раптом я відчула, що досить. Я вигнала її, коли піднімалась на свій страшний останній шостий поверх, було важко, але я наказала їй не повертатись.
Батьки нічого не знали і не знають. Уявляю, що було б, якщо б взнали!!!!Добре, що я нікому не сказала. Думаю, прототипом став металевий чортик сувенір, котрого я бачила в дитинстві. До речі, ніякого страху від ії існування, все цілком природньо було.

Також хочу наголосити, що це все відбувалося в бабусиній квартирі, в польському будинку 1939 року. Тепер часто думаю, що там була якась дивна енргетика, я не почувалась комфортно. Можливо, якісь події , що відбулись до мене в цій квартирі залишили свій слід... В ванні (де все і вигадалося мені було особливо дивно якось, але не в хорошому сенсі. До того ж я проводила багато часу насамоті саме там, поки бавилась під час купання.)

Користувач подумав і додав через 8 хв.:
[quote name='syliko' date='3.3.2010, 21:54' post='320055']
Від вашої розповіді мені справді моторошно...Але саме надзвичайне. що й справді було таке божество!!!

Повідомлення відредаговано Foxy: 03 березень 2010 - 22:44

[nadia2311]

В мого синочка у віці 4 років був уявний друг "кицуння" Він з нею грався, спав купався іноді на долонці давав мені або вихователям в садочку її погладити. Так тривало рік потім все пройшло. На той час я навчалась на стаціонарі і працювала напевно дитині дійсно не вистарчало нашої з чоловіком уваги

[гра з вогнем]

Уявні друзі - нормальне явище для діток. Тільки я раніше не зустрічала такої назви "з карлсоном".

Тим не меншее хоч явище і нормальне, але може свідчити про брак спілкування і обмежене соціальне оточення. Можливо саме тому автор помістив цю тему в розділ Особливі діти. Адже саме такі дітки частіше мають уявних друзів

[Ольга Ф]

Щоб не було уявних друзів - заводьте дітям братиків і сестричок. Багато-багато

[Foxy]

Ольга Ф (4.3.2010, 0:29) писав:

Щоб не було уявних друзів - заводьте дітям братиків і сестричок. Багато-багато

[b]в МЕНЕ був старший брат і троє класних, вірних друзів. І це мені не допомогло.

[LUDMILA]

В нашого малого була така уявна сестричка Оленка. Він всім про неї різні історії розповідав. Коли їхали в машині, то він відсувався трішечки в сторону, щоб було для неї місце. Це нас і смішило, і лякало.
Але, як почав ходити в садочок, він про неї забув.

[Blond]

Майже серед всіх моїх знайомих діток є такі віртуальні друзі))) В нашої старшої це Заряна(ні я не помилилась, не Зоряна). В нас є звичайно лялька з таким іменем, але вона нею майже не грається. А постійно розказує історії про свою Заряну, типу що та говорить погані слова, не хоче їсти і т.д. Часто просить цукерку для Заряни(при тому що сама солодкого не любить), та цукерка може тиждень пролежати.
Я рахую що це нормально.

[Ego]

Специалисты советуют все-таки учить малыша разграничивать вымысел и реальность. И после того, как он рассказал вам про очередное приключение с Маленьким принцем, похвалить его: "Ты придумал забавную историю, а теперь попробуй это нарисовать". Ну а плюшевого щенка, которого обязательно нужно выгуливать по вечерам, можно заменить настоящим.
Конечно, источник детских проблем чаще всего берет начало в родительских промахах. И если ребенок с головой уходит в придуманный им мир, на всякий случай вспомните, давно в последний раз вы гуляли с ним в парке, кормили голубей, собирали осенние листья или просто разговаривали по душам, помогая ему разобраться в его детских проблемах, преодолеть неурядицы, без которых невозможно взросление.

[Пані Богдана]

У мене теж в дитинстві була уявна подруга і не одна. Була навіть ціла уявна країна, я любила про неї писати у спеціально відведеному для цього блокноті: описувала природу, клімат, людей, які там живуть, їхні закони, свята, традиції, побут, освіту, тощо. Просто мене засмучувало, що світ, у якому я живу не ідеальний, а там усе було як я хотіла, та то було вже у підлітковому віці.

[PYZATIK]

Пані Богдана (12.3.2010, 21:32) писав:

У мене теж в дитинстві була уявна подруга і не одна. Була навіть ціла уявна країна, я любила про неї писати у спеціально відведеному для цього блокноті: описувала природу, клімат, людей, які там живуть, їхні закони, свята, традиції, побут, освіту, тощо. Просто мене засмучувало, що світ, у якому я живу не ідеальний, а там усе було як я хотіла, та то було вже у підлітковому віці.

І в мене була така країна-острів, і також в підлітковому віці. Я не думаю що таке відбуваеться з дітьми через неувагу батьків, просто деякі діти можуть бачити більше ніж всі інші.В мене не було уявних друзів, але я вірю що вони не зовсім уявні.

[Vanilla Sky]

бережаночка (3.3.2010, 22:37) писав:

а я коли була мала кілька раз бачила на порозі між кімнатами двох низьких блідо-жовтих субстанцій незрозумілої форим-ніби хмаринки але з довгими руками-ниточками і на коротких ніжках.Вони стояли взявшись за руки і дивились на мене.Ніком упор це не говорила бо розуміла що не поймуть.А ще я боялась темних приміщень бо думала що там хтось є.Досі боюсь.Може це як результат моїх дитячих "видінь"

Можливо, трохи не по темі, але діти дійсно бачать набагато більше, ніж дорослі. В одній передачі екстрасенс розповідала, що діти - ангели, і можуть бачити духів.

Користувач подумав і додав через 2 хв.:
Тому так часто діти погано сплять, вони навіть якщо не бачать, то відчувають чиюсь присутність. Потрібно обов"язково святити хату і мати образ в кімнаті

[Ego]

Это скорее вопрос традиций...

[Ego]

Три причины неправильного воспитания детей